Іменем України
03 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/13197/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
18.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014 - 2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2022 році протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст. 27 та ч.ч.1,2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019 -2021 роки, з дня призначення пенсії за віком - з 24.05.2022.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
02.09.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (стаття 263 КАС України).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 прийнято адміністративну справу № 640/13197/22 до провадження, визначено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в м. Києві з 24.05.2022 (пенсія за віком), до моменту призначення пенсії за віком отримував пенсію за вислугу років з 04.11.2002 по 24.05.2022 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При призначенні пенсії за віком обчислення пенсії відбулося із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки.
10.06.2022 позивач направив до ГУПФУ заяву, у якій зазначив, що при обчисленні заробітку при призначенні пенсії за віком ним було взято показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014 - 2016 року, замість 2019 - 2021 роки, та просив провести обчислення, нарахування і виплату пенсії за віком, призначеної замість пенсії за вислугу років «військової», із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2019 - 2021 роки відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1058, оскільки пенсія за віком є першою, яку йому призначено відповідно до цього Закону.
У листі - відповіді від 22.06.2022 № 13082-12207/К-02/8 2600/22 відповідач надав відповідь з посиланням на норми статті 45 Закону № 1058, в якій зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також відповідач послався на постанову КМУ від 16.02.2022 № 118, у якій зазначений порядок перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст. 42 Закону № 1058 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, а саме 6186,32 грн (5426,60 х 1,14). Тому при обчисленні розміру пенсії позивача відсутні підстави застосовувати показник середньої заробітної плати за 2019 - 2021 роки.
З посиланням на норми Закону № 1058, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.03.2015 у справі № 21-612а14, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
03.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
Позивач перебуває на обліку в управлінні та з 24.05.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». По 23.05.2022 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З посиланням на положення статей 42, 45 Закону № 1058, Закону від 03.10.2017 № 2148-08, постанов КМУ від 20.02.2019 № 124, від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, відповідач зазначив, що відсутні законні підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії показник середньої заробітної плати за 2019 - 2021 роки, оскільки при переході з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» в розмірі 5426,60 грн.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебував на обліку в ГУПФУ в м. Києві з 04.11.2022 по 23.05.2022 як отримувач пенсії за вислугу років за Законом № 2262, що підтверджено копіями паспорту громадянина України НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, матеріалами пенсійної справи.
24.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в м. Києві (Дарницький район) з заявою про переведення на пенсію за віком, з зауваженням «якщо це вигідно».
Рішенням ГУПФУ в м. Києві (Дарницький район) від 13.06.2022 № 26224001522 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.05.2022 у розмірі 15589,30, середній заробіток - 37489,59000 грн.
Згідно із розрахунком заробітку для обчислення пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_2 в одинарному розмірі складає 41 р.7 м. 28 д., 499 м.;
Загальний страховий стаж після 01.07.2000 - 21 р. 9 м. 1 д., 261 м.,
Дата вводу заробітку - 24.05.2022;
Середній заробіток за три попередні роки: 3764,40 грн (за 2014-2016 роки);
Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП: 1,64337498, 1,17*1,11*1,11*1,14;
Збільшений на коефіцієнт показник ЗП - 6186,32 грн;
Останній місяць врахованої зарплати - 31.03.2022;
Максимальна дата оптимізації - 31.03.2022;
Сума коефіцієнтів заробітної плати - 1429,85580 (до оптимізації);
Сума коефіцієнтів заробітної плати - 1054,45466 (після оптимізації);
Кількість місяців заробітної плати - 261 (до оптимізації);
Кількість місяців, виключених оптимізацією - 45 (в межах 10%);
Кількість місяців, виключених додатково - 42 (понад 10%);
Кількість місяців заробітної плати - 174 (після оптимізації);
Індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 5,47837 (до оптимізації);
Страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати - 174,00000;
Індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 6,06008 (після оптимізації);
Середньомісячний заробіток для обчислення - 37489,59000.
10.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в м. Києві (Дарницький район) з заявою, в якій просив провести обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком, призначеної замість пенсії за вислугу років «військової», із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2019 - 2021 роки відповідно до ч.2 ст. 40 Закону № 1058.
Листом від 22.06.2022 ГУ ПФУ в м. Києві надало позивачеві відповідь про відсутність підстав для врахування показника середньої заробітної плати за 2019 - 2021 роки при обчисленні розміру пенсії, обґрунтовану нормами Закону № 2262, Закону № 1058, постанови КМУ від 16.02.2022 № 118.
Таким чином, спірним питанням у даній справі є правомірність застосування для розрахунку заробітної плати при обчисленні розміру пенсії позивача середнього заробітку за 2014- 2016 роки, а не за 2019-2021 роки, які мають бути застосовані за твердженням позивача.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 7 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно зі статтею 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тобто, відповідно до статті 7 Закону №2262-ХІІ та статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Судом установлено, що позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і у травні 2022 року за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше.
Тобто, до 23.05.2022 позивач отримував пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.
Зокрема, за нормами вказаного закону, пенсія за вислугу років визначається у процентному співвідношенні (залежно від вислуги) до розміру грошового забезпечення. При цьому, показник середньої заробітної плати при визначенні грошового забезпечення для обчислення пенсії не застосовується.
Таким чином, до 23.05.2022 позивач отримував пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше.
Подібна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015р. у справі №21-4071а15 та від 31.03.2015р. у справі №21-612а14.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018р. (справа №565/645/17), 11.07.2019р. (справа №264/6292/16-а) та від 15.08.2019р. (справа №521/9597/17), від 06.12.2019 (справа № 679/1000/17), від 12.06.2020 (справа №400/293/19).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на те, що право позивача порушено при призначенні йому пенсії за віком за Законом № 1058 при розгляді Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві заяви про перехід на інший вид пенсії, позовні вимоги належать до задоволення з виходом за межі позовних вимог шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 24.05.2022 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки, починаючи з 24.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі словесним коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що судом встановлено порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві конституційного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій територіального органу Пенсійного фонду України, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 24.05.2022 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки, починаючи з 24.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська