03 березня 2025 року Справа № 280/7647/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19)
до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38)
про визнання протиправним та скасування рішення,
15.08.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару від 12.03.2024 № UA403070/2024/000079/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням викладеного вважає спірне рішення про коригування митної вартості товару протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі № 280/7647/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. від 27.08.2024 № 39981), в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих товариством документах містяться розбіжності. Також, надані позивачем документи не підтверджують усі числові значення складових митної вартості. При цьому, митним органом установлено, що вартість імпортованого товару є вищою, ніж заявлена позивачем. Наведене зумовило прийняття оскаржуваного рішення, у графі 33 якого містяться обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. За таких обставин просить у задоволенні позову відмовити.
Крім того, 27.08.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 39985) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Стосовно даного клопотання слід зазначити про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).
Згідно з пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведена необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання митниці.
Крім того, клопотання не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (код КВЕД 46.61).
01.09.2023 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) та WEIFANG AISIWO MACHINERY CO., LTD., КНР (Продавець) укладено Контракт № WFA/1, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту (п. 1.1. Контракту). Поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. (п. 3.1. Контракту). Поставка здійснюється морським транспортом 20 або 40 футовим контейнером (п. 3.2. Контракту). Продавець повинен передати засобами електронного зв'язку копії наступних документів: рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, морський коносамент, сертифікат походження (п. 3.5. Контракту).
У специфікації від 08.09.2023 № 2023-1 Сторони погодили поставку товару (ґрунтофрезів) на загальну суму 241 836,00 доларів США, на умовах FOB Qingdao, China.
11.03.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» заявлено до митного оформлення товар, отриманий від компанії WEIFANG AISIWO MACHINERY CO., LTD., КНР, за вказаним вище контрактом та подано до підрозділу Тернопільської митниці митну декларацію № 24UA403070002393U0.
Вартість заявлених до митного оформлення товарів визначена позивачем за ціною господарської операції.
На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів, зазначеної у митній декларації від 11.03.2024 № 24UA403070002393U0 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надано митному органу наступні документи: пакувальний лист від 24.11.2023 № б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 24.11.2023 № WFA2023-1A; коносамент від 01.12.2023 № SZSE23112012; накладна УМВС від 16.02.2024 № 519397; накладна УМВС від 16.02.2024 № 519405; накладна УМВС від 16.02.2024 № 519454; сертифікат про походження товару від 26.01.2024 № C24MA3QDNPD50002; банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.12.2023 № 561; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.03.2024 № 2024/PF/030; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Акт виконаних послуг від 06.03.2024 № 12; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати від 06.03.2024 № б/н; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка на перевезення від 24.11.2023 № 53; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.09.2023 № 2023-1; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 01.09.2023 № WFA/1; внутрішній договір (контракт) комісії від 15.03.2023 № 1503-1; доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 19.08.2023 № 1908C; договір (контракт) про перевезення від 04.01.2023 № 84; інші некласифіковані документи - Технічні характеристики від 01.12.2023 № б/н.
Крім того, листом від 12.03.2024 додатково надано прайс-лист виробника від 01.09.2023; комерційну пропозицію виробника від 01.09.2023; платіжну інстукцію від 26.12.2023 № 561; виписку з банківського рахунку декларанта за грудень 2023 року.
12.03.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000079/2, згідно з графою 30 якого митним органом визначено митну вартість товару в розмірі 153 304,33 USD. Митна вартість визначалася за другорядним (резервним) методом.
При цьому, митницею зазначено про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.
За результатами опрацювання документів встановлено наступне.
До митного оформлення поданий телекс-реліз коносаменту від 01.12.2023 № SZSE23112012, в якому відсутні печатка та підпис підписанта, що може викликати сумнів в оригінальності документів, а сам оригінал коносаменту до митного оформлення не подано.
Прайс-лист від 01.09.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB Qingdao, що обмежує конкурентність, а також зазначено, що ціни діють до 11.12.2023.
Комерційна пропозиція від 01.09.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB Qingdao, що обмежує конкурентність, а також зазначено, що ціни діють до 11.12.2023.
До митного оформлення надано рахунок на перевезення від 06.03.2024 № 2024/PF/030, Акт виконаних робіт (надання послуг) від 06.03.2024 № 12, довідку про транспортні витрати від 06.03.2024 № 0603/1Т, заявку на транспортно-експедиторське обслуговування від 24.11.2023 № 53, Договір транспортного експедирування від 04.01.2024 № 84, де експедитором/виконавцем зазначено «IMOGATE SOLUTION» Sp.z.o,o., хоча у накладних УМВС від 16.02.2024 №№ 519397, 519405, 519454 наявна інформація, щодо перевізників «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.» до перевезення залізничним транспортом, окрім накладної УМВС, відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «IMOGATE SOLUTION» Sp.z.o,o. та «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.».
Відповідно до Доручення від 19.08.2023 № 1908С договору комісії від 15.03.2023 № 1503-1, комісійна винагорода за виконання доручення становить 0,2% від загальної вартості поставленого товару в гривнях, проте у декларації митної вартості від 11.03.2024 № 24UA403070002393U0 комісійні послуги не включено у митну вартість, що свідчить про не включення всіх числових значень складових митної вартості.
Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ.
За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 10.02.2024 № UA408020/2024/007479 на рівні 2,22 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
У оформленні митної декларації від 11.03.2024 № 24UA403070002393U0 відмовлено.
Позивач скористався правом, наданим частиною третьою статті 52 МК України, та оформив 13.03.2024 нову митну декларацію № 24UA403070002455U7, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю, визначеною відповідачем.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулось до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).
За правилами ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Необхідно зауважити, що Законом України від 05.10.2006 № 227-V "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки поданих декларантом документів розбіжностей. В свою чергу, наведені обставини, на думку митниці, викликали обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.
Надаючи оцінку доводам митниці щодо наявності таких розбіжностей, суд звертає увагу на наступне.
Так, стосовно посилань митного органу на те, що «до митного оформлення надано рахунок на перевезення від 06.03.2024 № 2024/PF/030, Акт виконаних робіт (надання послуг) від 06.03.2024 № 12, довідку про транспортні витрати від 06.03.2024 № 0603/1Т, заявку на транспортно-експедиторське обслуговування від 24.11.2023 № 53, Договір транспортного експедирування від 04.01.2024 № 84, де експедитором/виконавцем зазначено «IMOGATE SOLUTION» Sp.z.o,o., хоча у накладних УМВС від 16.02.2024 №№ 519397, 519405, 519454 наявна інформація, щодо перевізників «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.» до перевезення залізничним транспортом, окрім накладної УМВС, відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «IMOGATE SOLUTION» Sp.z.o,o. та «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.»» суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978, перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу; коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов'язаний видати вантажовідправнику коносамент.
Згідно з положеннями ст. 1 Міжнародної конвенції «Про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924, перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.
В даному випадку перевезення вантажу здійснювалось відповідно до укладеного між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Клієнт) та компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o» (Експедитор) Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 № 84, предметом якого є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених Сторонами послуг.
Перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» видано позивачу морський коносамент від 01.12.2023 № SZSE23112012, який підтверджує здійснення морського перевезення вантажу.
При цьому, відповідно до умов п. 2.1.2 Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 № 84 Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов'язані з виконанням даного Договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження і розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості і якості, сертифікацію, страхування вантажів і контейнерів.
Таким чином, можна дійти висновку, що Експедитор, користуючись умовами Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 04.01.2023 № 84, залучив третіх осіб «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o» та «PKP CARGO S.A.» для перевезення вантажу позивача. Однак, безпосередньо у Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» договірні відносини із даними суб'єктами господарювання відсутні, а отже позивач не міг надати зазначені митницею документи.
Щодо доводів митного органу про те, що «прайс-лист від 01.09.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB Qingdao, що обмежує конкурентність, а також зазначено, що ціни діють до 11.12.2023» та «комерційна пропозиція від 01.09.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB Qingdao, що обмежує конкурентність, а також зазначено, що ціни діють до 11.12.2023» слід зазначити наступне.
Так, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, натомість є таким документом, який надається декларантом на вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листі та комерційній пропозиції відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що зазначені у них ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.
Стосовно покликань митниці на те, що «відповідно до Доручення від 19.08.2023 № 1908С договору комісії від 15.03.2023 № 1503-1, комісійна винагорода за виконання доручення становить 0,2% від загальної вартості поставленого товару в гривнях, проте у декларації митної вартості від 11.03.2024 № 24UA403070002393U0 комісійні послуги не включено у митну вартість, що свідчить про не включення всіх числових значень складових митної вартості» суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту «а» п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.
Зазначене митницею Доручення від 19.08.2023 № 1908С видане відповідно до умов Договору комісії від 15.03.2023 № 1503-1, згідно до п. 1.1. якого Комітент (Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ») доручає Комісіонеру (Товариству з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»), а Комісіонер від свого імені та за рахунок Комітента зобов'язується за винагороду придбати та імпортувати в Україну продукцію для Комітента відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору комісії визначено, що за виконання доручення Комітет оплачує Комісіонеру комісійну винагороду, розмір якої визначається в дорученнях Комісіонеру до цього договору.
Таким чином, зазначені у дорученні 0.2% комісійної винагороди це плата покупця ТОВ «ПК «ДТЗ», як Комітента, своєму агентові ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як Комісіонеру за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів, яка не повинна включатися до митної вартості задекларованих товарів.
Стосовно покликань митниці на те, що «до митного оформлення поданий телекс-реліз коносаменту від 01.12.2023 № SZSE23112012, в якому відсутні печатка та підпис підписанта, що може викликати сумнів в оригінальності документів, а сам оригінал коносаменту до митного оформлення не подано» слід зазначити наступне.
Так, митним органом не враховано, що наданий коносамент є телекс-релізом оригіналу коносамента, оформленого компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» як перевізником (фрахтувальником) за договором від 04.01.2023 № 84. Телекс-реліз - це електронне повідомлення, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі суднохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента.
Також суд зауважує, що телекс-реліз жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників, тому доводи митниці щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через те, що телекс-реліз коносаменту не містить будь-яких підписів, штампів, печаток є безпідставними.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Суд звертає увагу, що, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід прямо суперечить положенням ст. 60 Митного кодексу України.
Суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 02.03.2021 у справі № 380/842/20, від 23.02.2021 у справі № 805/5039/16-а, від 24.12.2020 у справі № 808/1676/16 тощо).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 № UA403070/2024/000079/2.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 652 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві) гривні 38 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, код ЄДРПОУ 44830259 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; код ЄДРПОУ 43985576).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 03.03.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко