ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про забезпечення позову
"03" березня 2025 р. справа № 300/1357/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, -
ОСОБА_1 (далі - заявниця) 28.02.2025 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою, просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії підпунктів 1.1. та 1.2. пункту 1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.02.2025 за № 124 «Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів» - до набрання законної сили судовим рішення у цій справі;
- заборони Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, Комунальному підприємству «Муніципальна інспекція «Добродій» та будь-яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж малих архітектурних форм (автоматичних воріт) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 та поруч будинку 35А, - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 07.02.2025 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення за № 124 «Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів», згідно окремих положень якого зобов'язано демонтувати самовільно встановлену малу архітектурну форму (автоматичні ворота) на вул. Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 та поруч будинку 5а у м. Івано-Франківську. Зазначено, що вказане рішення суттєво порушує право останньої на безперешкодне користування єдиним заїздом-в'їздом до житлового будинку в якому проживає заявниця.
Окрім того, 28.02.2025 заявниця подала до суду додаткові пояснення, відповідно до яких вказала на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову буде нанесений матеріальний збиток у зв'язку з незаконним демонтажем, оскільки згідно змісту наданого дозволу від 21.03.2019 за № 3, ворота щодо яких прийнято спірне рішення про демонтаж, встановлені ОСББ «Гетьмана Мазепи 35А» до якого входить заявниця, як співвласниця квартири та за рахунок коштів якої, серед інших, здійснювалось їх придбання, встановлення та обслуговування. При цьому, внаслідок демонтажу воріт, виникнуть несприятливі наслідки для заявниці у вигляді понесення витрат з демонтажу та зберігання, відшкодування збитків, виготовлення нових та оплата послуг з їх монтажу.
З урахуванням викладеного, заявниця просить суд вжити вищевказаних заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки за захистом яких вона має намір звернутися до суду.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Статтею 154 КАС України, яка визначає порядок розгляду заяви про забезпечення позову, передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Отже, забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Судом встановлено, що заявниці на праві спільної часткової власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 394535293 від 11.09.2024.
Окрім того, відповідно до витягу з протоколу № 3 від 21.03.2019 судом встановлено, що засіданням комісії з питань безпеки дорожнього руху Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вирішено погодити (дозволити) ОСББ «Гетьмана Мазепи 35А» постійне встановлення воріт між будинками № 27В та № 35 по вул. Г. Мазепи.
Водночас, 07.02.2025 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, за наслідком розгляду документів Комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій» щодо демонтажу самовільно встановлених об'єктів, прийнято рішення № 124 «Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів», яким вирішено, зокрема:
1. Особам, що встановили (користуються) самовільно встановлені об'єкти, протягом 2 календарних днів з моменту оприлюднення цього на сайті демонтувати:
1.1. Малу архітектурну форму (автоматичні ворота) на вул. Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 у м. Івано-Франківську;
1.2. Малу архітектурну форму (автоматичні ворота) на вул. Гетьмана Мазепи, поруч будинку 35А у м. Івано-Франківську;
2. Комунальному підприємству «Муніципальна інспекція «Добродій» (М. Шутак) забезпечити розміщення копії цього рішення на об'єктах, передбачених у пункті 1 цього рішення.
3. У разі невиконання цього рішення особами, що встановили (користуються) самовільно встановлені об'єкти, у строк, встановлений цим рішенням, комунальному підприємству «Муніципальна інспекція «Добродій» (М. Шутак) здійснити демонтаж самовільно встановлених об'єктів, передбачених у пункті 1 цього рішення.
Так, згідно повідомлення, розміщеного на об'єкті, що підлягає демонтажу, КП «Муніципальна інспекція «Добродій» 03.03.2025 буде проводити демонтаж малих архітектурних форм (автоматичні ворота) 2 шт. за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 та на вул. Гетьмана Мазепи, поруч будинку 35А.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть порушені чи зазнають іншого негативного впливу і на момент виконання рішення суду, у разі можливого задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що у разі продовження активних дій щодо виконання рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради шляхом демонтажу автоматичних воріт на вул. Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 у м. та будинку 35 а. у м. Івано-Франківську, заявниця, як співвласниця вказаного майна, водночас і інші жителі вказаних житлових будинків, безумовно зазнають майнових втрат, пов'язаних з фізичним пошкодження конструкції, необхідності її ремонту або ж виготовлення нових елементів, а також, у майбутньому це потягне за собою зобов'язання щодо відшкодування витрат пов'язаних із демонтажем та зберіганням майна, а також оплати штрафних санкцій, що прямо передбачено Положенням про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 № 186-6.
Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 124 від 07.02.2025 «Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів», буде встановлюватися судом в межах розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, що подальше вчинення Комунальним підприємством «Муніципальною інспекцією «Добродій» активних дій щодо виконання оскаржуваного рішення до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та проведення демонтажу об'єкту малої архітектурної форми (автоматичних воріт), яке без руйнування несучих конструкцій неможливе, створює очевидну небезпеку та може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду (в разі задоволення позову), що відповідно, позбавить позивачку ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом, яких остання планує звернутися до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд наголошує, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії певних підпунктів рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.02.2025 за № 124 "Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів" не скасовує оскаржуване рішення, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє вчинення дій на підставі оскаржуваного документа до вирішення спору.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову відповідає меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.
Суд наголошує, що в цьому випадку, захід забезпечення позову до вирішення справи по суті, застосовується судом виключно задля збереження існуючого становища малої архітектурної споруди.
Водночас, як вже вказувалося судом, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості захисту прав та інтересів позивачки, які вона вважає порушеними, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право останньої на судовий захист.
З огляду на те, що викладені заявником обставини та надані докази вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення в майбутній адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, суд доходить висновку, що існують достатні підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у спосіб: зупинення дії підпунктів 1.1. та 1.2. пункту 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.02.2025 за № 124 "Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів", до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 300/1357/25 та забороною виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, комунальному підприємству "Муніципальна інспекція "Добродій" вчиняти дії, спрямовані на демонтаж малих архітектурних форм (автоматичних воріт) за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 та поруч будинку 35А, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 300/1357/25.
Водночас, такий захід забезпечення адміністративного позову як «заборона будь-яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж малих архітектурних форм (автоматичних воріт) за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 та поруч будинку 35А, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 300/1357/25» не підлягає задоволенню, оскільки заявницею не надано, а судом не здобуто жодних доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди її законним правам та інтересам збоку такого невизначеного кола осіб.
При цьому, суд виходить з того, що саме за змістом рішення органу місцевого самоврядування, що безумовно підлягає обов'язковому виконанню, жодних інших осіб, окрім комунального підприємства "Муніципальна інспекція "Добродій", не уповноважено вчиняти дій щодо демонтажу зазначених архітектурних форм, відтак, перебирання на себе такого зобов'язання іншою особою, апріорі буде незаконним.
Суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.02.2025 за № 124 «Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів» зі змінами, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом буде ухвалено судом за наслідком розгляду справи по суті.
З урахуванням викладеного, подана заява про забезпечення позову, є частково обґрунтованою, внаслідок чого, підлягає до задоволення.
Таким чином, враховуючи, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення, заявниця, згідно із квитанцією від 27.02.2025 підтвердила сплату судового збору на суму 908,40 грн., за подання даної заяви про забезпечення адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 750,00 грн.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 152, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову у спосіб:
- зупинення дії підпунктів 1.1. та 1.2. пункту 1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.02.2025 за № 124 "Про демонтаж самовільно встановлених об'єктів" - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №300/1357/25.
- заборони Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, Комунальному підприємству «Муніципальна інспекція «Добродій» вчиняти дій, спрямованих на демонтаж малих архітектурних форм (автоматичних воріт) за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Гетьмана Мазепи, між будинками 27В та 35 та поруч будинку 35А - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 300/1357/25.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76608) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 750,00 грн. (сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.