про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
03 березня 2025 року Справа 320/9815/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І. отримавши та розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову у якій просить суд:
- зупиниш дії постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, оформленої у формі довідки від 16.01.2025 року №119/259 щодо висновку придатності до військової служби до набрання законної сили рішення у цій справі;
- зупинити дію повістки від 16.01.2025 року на відправку без номеру, про обов'язок ї позивача 16.02.2025 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . до набрання законної сили рішення у цій справі.
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 та його відділам зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що 16.01.2025 за результатами проведеного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було визнано придатним до проходження військової служби. Однак, заявник із результатами проходження медичного огляду, проведеного з метою визначення ступеня його придатності до проходження військової служби, не погоджується та має намір оскаржити його в судовому порядку.
Також, заявник вказує, що ВЛК під час проведення медичного огляду не врахувала стан його здоров'я, до уваги брались застарілі дані, які не відображають теперішній стан здоров'я, а нові обстеження з цього приводу не проводились, також медичний огляд був проведений неповно, поверхнево, з істотними порушеннями Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, на підставі необ'єктивної оцінки стану здоров'я, а також не виконання лікарями ВЛК усіх необхідних процедур проведення огляду, що вплинуло на прийняте рішення, яке не відображає реальний стан здоров'я заявника та його придатності до військової служби.
З огляду на прийняте рішення ВЛК про придатність заявника до проходження військової служби, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві 16.01.2025 було виписано повістку на ім'я ОСОБА_1 про виклик до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Заявник вважає, що наразі існує нагальна необхідність для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, враховуючи стан його здоров'я він має намір пройти повний та належний медичний огляд, для отримання документів та висновків про підтвердження реального стану його здоров'я для долучення необхідних документів до позовної заяви, однак за направленням сімейного лікаря, огляд можливо провести лише на 18.02.2025, тобто після дня визначеного в повістці на відправку.
Також, заявник посилаючись на ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» вказує, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій мобілізаційного характеру, і як наслідок змінить статус заявника з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що у свою чергу, унеможливить реалізацію права заявника на належний захист своїх прав під час розгляду справи у суді, а також істотно ускладнить проведення його можливого повторного медичного огляду.
Заявник вказує, що небезпека його життю і здоров'ю протиправністю діями ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на наявні документи є очевидною, і як наслідок наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів заявника діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень з підстав зазначених та заявлених заявником у заяві про забезпечення позову, перевірка порушення положень діючого законодавства під час проведення медичного огляду та вручення повістки, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень до ухвалення рішення по суті.
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що повістка видана на його ім'я від 16.01.2025 не створюють для нього негативних наслідків, оскільки не є наказом на відправку до військової частини або іншого військового формування для проходження військової служби за мобілізацією, а обов'язок військовозобов'язаного з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначене у повістці місце та строк прямо передбачено ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До того ж, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22 саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що можуть отримати статус відповідачів у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано до заяви доказів беззаперечної його відправки до військової частини або іншого військового формування на військову службу за мобілізацією, а повістка, якою йому наказано з'явитись до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1 не створює для заявника таких негативних наслідків.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до його подання, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.