03 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/1809/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні, виражену у невжитті всіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання рішення суду у справі №240/11743/20 щодо нездійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2025 р. нарахування та виплату мені підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема на 01.01.2025, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату мені підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 16 000, 00 грн (2 х 8 000,00 грн мінімальна заробітна плата);
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні вжити всіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання рішення суду у справі №240/11743/20 на забезпечення його процесуальних гарантій, як стягувача, спрямованих на повне та фактичне виконання судового рішення про «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 12 вересня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), зокрема на 01.01.2025, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 16 000, 00 грн (2 х 8 000,00 грн мінімальна заробітна плата).
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність в частині забезпечення виконання судового рішення, а саме застосуванням з 01 січня 2025 року у правовідносинах щодо визначення розміру доплати до пенсії, положень частини другої статті 8 Закону України “Про Державний бюджет на 2025 рік», а не частини першої статті 8 цього Закону. На думку позивача, відповідач від вчинення виконавчих дій ухиляється, жодних документів про хід виконання цього рішення позивачу не надходило, станом на дату подачі позовної заяви рішення не виконано. Уважаючи бездіяльність державного виконавця протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року прийнято уточнену позовну заяву позивача, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням змін у приписах статті 271 Кодексу адміністративного судочинства, витребувано у відповідача належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 69379309.
11 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що у виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду у справі №240/11743/20, чітко вказано порядок та спосіб його виконання, а саме зобов'язання боржника здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії з 12 вересня 2019 року, а також встановлено її розмір, що має дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік). Саме тому, розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом на Державний бюджет України на відповідний рік, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів, тобто ця величина повинна відповідати таким показникам заробітної плати, що встановлена Законом України про Державний бюджет на кожен відповідний рік та є змінною величиною.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі № 240/11743/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 12 вересня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Постановою від 12 липня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження №69379309 на виконання виконавчого листа №4805 2022 виданого 19 травня 2022 року.
У зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати у січні 2023 року згідно Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», 02 серпня 2023 року державним виконавцем надіслано вимогу, якою вимагалось у десятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
Листом від 14 серпня 2023 року №0600-0304-8/85054 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що на виконання рішення №240/11743/20 з 12.09.2019 року позивачу нараховано підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та виплачується у максимальному розмірі, тобто 13 400, 00 грн (6700, 00 грн х 2).
У зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати у січні 2024 року згідно Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», 10 січня 2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) надіслано вимогу, якою вимагалось у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та з урахуванням положень Закону України на 2024 рік щодо застосування мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для виплат за рішеннями суду на рівні 1600, 00 грн.
Листом від 19 січня 2024 року №0600-0304-08734 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що на виконання рішення №240/11743/20 з 01.01.2024 року при перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду у розмірі 1600, 00 грн. В результаті даного перерахунку, розмір підвищення до пенсії становить 3200, 00 грн (1600, 00 х 2).
Відповідно до Постанови КМУ від 17.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», наказу Міністерства юстиції України від 22.09.2022 №4011/5 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції» (із змінами) відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирського області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) реорганізовано у Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
18 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якому зазначав про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2025 року не виконало рішення суду, тому просив відповідача вжити заходи для виконання рішення суду. Докази направлення вказаної заяви на адресу відповідача (засобами поштового або електронного зв'язку), позивачем до суду не надано.
10 лютого 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надіслано вимогу на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, якою вимагалось у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Законом України "Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
За визначенням наведеним у статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Відповідно до пунктів 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 75 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України.
Із аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин.
У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
При цьому суд зазначає, що застосування державним виконавцем такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як винесення постанови про накладення штрафу можуть бути здійснене лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф. Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону№1404-VIII.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Тобто надаючи оцінку діям/бездіяльності державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження, слід з'ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону № 1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону № 1404-VIII підлягали примусовому виконанню.
Як доводить відповідач у відзиві на позовну заяву, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеної в абзаці дев'ятому статті 7 цього Закону.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
У зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати у січні 2025 року, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та з метою встановлення суми заборгованості станом на 10.02.2025 і з'ясування підстав невиконання рішення суду пенсійним органом, державним виконавцем винесено вимогу, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській повідомити про стан виконання рішення суду.
Матеріалами справи підтверджено, що з метою перевірки виконання рішення суду № 240/11743/20 від 19.05.2022 державний виконавець виніс вимогу від 10.02.2025, якою зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в 5 денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХП, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини невиконання боржником рішення.
Таким чином, з аналізу вищенаведеного суд доходить висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП №67997842 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/9714/20.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень у ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах та вчиняв дії щодо примусового виконання рішення у справі №240/11743/20 в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вчинені ГУ ПФУ в Житомирській області дії щодо застосування розрахункової величини 1600, 00 грн на виконання судового рішення у справі № 240/11743/20, з 01 січня 2025 року здійснюється відповідно до законодавчих нововведень, а тому суд зауважує, що зміна правового регулювання щодо порядку та розміру виплати доплат, передбачених Законом № 796-XII, є обставинами, які можуть впливати на виконання рішення суду суб'єктом владних повноважень після такої зміни та може бути підставою для нових спірних правовідносин.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає їх недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 272, 287, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014, код ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом десяти днів з дати його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 03 березня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова