03 березня 2025 року Справа № 280/180/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачу із зарахуванням до стажу роботи за Списком № 1 та врахуванням при обчисленні розміру пенсії із розрахунку один рік роботи за два роки періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року, та періоду проходження дійсної строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16 лютого 2024 року, із зарахуванням до стажу роботи за Списком № 1 та врахуванням при обчисленні розміру пенсії із розрахунку один рік роботи за два роки періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року, та періоду проходження дійсної строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 16 лютого 2024 року позивачу відповідачем призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 1, при цьому, в супереч положень частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV період навчання позивача та проходження строкової військової служби зараховані до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 із розрахунку один рік за один рік, в той час як мали бути зараховані із розрахунку один рік за два роки. Вказує, що шляхом звернення до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсія позивач намагався відновити своє порушене право, однак отримав протиправну відмову. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
22 січня 2025 року від представника відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що проходження військової служби та навчання не є роботою на підземних роботах чи на роботах з особливо шкідливих і особливо важких умовах за Списком №1, а отже період проходження строкової військової служби зараховано до загального стажу роботи, для виникнення права в особи на призначення пільгової пенсії, натомість, зарахувати зазначений період в пільговому обчисленні у відповідача відсутні законодавчо визначені підстави. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призначена йому з 16 лютого 2024 року.
Згідно записів дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи, в період з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року позивач навчався в середньому профтехучилищі № 35 м. Запоріжжя за професією «оператор посту керування стану гарячої прокатки», у період з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Вищезазначений період навчання зараховано до страхового стажу позивача, а проходження строкової військової служби - до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 в одинарному розмірі.
09 грудня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії з моменту призначення із зарахуванням періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року, та періоду проходження дійсної строкової служби з 29 червня 1992 року по 28.01.1994 року, до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 із розрахунку один рік роботи за два роки, тобто в подвійному розмірі.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19 грудня 2024 року № 21810-21789/Ц-02/8- 0800/24 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку його пенсії.
Вважаючи протиправною відмову відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-ІV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12 серпня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, із з розрахунку стажу позивача (Форма РС-право) вбачається, що період навчання позивача у вищих/середніх навчальних закладах у період з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року зарахований до страхового стажу позивача.
За доводами позивача, цей стаж має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1.
Із вказаного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно диплому серії НОМЕР_3 від 17 червня 1992 року, копія якого міститься в матеріалах справи, у період з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року позивач навчався в середньому профтехучилищі № 35 м. Запоріжжя за професією «оператор посту керування стану гарячої прокатки».
Запис, стосовно навчання позивача у вказаний період у вказаному профтехучилищі відображений також і трудовій книжці позивача від НОМЕР_2 , дублікат якої міститься в матеріалах справи.
Також, відповідно до трудової книжки позивача у 24 червня 1992 року позивача звільнено з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ім. С. Орджонікідзе» у зв'язку із призовом на військову службу.
Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Як зазначалось у рішенні вище, позивач у період з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року навчався в середньому профтехучилищі № 35 м. Запоріжжя за професією «оператор посту керування стану гарячої прокатки».
Згідно трудової книжки позивача від НОМЕР_2 , дублікат якої міститься в матеріалах справи, після закінчення навчання (17 червня 1992 року), з 24 червня 2024 року позивач почав працювати по професії за Списком №1. Отже перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, період навчання позивача з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року має бути зарахований до стажу позивача на пільгових умовах за Списком №1 та з урахуванням положень частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV в подвійному розмірі.
Окрім того, згідно розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), копія якого міститься в матеріалах справи, період проходження позивачем строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року зараховано до стажу позивача, як такий, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Позивач уважає, що цей період має бути зарахований до його пільгового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 24 Закону №1058.
Згідно запису № 4 в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , дублікат якої міститься в матеріалах справи, в період з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року останній проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Згідно абзацу 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба незалежно від місця проходження служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється за Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» №2636-IV від 02 червня 2005 року, який набрав чинності 01 червня 2006 року, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 392/1357/17 (2-а/392/109/17).
Враховуючи, що станом на дату призову позивач працював за спеціальністю по Списку № 1, період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача по Списку № 1 з урахуванням положень статті 24 Закону №1058.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд зазначає, що дії відповідача у цій справі не відповідають чинному законодавству України.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Поряд з цим, згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №676/1557/16-ц (провадження №14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов'язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідач має перерахувати пенсію позивачеві не лише на майбутні періоди, але й за весь попередній період, починаючи з дати призначення пенсії 16 лютого 2024 року, оскільки з урахуванням наданих відповідачем до суду разом із відзивом документів вбачається, що, документи, на підтвердження факту наявності підстав для зарахування спірних періодів навчання та проходження строкової військової служби до пільгового стажу позивача в подвійному розмірі надавались позивачем до органів пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільговим умовах по Списку № 1.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року та період проходження дійсної строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року відповідно до абзацу 10 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання відповідача з 16 лютого 2024 року перерахувати позивачу із зарахуванням для обчислення пенсії періодів до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року та період проходження дійсної строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року відповідно до абзацу 10 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовна заява у цій справі є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, а також задоволення позовної заяви, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246 КАС України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року та період проходження дійсної строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року відповідно до абзацу 10 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 16 лютого 2024 року перерахувати ОСОБА_1 із зарахуванням для обчислення пенсії періодів до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01 вересня 1989 року по 17 червня 1992 року та період проходження дійсної строкової військової служби з 29 червня 1992 року по 28 січня 1994 року відповідно до абзацу 10 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум, та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 03 березня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов