03 березня 2025 року м. Житомир
справа № 240/11064/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, як дружині померлого в період дії воєнного стану військовослужбовця Збройних Сил України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.05.2024 №10/в;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого в період дії воєнного стану військовослужбовця Збройних Сил України, доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, з урахуванням проведених раніше виплат, у зв'язку зі смертю в період дії воєнного стану чоловіка військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 з 26.02.2022 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі Військової частини НОМЕР_1 .
З 18.04.2022 ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових діях, за що, зокрема, щомісячно отримував додаткову винагороду із розрахунку 100 тисяч грн на місяць, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №51/231.
Під час участі в бойових діях ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров'я, внаслідок чого проходив стаціонарне лікування в період з 20.07.2022 по 29.07.2022, що підтверджується випискою із медичної карти №3233.
Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов'язків командира роти зв'язку запасного командного пункту Військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2022 №1/393 ОСОБА_2 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Центральній районній лікарні населеного пункту Первомайський, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 31.08.2022 №1227 захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Відповідно до діагнозу причиною смерті ОСОБА_2 стали такі захворювання, як ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія напруги 2 ФК, атерослеротичний кардіосклероз, СН II А ст., гіпертонічна хвороба II стадії, 2 ст., ризик високий, дисциркуляторна енцефалопатія II ст. з лікворно-венозною гіпертензією, гепатоз, гемангіома печінки, тромбоемболія легеневої артерії, набряк легенів.
Зазначає, що хвороби, які стали причиною смерті, ОСОБА_2 набув саме під час проходження служби та участі в бойових діях.
За наведених обставин позивач вважає, що вона, як дружина військовослужбовця, що загинув у період дії воєнного стану, має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця під час дії воєнного стану у розмірі 15000000,00 грн, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
Саме тому, не погоджуючись із призначеним їй та її сину розміром грошової допомоги, який визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, що визначає значно менший розмір одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця - 750-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ухвалою суду від 02.07.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну (за вх.№38126/24), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
В обґрунтування зазначає, що позивач як дружина військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Натомість виплата допомоги у розмірі 15000000,00 грн передбачена окремою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, яка, на відміну від постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Відповідач вважає, що розмір допомоги у сумі 15000000,00 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців під час захисту Батьківщини.
Вказує, що не надано жодних відомостей про отримання її чоловіком у період проходження військової служби поранення (контузії, травми, каліцтва) внаслідок якого настала його смерть.
Відповідач вважає, що твердження позивача про загибель її чоловіка під час виконання бойового завдання не відповідає дійсності. Зокрема, ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, а тому він не належав до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців, що надавало б його дружині (позивачу) право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі. Зауважує, що держава повністю виконала свій обов'язок перед позивачем, як дружиною померлого внаслідок захворювання військовослужбовця щодо виплати одноразової грошової допомоги у встановленому законодавством розмірі, що виключає можливість задоволення позову.
ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав до суду письмові пояснення від 10.07.2024 (вх.№39020/24), у яких заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що враховуючи те, що сержант ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов"язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, то оскаржуване рішення Міністерства оборони України є правомірним.
Ухвалою суду від 16.07.2024 у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача справу призначено до розгляду з викликом сторін, за правилами загального позовного провадження.
Згідно з довідкою від 01.08.2024 судове засідання відкладено на 15.08.2024.
Відповідно до довідки від 15.08.2024 судове засідання відкладено на 17.10.2024 у зв"язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024.
Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2024 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додатково вказує, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 помер в період дії воєнного стану, позивач набула право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України №168.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додатково наголошував, що на відміну від Закону та Постанови КМУ №975, Постанова КМУ №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців під час захисту Батьківщини.
Термін «загиблий» у військовій справі - військова втрата, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень або інших пошкоджень, несумісних із життям.
31.08.2022 11 Регіональною військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 стало не поранення, а захворювання. Рішення комісії оформлено протоколом №1227, позивач з ним погодилася і не оскаржувала.
Оскільки ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців, що давало б його дружині право на отримання допомоги у збільшеному розмірі. Звернення із позовом стало можливим внаслідок помилкового ототожнення представником позивача поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
Представник третьої особи у судове засідання 28.11.2024 не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.
У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 08 листопада 1991 року було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 08 листопада 1991 року, виданим Вільською сільською радою Черняхівського району Житомирської області.
В шлюбі у подружжя народився син: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 з 26.02.2022 був мобілізований та проходив службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , у період з 18 квітня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (а.с. 21).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.08.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Первомайський Лозівського району Харківської області (а.с.12).
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/2796 від 03 серпня 2022 року, виданим Комунальним закладом охорони здоров"я Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Первомайський Лозівського району Харківської області. Хворобами, що призвели до смерті, зазначено: гострий розлад кровообігу; коронарокардіосклероз; ішемічна хвороба серця.
Згідно з пунктом 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.05.2024 №10/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 12.08.2022, у розмірі відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168.
Вказано, що згідно з п.11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.04.2023 №11/975 одноразову грошову допомогу призначено дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 12.08.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. у рівних частках кожному.
Одноразова грошова допомога була призначена відповідно до Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975.
Вказано, що постанова КМУ від 28.02.2022 №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн, яку встановлено згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ членам сім'ї померлого військовослужбовця, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно зі статтею 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-XII у редакції, чинній на 29.07.2022 дату смерті військовослужбовця чоловіка позивача) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпунктів 1 - 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-XII визначно, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, у пункті 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), у редакції, чинній на 29.07.2022 - дату смерті військовослужбовця чоловіка позивача, вказано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно абз. 2 пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України членам сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У такому випадку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з матеріалами справи, чоловік позивача - ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, з квітня 2022 року по липень 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із з військовою агресією російської федерації проти України про що свідчить виплата додаткової винагороди, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання «ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія напруги 2 ФК, атерослеротичний кардіосклероз, СН II А ст., гіпертонічна хвороба II стадії, 2 ст., ризик високий, дисциркуляторна енцефалопатія II ст. з лікворно-венозною гіпертензією, гепатоз, гемангіома печінки, тромбоемболія легеневої артерії, набряк легенів" (а.с. 50)
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року №1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України зобов'язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань, (далі Постанова №168 у редакції, чинній на 13.08.2022 року дату смерті військовослужбовця чоловіка позивача).
Згідно з абз. 1 пункту 1 Постанови №168 установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абз.1 пункту 2 Постанови №168 установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Згідно з абз. 2 пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №168 положення пункту 2 цієї Постанови щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги 15000000 гривень, яка виплачується сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, суперечили та не узгоджувалися з положенням підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975, які визначали значно менший розмір такої одноразової грошової допомоги, а саме: у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть), що у 2022 році становило 1860750,00 гривень.
У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29.07.2022 №2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 16-2 Закону №2011-XII доповнено пунктом 3 такого змісту: "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України" (пункт 3 розділу І Закону №2489-IX).
У пункті 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №2489-IX зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Закон №2489-IX набрав чинності 25.08.2022. Отже, положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII, згідно якого розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню саме з 24.02.2022.
В даному випадку суд, суд зазначає, що зворотня дія в часі цієї норми права фактично розширює право особи, адже її застосування призведе до отримання сім'ями загиблих військовослужбовців більшого розміру одноразової грошової допомоги. При цьому, за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
З огляду на зміст наведених норм права суд дійшов висновку, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Постановою КМУ №975.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справа №380/9868/23.
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45 затверджено новий порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.
Згідно пункту 1 зазначеного Наказу, вказаний Порядок розроблений, зокрема, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» від 7 липня 2022 року №793 (набрала чинності 19 липня 2022 року).
Крім того, згідно пункту 3 Наказу, Порядок №45 набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 31 січня 2023 року (Опубліковано: Офіційний вісник України 2023 року, № 8, сторінка 9, стаття 606, код акта 116462/2023).
Пунктом 1.1 розділу І Порядку №45 визначено, що цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Пунктом 1.2 розділу І Порядку №45 визначено, що ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Щодо поширення дії Порядку №45 на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності та завершилися після набрання ним чинності.
У контексті спірних правовідносин суд також вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі №640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі №520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі №380/13615/21.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі №280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.
Лише у разі якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.
Отже, на спірні правовідносини поширюються положення Порядку №45.
При цьому, як зазначалось пунктом 1.2 розділу І Порядку №45 визначено право на ОГД, як у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану так і відокремлена інша підстава смерть осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Верховний Суд у постанові 21 серпня 2024 року справа №160/20229/22 з урахуванням правового підходу, визначеного в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, дійшов висновку про те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім'ї загиблого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, є:
- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;
- загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, зважаючи на встановлені обставин справи, оскільки чоловік позивача проходив службу по мобілізації у Вйськовій частині НОМЕР_1 на посадах осіб молодшого офіцерського складу, суд зауважує на наступному.
ОСОБА_2 у період з 18.04.2022 по 20.07.2022 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №51/231 про виплату додаткової винагороди та витягом з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , вказане не оспорюється відповідачем (а.с.21, 50).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.08.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Первомайський Лозівського району Харківської області (а.с.12).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2022 №286 призначено службове розслідування по факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , за результатами проведення якого складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (смерті), затверджений командиром Військової частин НОМЕР_1 від 03.08.2022 та встановлено, що місце нещасного випадку: евакуація з с.Завроднє, Балаклейського району, Харківської області, район виконання завдань із забезпечення зв"язку.
Щодо обставин, за яких стався нещасний випадок (смерть), в акті вказано: з 18.04.2022 року ОСОБА_2 виконував завдання в районі населеного пункту Завгороднє Харківської області, протягом усього часу перебування померлого в районі ведення воєнних (бойових) дій на вказаній території постійно відбувались артилерійські обстріли зі сторони збройних сил російської федерації. 18.07.2022 та 19.07.2022 обстріли з артилерійських установок «Град» та інших видів артилерійського озброєння відбувалися з більшою інтенсивністю, внаслідок чого у сержанта ОСОБА_2 значно погіршився стан здоров'я, він відчув різкий біль у серці та був евакуйований до медичної роти Військової частини НОМЕР_4 . 20.07.2022 сержанта ОСОБА_2 госпіталізували до КНП Первомайська ЦРЛ для стаціонарного лікування (а.с. 16-17).
Внаслідок зазначеного погіршення здоров'я ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування в період з 20.07.2022 по 29.07.2022 в КНП "Первомайська центральна районна лікарня", із повним діагнозом: ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія напруги 2 ФК, атерослеротичний кардіосклероз, СН II А ст., гіпертонічна хвороба II стадії, 2 ст., ризик високий, дисциркуляторна енцефалопатія II ст. з лікворно-венозною гіпертензією, гепатоз, гемангіома печінки, тромбоемболія легеневої артерії, набряк легенів, що підтверджено випискою із медичної карти №3233 (а.с.23-24).
Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов'язків командира роти зв'язку запасного командного пункту Військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2022 у №1/393 ОСОБА_2 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Центральній районній лікарні населеного пункту Первомайський, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/2796 від 03 серпня 2022 року, виданим Комунальним закладом охорони оздоров"я Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Первомайський Лозівського району Харківської області. Хворобами, що призвели до смерті, зазначено: гострий розлад кровообігу; коронарокардіосклероз; ішемічна хвороба серця.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1227 від 31 серпня 2022 року, захворювання ОСОБА_2 , 1974 р.н., який приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2022 №141: "ІХС. Нестабільна стенокардія напруги 2 ФК. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН ІІ А ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з лікворно- венозною гіпертензією. Гепатоз. Гемангіома печінки. Тромбоемболія легеневої артерії. Набряк легенів», що підтверджено медичною документацією лікувально-профілактичних закладів МОЗ України, при подальшому прогресуванні призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 від «Гострого розладу кровообігу. Коронарокардіосклерозу. Ішемічної хвороби серця», що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/276 ДМ/22, виданого 03.08.2022 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , захворювання та причина смерті, - «ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» (а.с.30).
Отже, матеріали справи свідчать, що смерть ОСОБА_2 настала не від поранення (контузії, травми або каліцтва), проте така смерть настала у зв"язку з виконання ним обов"язків військової служби після евакуації з місця виконання завдання (з с.Завроднє, Балаклейського району, Харківської області), куди ОСОБА_2 прибув для виконання бойових завдань "з метою виконання завдань із забезпечення зв"язку" (на підставі бойових наказів). Крім того відповідач не заперечує, що смерть не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що у свою чергу вказано в акті про нещасний випадок (смерть) (а.с. 38-40).
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання прогресованого (спровокованого) безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи поблизу с.Завроднє, Балаклейського району, Харківської області, під час дії воєнного стану.
На противагу доводам відповідача, суд наголошує, що належним чином уповноваженою 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у протоколі засідання №1227 від 31 серпня 2022 року безумовно визначено, що захворювання ОСОБА_2 , 1974 р.н. "ІХС. Нестабільна стенокардія напруги 2 ФК. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН ІІ А ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з лікворно-венозною гіпертензією. Гепатоз. Гемангіома печінки. Тромбоемболія легеневої артерії. Набряк легенів», при подальшому прогресуванні призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 від «Гострого розладу кровообігу. Коронарокардіосклерозу. Ішемічної хвороби серця», «ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Вочевидь захворювання ОСОБА_2 та причина смерті пов'язані саме із захистом Батьківщини.
Відтак суд не може погодитись із доводами Міністерства борони України, що позивач має право лише на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у сумі 1860750,00 грн, що було повністю виконано Міністерством оборони України.
Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Позивач, як дружина військовослужбовця є особою, яка відповідно до положень статті 16-1 Закону №2011-XII має право на призначення та отримання вказаної допомоги.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.
Крім наведеного суд наголошує, що зважає на реалії, пов'язані зі збройною агресією російської федерації проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України, суд вважає, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України.
Військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів та членів їх сімей, покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
З огляду на викладене, з урахуванням вищевказаних норм права та положень Конституції України, суд вважає невиправданим застосування до позивача положень Постанови Кабінету Міністрів України №975 при вирішенні питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , у зв"язку із захворюванням, так, пов"язаним із захистом Батьківщини.
Перевіряючи дії (рішення) суб'єкта владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні (прийнятті) відповідач: діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія (рішення).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасуванню пункту 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03.05.2024 №10/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 12.08.2022, у розмірі відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №168, оскільки таке рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства.
Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з положеннями частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, то належним і ефективним способом захисту порушених прав є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168: дружині та сину, як членам сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, та за результатами заяви прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ідн. номер НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.05.2024 №10/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, сержанта ОСОБА_2 , у розмірі відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168: дружині та сину, як членам сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов"язаного із захистом Батьківщини, та за результатами розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 03 березня 2025 р.
03.03.25