Іменем України
03 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/118/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення даних про виключення з військового обліку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до військово-облікових документів на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відповідно до даних військово-облікових документів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву позивача про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він народився і проживав у Луганській області та перебував на обліку у військовому комісаріаті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
18 грудня 2012 року позивач пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до якої його було визнано непридатним та знято з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони України № 402. Позивача було визнано непридатним на підставі стану здоров'я, оскільки він має хронічні захворювання: тахікардія; бронхіальна астма; невротичне заікання високого ступеню, нейросенсорна приглухуватість; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом верхньої стінки верхньощелепного синусу; хронічна кропів'янка; перелом медіальної та нижньої стінок орбіти; дифузні зміни паренхіми обох нирок; контузія важкого ступеню правого ока.
Як було зазначено вище, позивача було визнано непридатним на підставі стану здоров'я та виключено з військового обліку, однак факт його виключення з військового обліку не відображається у застосунку «Резерв +» та у базі даних « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
У зв'язку з відсутністю інформації щодо виключення позивача з військового обліку, його було неодноразово доставлено до приміщень територіальних центрів комплектування у примусовому порядку для уточнення військово-облікових даних, що негативно вплинуло на стан фізичного та психологічного здоров'я.
На підставі вказаного позивачем було подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій просив внести інформацію щодо його непридатності та виключення з військового обліку в базу даних «Оберіг».
Листом від 20 листопада 2024 року № 3821 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовив у внесення інформації та запропонував позивачу звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 за фактичним місцем проживання для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позивач вважає відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20 листопада 2024 року № 3821 неправомірною та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 11 лютого 2025 року подала відзив на позовну заяву від 11 лютого 2025 року, вказуючи на те, що відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Отже, до повноважень обласних ТЦК та СП, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_3 , не входить внесення відомостей (змін) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто по суті заяву відповідача щодо внесення даних про виключення з військового обліку, про результати розгляду якої його було повідомлено листом від 20 листопада 2024 року № 3821.
Відповідно до наданої до позовної заяви копії тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та був визнаний непридатним до проходження військової служби у мирний час та знятий з військового обліку 18 грудня 2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_8 в липні 2014 року був захоплений незаконними збройними формуваннями російської федерації. За даним фактом в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 014130550000891 від 06 жовтня 2014 року за статтею 341 КК України.
Облікова документація (в тому числі книги протоколів проходження ВЛК, облікові картки військовозобов'язаних тощо) залишилась на непідконтрольній Україні території, їх доля не відома.
На теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутній в системі районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Луганської області (далі - ІНФОРМАЦІЯ_9 не є правонаступниками захоплених незаконними збройними формуваннями у 2014 році військових комісаріатів Луганської області.
На військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач не перебував та не перебуває. В ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також в ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні будь-які відомості про захворювання, проходження медичного огляду ВЛК тощо стосовно позивача.
Для внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивачу необхідно особисто звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на території обслуговування якого він зареєстрований, з оригіналами військово-облікового документа, паспорта та медичних документів.
З урахуванням вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Із записів тимчасового посвідчення (замість військового квитка) позивача, виданого ІНФОРМАЦІЯ_12 12 грудня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно прийнятий на тимчасовий облік запису Збройних Сил України за ВОС № 943945А за посадою технік бурових прохідницьких і породонавантажувальних машин.
Також у тимчасовому посвідченні зазначено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час; прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 - 18 грудня 2012 року, знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 - 18 грудня 2012 року.
Згідно з виписним епікризом із медичної картки хворого № 2200410, виданим КНП «Олександрійська клінічна лікарня м. Києва» 17 червня 2024 року, консультацією пульмонолога від 20 квітня 2024 року, консультативним висновком лікаря невролога від 16 квітня 2024 року позивач має захворювання: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом медіальної та нижньої стінок орбіти, посттравматична невропатія відвідного нерва справа, гематосинус правої гайморової пазухи, множинні забійні рани голови та тіла, хронічна кропив'янка, бронхіальна астма, тахікардія, невротичне заїкання високого ступеню, нейросенсорна приглухуватість;. перелом верхньої стінки верхньощелепного синусу, дифузні зміни паренхіми обох нирок; контузія важкого ступеню правого ока.
У листі від 20 листопада 2024 року № 3821 зазначено, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло звернення ОСОБА_1 та по суті порушеного питання повідомлено, що у 2014 році ІНФОРМАЦІЯ_8 був захоплений незаконними збройними формуваннями та доля облікової документації, яка залишилась на непідконтрольній Україні території, невідома. На теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутній в системі районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_13 позивач не перебував і не перебуває. Таким чином, підтвердити факт виключення позивача 18 листопада 2012 року із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_12 та внесення відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_6 , відділами ІНФОРМАЦІЯ_6 не вбачається за можливе. На підставі вищевикладеного та згідно з вимогами частини третьої статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивачу необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 за фактичним місцем проживання для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення даних про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до військово-облікових документів на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відповідно до даних військово-облікових документів, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).
Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів (пункт 20 Порядку № 1487).
Також підпунктом 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) установлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 1 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 559) та форму військово-облікового документа.
При цьому, пунктом 2 вказаної постанови обумовлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ та не отримував такий документ до набрання чинності Порядком № 559.
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).
За положеннями частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Вказане свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону №1951-VIII).
За змістом позовних вимог позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови внести відомості про позивача як про особу, яка визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Із тимчасового посвідчення позивача вбачається, що він визнаний непридатним до військової служби в мирний час та його знято з військового обліку.
Як було передбачено частиною першою статті 15 Закону № 2232-XII (тут і надалі в редакції, чинній на час внесення до військового квитка позивача вказаного вище запису), на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
ОСОБА_1 станом на 18 грудня 2012 року виповнилося повних 21 рік.
Частиною дев'ятою статті 14 Закону № 2232-XII на той час було установлено, що на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, серед іншого, зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; виключення з військового обліку громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти).
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
За приписами пункту 2.1, 2.7 глави 2 розділу ІІ Положення № 402 організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.
Під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров'я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров'я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу ІІ Положення № 402 лікар виносить одну з таких постанов:
а) придатний до військової служби за графами ТДВ «А» 1-11;
б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до ________ (указати дату);
в) підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд;
г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;
ґ) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Як вже зазначено судом вище, тимчасовим посвідченням позивача підтверджується, що медичною комісією прийнято рішення про визнання його непридатним до військової служби в мирний час та знято з військового обліку.
Разом з тим, з аналізу наведених положень законодавства, чинного на момент прийняття рішення про непридатність позивача до військового служби в мирний час та зняття його з військового обліку вбачається, що поняття «знятий з військового обліку» не є тотожним поняттю «виключений з військового обліку».
Інших альтернативних відомостей, з яких суд міг отримати достовірну інформацію щодо військово-облікових даних стосовно позивача, матеріали справи не містять, тому підстав для відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей саме про виключення позивача з військового обліку немає.
Крім того, суд звертає увагу, що позивача визнано непридатним до військового служби в мирний час. Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який є чинним й на сьогодні, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено про оголошення і проведення загальної мобілізації.
На думку суду, за таких обставин відомості про позивача потребують уточнення, адже для виключення з військового обліку мають існувати встановлені частиною шостою статті 37 Закону № 2232-XII підстави.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У той же час, згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої статті 77 та частини другої статті 77 КАС України підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19, в якій зазначено, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль