03 березня 2025 року м. Київ справа №320/5547/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Головного управління ДПС у Київській області; 2. Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області № Ф-140799-51 від 06.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 29 293,44 грн;
визнати дії Головного управління ДПС у Київській області, пов'язані з формуванням та передачею на виконання вимоги № Ф-140799-51 від 06.02.2020, протиправними та зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області, без наявності законних підстав, утриматись від формування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску по відношенню до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
визнати бездіяльність Державної податкової служби України, пов'язану з не видаленням даних про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного внеску, протиправною та зобов'язати Державну податкову службу України видалити всі існуючі в інформаційно-комунікаційних системах ДПС станом на 22.09.2023 дані про заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по єдиному внеску і дані про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо про прийняття вимоги №Ф-140799-51 від 06.02.2020 яка складається з заборгованості зі сплати ЄСВ. Із листа Головного управління ДПС у Київській області від 27.09.2023 № 49325/6/10-36-13-03 стало відомо, що формування боргу ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ проводиться на підставі даних з: інформаційно-комунікаційної системи ДПС, інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, автоматизованої системи обліку. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відкрито провадження у справі №320/5547/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 05 березня 2024 року по справі №320/5547/24 доставлено до електронного представника позивача - адвоката Глазунова І.Ю., Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України 07 березня 2024 року.
02 жовтня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позов.
Відповідач 1 із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 , як платнику, що перебуває на загальній системі оподаткування, в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок, для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, за 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, за 1 квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн, за 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн, за 3 квартал 2020 року в сумі 3178.12 грн, за 4 квартал 2020 року в сумі 2200.00 грн, які по даний час не сплачені, що призвело до виникнення заборгованості (недоїмки) в сумі 37 788,74 грн.
Згідно інформаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 станом на 31.01.2020 наявна заборгованість по єдиному внеску у сумі 29 293,44 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою квартальних нарахувань І - IV квартал 2017 року 8 448,00 грн, І - IV квартал 2018 року 9 828,72 грн, І - IV квартал 2019 року 11 016,72грн.
У зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у позивача, відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону № 2464, ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 № Ф-140799-51 на суму 29293,44 грн. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року по справі №320/2107/19 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 9 лютого 2019 року № Ф-140799-51 на суму 18 276,72 грн.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є фізичною особою, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , який виданий Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області.
Згідно з інформаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 станом на 31.01.2020 наявна заборгованість по єдиному внеску у сумі 29 293,44 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою квартальних нарахувань І - IV квартал 2017 року 8448,00 грн, І - IV квартал 2018 року 9828,72 грн, І - IV квартал 2019 року 11016,72грн.
У зв'язку із чим, 06 лютого 2020 року відповідачем прийнято вимогу № Ф-140799-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 29 293,44 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449. (надалі по тексту - Інструкція)
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн, з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Ураховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 9 лютого 2018 року за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн (3200 грн х 12 х 22% = 8 448 грн). З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723 грн. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн (3723 грн х 3 х 22% = 2457,18 грн), поквартально:
- до 19 квітня 2018 р. - за 1 квартал 2018 р. - 2457,18 грн;
- до 19 липня 2018 р. - за 2 квартал 2018 р. - 2457,18 грн;
- до 19 жовтня 2018 р. - за 3 квартал 2018 р. - 2457,18 грн.
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Ураховуючи наведене, на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293 грн 44 коп., оформлену вимогою від 06 лютого 2020 р. № Ф-140799-51.
До вимоги увійшли суми квартальних нарахувань: І - IV квартал 2017 року 8448,00 грн, І - IV квартал 2018 року 9828,72 грн, І - IV квартал 2019 року 11016,72.
У цій справі необхідно встановити, чи є позивач платником ЄСВ і чи відповідають надані відповідачем відомості щодо позивача про те, що він є фізичною особою - підприємцем і, відповідно, платником ЄСВ.
Як було встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року по справі №320/2107/19, судом 24 червня 2019 року здійснено запит щодо позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до витягів із реєстру від 24 червня 2019 р. № 1005475084 та № 1005475109 судом встановлено, що у реєстрі відсутня інформація, що позивач є фізичною-особою підприємцем.
Крім того, судом встановлено, що за позивача сплачувалися податки (ЄСВ, ПДФО та військовий збір) її роботодавцями. Так, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачувалися податки за січень 2017 року, що підтверджується довідкою від 10 липня 2019 року вих. № 1, яка підписана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Згідно з наданою позивачем довідкою від 10 липня 2019 року вих. № 1 у період з березня 2017 року по грудень 2018 року позивач дійсно працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та за цей період за неї були сплачені податки (ЄСВ, ПДФО та військовий збір). Отже, відповідно до цих документів позивач не є платником ЄСВ.
Таким чином, наявність у позивача статусу платника ЄСВ та, як наслідок, пов'язаного з ним боргу по сплаті єдиного соціального внеску не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до статті 25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.
Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримано положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2020 року № Ф-140799-51 в сумі 29 293,44 грн, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Стосовно вимоги позивача про визнання дій Головного управління ДПС у Київській області, пов'язаних з формуванням та передачею на виконання вимоги № Ф-140799-51 від 06.02.2020, протиправними, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідної вимоги (рішення) не порушують прав позивача, а скасування спірної вимоги (рішення), є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління ДПС у Київській області, без наявності законних підстав, утриматись від формування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску по відношенню до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.
Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.
Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.
Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.
Отже, позовна вимога про зобов'язання Головне управління ДПС у Київській області, без наявності законних підстав, утриматись від формування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску по відношенню до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на думку суду, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права та є безпідставною, оскільки нормами КАС України не передбачено можливості захисту від ймовірного порушення прав у майбутньому, натомість, предметом судового захисту може бути лише порушене право, свобода чи інтерес фізичної особи, право чи інтерес юридичної особи, як це передбачено частиною першою статті 2 КАС України.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в цій частині, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог щодо визнання бездіяльності Державної податкової служби України, пов'язаної із не видаленням даних про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного внеску, протиправною та зобов'язання Державної податкової служби України видалити всі існуючі в інформаційно-комунікаційних системах ДПС станом на 22.09.2023 дані про заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по єдиному внеску і дані про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного внеску суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до Державної податкової служби України із питанням щодо видалення даних про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного внеску, а ДПС України, в свою чергу, ще не ухвалювало чи відмовлялося від ухвалення рішення щодо цього питання, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача в цьому випадку порушені, як наслідок слід констатувати, що згадані вимоги, є передчасними і не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 3220,80 грн згідно платіжних інструкцій від 06.10.2023 та від 26.02.2024, згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2 147,20 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області № Ф-140799-51 від 06.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 29 293,44 грн.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.