23 листопада 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-5851/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Коробовій А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Міщаніна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 11 листопада 2010 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області серії ВП № 14841006 від 01.11. 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 01.11.2010 року заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Круговим С.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", яка на його думку є незаконною, оскільки державним виконавцем не було вжито достатніх дій для примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що згідно листа - відповіді Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області від 26.10.2010 року у боржника Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власні надходження. У зв'язку з цим державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.09.2009 року головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Круговим С.В. за заявою ОСОБА_1 було винесено постанову серії ВП № 14841006 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-324/07, виданого 17.12.2007 року Октябрським районним судом м. Полтави та надано боржнику - Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації строк для добровільного виконання рішення суду до 25.09.2009 року.
Рішення суду у строк, наданий для добровільного його виконання, боржником виконано не було, у зв'язку з чим заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Круговим С.В. 02.10.2009 року було винесено постанову серії ВП № 14841006 про арешт коштів боржника - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та накладено арешт на кошти в межах суми 5067 грн. 25 коп.
30.09.2010 року та 25.10.2010 року державним виконавцем на адресу Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області було направлено платіжні вимоги № 173, № 203 про примусове списання коштів з рахунку боржника.
26.10.2010 року на адресу Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області надійшов лист - відповідь Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області № 9.2-08/8869, яким із посиланням на п.п. 7 п. 21 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609, було повернуто без виконання вказані платіжні вимоги. При цьому ГУ ДКУ у Полтавській області посилалося на відсутність відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власних надходження.
На підставі даного листа, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Круговим С.В. 01.11.2010 року було винесено постанову серії ВП № 14841006 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові серії ВП № 14841006 від 01.11.2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Частиною 1 статті 5 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція) державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону № 606-XIV. Заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на грошові кошти боржника, звернення стягнення на інші види майна боржника. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (п. 5.1.3 Інструкції).
Згідно п. 5.1.1 Інструкції звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до п. 13 Типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 №790 Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2009 року відповідачем було накладено арешт на кошти боржника - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації в межах суми стягнення, встановленої судовим рішенням, при цьому з 02.10.2009 року по 30.09.2010 року відповідачем взагалі не вживалися жодні дії щодо примусового виконання виконавчого документа. Безпосередньо перед прийняттям спірної постанови, 30.09.2010 року та 25.10.2010 року державним виконавцем на адресу Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області було направлено платіжні вимоги № 173, № 203 про примусове списання коштів з рахунку боржника.
Головним управлінням Державного казначейства України у Полтавській області листом від 26.10.2010 року повернено без виконання платіжну вимогу № 203, посилаючись на відсутність відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власних надходження. Відомості про виконання платіжної вимоги № 173 у відповідача відсутні.
Пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
Згідно п. 4.11.2 Інструкції акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. Уразі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
На підставі вищевказаного листа ГУДК України у Полтавській області та з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Круговим С.В. 01.11.2010 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Разом з тим, державним виконавцем не дотримано положення ч. 2 ст. 40 Закону № 606-XIV, відповідний акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також безрезультатність заходів щодо розшуку такого майна не складено.
Доводи відповідача про наявність підстави для повернення виконавчого документа у зв'язку із відсутністю у боржника - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, кодом економічної класифікації видатків бюджету та власних надходжень суд оцінює критично у зв'язку з наступним.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Частиною 1 ст. 21 Бюджетного кодексу передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до ст. 35 Бюджетного кодексу головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.
Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету (ч 5.ст. 23 Бюджетного кодексу).
Таким чином Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня міг звернутися до головного розпорядника із пропозиціями про внесення змін до бюджетних призначень з метою забезпечення виконання судового рішення на користь позивача. Вказані пропозиції підлягали розгляду і врахуванню згідно норм Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд також зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
При цьому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа не були враховані норми бюджетного законодавства, а також особливості виконання судових рішень бюджетними установами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова від 01.11.2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві не грунтується на вимогах чинного законодавства, є необгрунтованою, тобто прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття. Крім того, беручи до уваги, що відповідачем з 02.10.2009 року по 30.09.2010 року взагалі не вживалися заходи щодо примусового виконання судового рішення, натомість вже 01.11.2010 року винесено постанову про повернення виконавчого документа, суд вважає, що вказана постанова прийнята не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не довів правомірність своїх дій щодо прийнятої ним постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 01.11.2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, прийняту у виконавчому провадженні № 14841006 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-324, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 17.12.2007 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2010 року.
Суддя Л.О. Єресько