про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 березня 2025 року м. Київ № 855/1/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, в якому просив:
- прийняти до розгляду даний позов, постановити ухвалу про відкриття провадження, задовольнити даний адміністративний позов, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду;
- скасувати повністю ухвалу від 30.09.2024 року у справі № 757/60692/19-ц, як винесену некомпетентним та неповноважним складом суду судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Матвєєвої Ю.О., яка діє в Шевченківському районному суді міста Києва по даній справі за межами права та закону з порушенням правил предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції (підсудності) та ухвалити нове судове рішення, яким: визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва щодо відмови у відкритті провадження у справі № 757/60692/19-ц, передачі справи на розгляд іншого неналежного суду та незалучення до розгляду справи безпосередніх учасників процесу - ОСОБА_1 , як позивача, Головне управління Національної поліції у місті Києві як відповідача-1, Державну казначейську службу України як відповідача-2, які мають безпосереднє відношення-2, які мають безпосереднє відношення до предмета спору; зобов'язати Шевченківський районний суд міста Києва справу № 757/60692/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади призначити до нового розгляду належним складом суду, залучити до розгляду справи безпосередніх учасників процесу, розглянути в розумні строки та задовольнити цей цивільний позов, а даний позов задовольнити в повному обсязі (за текстом позовної заяви).
Позивачем у позовній заяві визначено Шостий апеляційний адміністративний суд як суд першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення ухвали щодо передання справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовлено.
Передано матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини 1 статті 4 КАС України).
За визначенням пункту 7 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є зміст спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У поданому до суду позові позивач оскаржує ухвалу від 30.09.2024 року у справі № 757/60692/19-ц.
Отже, предметом спору, задля вирішення якого позивач звернувся до суду, є дії суду, які вчинюються в процесі здійснення судочинства.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) зазначено: до уваги Комітету Міністрів Ради Європи є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов'язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі №815/110/16 (провадження №11-547апп19), оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Оскільки позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідача стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій та службових (технічних) дій, не можуть бути самостійним предметом адміністративного спору, оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьов проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17 (провадження № 14-5цс19).
Отже, спір щодо скасування повністю ухвали від 30.09.2024 року у справі № 757/60692/19-ц, як винесеної некомпетентним та неповноважним складом суду судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Матвєєвої Ю.О., яка діє в Шевченківському районному суді міста Києва по даній справі за межами права та закону з порушенням правил предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції (підсудності) не підлягає розгляду в порядку адміністративного або іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.