03 березня 2025 року Справа № 280/11886/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов'язання вчинити певні дії,
20 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 червня 2024 року №9391, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовлено у поновленні виплати пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 жовтня 2024 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, яка утворилась за період її несплати, починаючи з 01 жовтня 2021 року, на рахунок, відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до поданої 14 червня 2024 року заяви;
стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з 02.02.2003 є пенсіонером, якій пенсія призначена за віком. Позивач 12.02.2024 засобами порталу ПФУ звернулась із проханням поновити виплату пенсії. У відповідь листом №7861-5865/Д-02/8-2600/24 від 04.03.2024 Головне управління ПФУ в м. Києві позивачу повідомлено про те, що в зв'язку з неотриманням нею за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року пенсії її виплата припинена з жовтня 2021 року до з'ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати. Жодного рішення про припинення виплати пенсії надано не було. За результатами розгляд заяви позивача 21.06.2024 Головним управлінням ПФУ у Запорізькій області прийнято рішення про відмову у задоволенні її заяви з тих підстав, що заява подана не особисто до відділу обслуговування громадян територіального органу Пенсійного фонду України, а засобами поштового зв'язку шляхом направлення листа, що нібито Порядком затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 не передбачено. Листом №2600-0202-8/237855 від 12.12.2024 Головним управління ПФУ в м. Києві відмовлено у поновленні виплати пенсії позивача у зв'язку із необхідністю звернутися особисто для написання заяви встановленого зразка до відділу обслуговування громадян територіального органу Пенсійного фонду України. Позивач вважає дії відповідачів такими, що порушують його права та звернувся за захистом своїх прав у судовому порядку. Просить задовольнити позов.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Канюка Я.Ю. про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 жовтня 2021 року раніше призначеної пенсії за віком повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.06.2024 №9391 і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити ОСОБА_3 з 01.10.2024 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, яка утворилась за період її несплати, починаючи з 01.10.2021, на рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», відповідно до поданої 14.06.2024 заяви, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
На виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 29.01.2025 надано до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.
04 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Позивач за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року не отримувала пенсію, в зв'язку з чим виплата пенсії була припинена відповідачем 2 з жовтня 2021 року до з'ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати. Позивач 14.06.2024 звернулась з заявою про поновлення виплати пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто відповідачем 1, за результатами розгляду заяви було прийнято рішення від 21.06.2024 про відмову в поновленні пенсії за віком відповідно до наданих документів, оскільки документи надано не в повному обсязі. Згідно наданих документів, позивач не відноситься до осіб, які тимчасово проживають за кордоном, а має статус постійного мешканця (в поданих позивачем документах відсутня копія документу/документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця (додано документ постійного резидента США). Враховуючи вищевикладене, підстав для поновлення пенсії за документами, що надійшли поштою 14.06.2024 немає. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу вони документально не підтверджена, не співмірна у порівнянні із категорією та складністю справі, що є підставою для відмови у її задоволенні. Відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Користуючись своїм правом представник позивача 07.02.2025 надав до суду відповідь на відзив. На думку представника позивача автоматичне припинення пенсії без належного повідомлення пенсіонера порушує принцип правової визначеності. Як вже зазначалось в позовній заяві, позивач не отримував повідомлення про зупинення нарахування пенсії, тому і не міг знати про те, що її нарахування припинено. Доводи відповідача 1 про те, що позивач не з'явився особисто для подання не відповідають нормам чинного законодавства. Позивач особисто направив до компетентних органів поновлення про поновлення виплати пенсії та використовуючи всі можливі варіанти подав заяву і поштовим надсиланням, як на те вказав Відповідач 2 в листі №7861-5865/Д-02/8-2600/24 від 04.03.2024, і через електронний кабінет Пенсійного фонду України, використовуючи електронний цифровий підпис (ЕЦП), що повністю відповідає вимогам законодавства щодо ідентифікації особи та є рівноцінним поданню заяви особисто. Разом з тим, відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву фактично нівелює вимоги законодавства про вищу силу закону над підзаконним нормативно-правовим актом, що є недопустимо. Представника позивача наполягає на задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву в адміністративній справі.
24 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що позивач за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року не отримував пенсію, в зв'язку з чим виплата пенсії була припинена з жовтня 2021 року до з'ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено в поновленні пенсії за віком відповідно до надісланих документів, які зареєстровані 14.06.2024 №11670 так, як документи надано не в повному обсязі. Зокрема, згідно наданих документів, позивач не відноситься до осіб, які тимчасово проживають за кордоном, а має статус постійного мешканця. Тому, підстав для поновлення пенсії за документами, що надійшли поштою та зареєстровані 14.06.2024 №11670 немає. Лист Головного управління від 12.12.2024 №2600-0202-8/237855 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України та має роз'яснювальний характер, не породжує будь-яких прав та обов'язків для гр. ОСОБА_3 наданий в порядку із Законом України «Про звернення громадян». Отже, немає жодних підстав для визнання протиправними дій Головного управління. Відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником позивача 27.02.2025 надано до суду відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на позовну заяву.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.02.2003 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком.
Позивач постійно проживає в США та з 2018 року має картку постійного мешканця.
У звязку із тим, що в період з квітня по вересень 2021 року ОСОБА_1 не отримувала пенсію Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві з жовтня 2021 року припинена виплата пенсії позивача до з'ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати.
На звернення позивача через вебпортал Пенсійного фонду України листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.03.2024 № 7861-5865/Д-02/8-2600/24 повідомлено порядок поновлення виплати пенсії та рекомендовано позивачу звернутися особисто або через законного представника для написання заяви про поновлення виплати пенсії з перерахуванням на рахунок в банківській установі.
11 червня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача про поновлення виплати пенсії від 30.04.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.06.2024 № 391 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії оскільки документи для поновлення виплати пенсії не надано в повному обсязі.
07 жовтня 2024 року позивачем через вебпортал Пенсійного фонду України подано заяву про виплату пенсії через установу банку.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.10.2024 № 2600-0502-8/204672 повторно роз'яснено позивачу, що для поновлення пенсії до заяви про призначення/перерахунок пенсії додаються: копія документу / документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом); оригінал документу про посвідчення факту, що фізична особа є живою (з перекладом); копія паспорта громадянина України. Форма заяви про призначення (поновлення) пенсії наведена в додатку 1 до Порядку № 22-1. Додані до заяви про призначення (поновлення) копії документів новітні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. В поданих Вами документах відсутня копія документу/документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця (додано документ постійного резидента США).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.12.2024 № 2600-0202-8/237855 позивачу рекомендовано для поновлення виплати пенсії з перерахуванням на рахунок в банківській установі звернутися особисто для написання заяви встановленого зразка до територіального органу Пенсійного фонду України.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не поновлення виплати пенсії на позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону №1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IVзакріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено у Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).
Отже, позивач, як громадянин України, проживаючи у США, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 11.12.2003 №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України та не залежить від місця проживання особи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №812/564/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Стаття 49 Закону №1058-ІV регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.
Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених Законом № 1058-VI.
Відповідачі право позивача на отримання пенсії не заперечували.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121 від 01.03.2001 та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Правління Пенсійного фонду України постановою № 22-1 від 25.11.2005 затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення особами, які у зв'язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, можуть надсилатись поштою.
Відповідно до розд. ІІ Порядку № 22-1, до заяви про виплату особі пенсії у зв'язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та документ про зняття з обліку особи за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) в Україні у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Форма заяви про призначення (поновлення) пенсії наведена в додатку 1 до Порядку.
Заява про поновлення пенсії може подаватись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця реєстрації особи.
Додані до заяви про поновлення копії документів повинні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1, днем звернення за поновленням пенсії вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Судом встановлено, що позивач постійно проживає у США.
Суд зазначає, що положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058-VI встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Втручання відповідачів у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
У преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Ураховуючи викладене, порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-VI, відповідач протиправно припинив нарахування пенсії позивачу, при цьому виплата пенсії позивачу припинена фактично через неможливість її виплати у спосіб обраний позивачем раніше, та обраний у подальшому без згоди позивача та його повідомлення.
Отже, оскільки позивач звернулася до суду з позовом щодо отримання пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення, без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, правових підстав для невиплати пенсії судом не встановлено.
Задовольняючи позовні вимоги позивача у зразковій справі № 805/402/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене, припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом 1058-IV, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 вказане рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.05.2018 залишено без змін.
У цій постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками територіального органу було ідентифіковано особу позивача та особисте звернення такого до територіального пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії.
У той же час, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, реєстрацію місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом) з огляду на те, що положення пунктів 2.9 та 2.23 розділу II Порядку №22-1 застосовуються до осіб, які тимчасово проживають за кордоном, натомість наданими документами позивачем підтверджено, що на день звернення до органів Пенсійного фонду України позивач проживав на території України та особисто звернувся до територіального пенсійного органу, при цьому під час звернення відповідачем було належним чином ідентифіковано особу позивача.
Тобто матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не доведено факт проживання позивача за кордоном.
Позивач виконав всі передбачені умови для поновлення виплати пенсії, натомість підстави для відмови у поновленні пенсії, що викладені відповідачем у оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсності.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 червня 2024 року №9391, яким ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на поновлення пенсії за віком, є відповідна заява особи подана з пред'явленням паспорта (або іншого документа, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
У постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, згідно з яким пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає нарахованою в момент призначення пенсії і залишається такою (нарахованою) до її чергової зміни. У той же час якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Щодо позовних вимог в частині поновлення виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок суд зазначає наступне.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, (далі - Порядок № 1596) визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно з п. 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до п.п. 8-9 № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Згідно з п.10 Порядку № 1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку № 1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1, заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами).
Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Суд зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто особою, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1937,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 червня 2024 року №9391, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 жовтня 2021 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії за віком, яка утворилась за період її несплати, починаючи з 01 жовтня 2021 року, на рахунок, відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений по справі судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві користь ОСОБА_1 сплачений по справі судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 березня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз