03 березня 2025 року Справа № 280/11291/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АВ № 1024306 від 01.04.2019 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, захворювання так, пов'язане з прохождення військової служби. Тому, у відповідності до Порядку № 260 від 07.06.2018 року (зі змінами) та згідно із рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд позивач має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Однак, відповідач не здійснив відповідних розрахунків, що зазначено в витязі з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.07.2023 року № 203. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.12.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
06.01.2025 до суду від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №381), в якому зазначено, що позивачем, відповідний рапорт з наданням відповідних документів, на підставі яких йому має бути виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, командуванню військової частини НОМЕР_2 для розгляду не подавався, тому позивачу вказана матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалась і не виплачувалась, про що і зазначено у наказі № 203 від 22.07.2023 року (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 . Відповідач вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з урахуванням того, що в період з 17.02.2025 по 28.02.2025 суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці (довідка Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 №02-35/2524), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в перший робочий день судді 03.03.2025.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач з 10.04.2022 року по 22.07.2023 року проходив службу у Збройних Силах України.
Згідно із витягом з наказу № 203 від 22.07.2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 15 липня 2023 року № 107-РС, відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнити у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
З 22 липня 2023 року виключений із списку особового складу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення та направлений на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 .
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 не отримав.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АВ № 1024306 від 01.04.2019 року позивач є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок проходження військової служби.
Позивач зазначає, що у відповідності до Порядку № 260 від 07.06.2018 року (зі змінами) та згідно із рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд позивач має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ).
Так, частинами 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 1 розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 7 Порядку визначено, шо розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони Україні.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військової частини та підпорядкованих їй військових частинах установлюється командиром цієї частини виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі самої військової частини.
Пункт 9 Порядку наголошує, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України № 30 від 31.01.2022 Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.
Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов'язані з захистом Батьківщини;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
У межах залишку коштів за фондом грошового забезпечення у грудні 2022 року виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям здійснювати в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, після здійснення військовослужбовцям всіх виплат, передбачених пунктом 5 та абзацом другим цього пункту наказу, на підставі рапорту військовослужбовця. При цьому розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не може бути меншим розміру одного окладу за військовим званням.
Крім того Окремим дорученням Міністра Оборони України № 2683/з від 01.02.2023 року (п.5), визначено, послідовність витрат на грошове забезпечення військовослужбовців у 2023 році в залежності від нормам, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 6. Окремого доручення Міністра Оборони України № 2683/з від 01.02.2023 року визначені підстави щодо виплати військовослужбовцям матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, обов'язковою умовою для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є підстави при настанні яких у військовослужбовця виникає право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також рапорт військовослужбовця з вказівкою вказаної підстави та підтверджуючих документів.
Тобто, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що останній протягом 2023 року і до моменту звільнення з військової служби звертався до відповідача із відповідним рапортом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.03.2025.
Суддя А.В. Сіпака