Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 березня 2025 року Справа№200/8546/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення середньомісячної заробітної плати для призначення мені, ОСОБА_1 , щомісячної страхової виплати з урахуванням календарних днів за період 12 місяців, які передують складанню Акту за формою П-4 від 12.04.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити обрахунок середньої заробітної плати для призначення мені щомісячної страхової виплати за розрахунковий період з 01 серпня 2014 року до 31 липня 2015 року, та здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати з дати її призначення.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.10.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати. Позивачу призначено одноразову допомогу у розмірі 30800 грн. та щомісячну страхову виплату у сумі 8161,77 грн.
Позивач вважає, що відповідачем невірно визначена середня заробітна плата для розрахунку його щомісячної страхової виплати, оскільки для розрахунку виплат за страхуванням від професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, повинен бути застосований період з 01 серпня 2014 року- 31 липня 2015 року, а не за 12 календарних місяців перед датою складання акта за формою П-4 від 30 листопада 2023 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який помилково взято відповідачем.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
09.01.2025 року представником позивача було надано до суду додаткові документи по справі.
01 серпня 2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі згідно змісту якого зазначено, що показник середньої заробітної плати позивача обчислювався виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), що визначено пункту 14 Порядку №1266.
Відповідач наголошує, що у разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці) в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, складеним 12.04.2024, встановлено, що ОСОБА_1 отримав професійні захворювання під час роботи гірником очисного забою на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».
Відповідно до записів в трудовій книжці потерпілого він працював гірником очисного забою на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 20.04.2009 по дату звільнення 27.06.2023. Відповідно відповідач вважає, що розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для призначення страхових виплат в даному випадку буде 12 календарних місяців перед місяцем звільнення - з червня 2022 року по травень 2023 року включно.
Випискою з акту огляду МСЕК сер. 12 ААА № 150079 від 01.10.2024 ОСОБА_1 було встановлено 55% стійкої втрати професійної працездатності в зв'язку з професійними захворюваннями з 30.07.2024 до 01.11.2026, тому розрахунок середньомісячної заробітної плати здійснюється згідно з п. 14 Постанови № 1266.
При цьому відповідач наголошує, що Постанова № 1266 не передбачає можливості для потерпілого довільно обирати розрахунковий період для визначення середньомісячної заробітної плати, тому підстави для застосування будь-якого іншого розрахункового періоду для перерахунку середньомісячного заробітку, з якого була призначена щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 , відсутні.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у період з 06.10.2008 року до 27.06.2023року; з 20.04.2009 по дату звільнення 27.06.2023 працював гірником очисного забою.
У відповідності до інформації, яка міститься у військовому квітку серія НОМЕР_2 , 14.08.2015 року на підставі Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року позивач був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією.
В період з 14.08.2015 року до липня 2022 року на підприємстві ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» позивачу виплачувалась середня заробітна плата на період проходження військової служби.
В наступному позивачем укладались контракти на проходження військової служби у Збройних силах України, а саме на підставі: Наказу ВК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2016 року № 3-РС; Наказу ВК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2018 року № 48-РС (з 5.11.2028 року); Наказу ВК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2019 року № 36-РС; Наказу ВК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.10.2020 року №53-РС; Наказу ВК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2022 року №25-РС
25.06.2023 року на підставі Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.06.2023 року позивач звільнений в запас.
27.06.2023 ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.
03.07.2023 року позивач прийнятий до ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаду інспектора відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдатів запасу. Звільнений з ІНФОРМАЦІЯ_4 за скороченням штату працівників 30.08.2024 року.
12.04.2024 року складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, який затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В. 15 квітня 2024 року, яким ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Пневмоконіоз (q/q, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛH ІІ (другого ст.).
01.10.2024 року ОСОБА_1 був оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, встановлено первинно за сукупністю 55% втрати професійної працездатності, безстроково, з них: 25% по хронічній радикулопатії, 30% по пневмоконіозу (з 30.07.2024 року).
27.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілого.
Постановою Головного управління № 1424185575/1424185575-2024-8 від 30.10.2024, ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу у розмірі 30800 грн. та щомісячну страхову виплату з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності (55%), яка склала 8161,77грн. виходячи з середньомісячної заробітної плати для розрахунку страхових виплат 14 839,59 грн.
Згідно довідки ОК-5, позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна палата з 01 серпня 2014 року до 31 липня 2015 року.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 7 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Частинами 8 та 9 ст. 36 цього Закону визначено, що середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно з п. 3 цього Порядку середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Пунктами 11 - 24 цього Порядку визначені «Особливості обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності)».
Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Згідно з п. 12 цього Порядку якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Пунктом 13 цього Порядку визначено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Враховуючи те, що під час перебування в трудових відносинах з роботодавцем та на час настання права на страхову виплату позивач проходив військову службу за контрактом (про що відповідачу було відомо з поданих позивачем документів), тому обчислення його щомісячної страхової виплати мало відбуватися з урахуванням п.п. 3 та 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266.
Тобто, із розрахункового періоду (12 календарних місяців), за який обчислюється середньомісячна заробітна плата, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування») мав бути виключений період проходження позивачем військової служби, та мала бути застосована середня заробітна плата за посадою, за якою позивач як застрахована особа працював до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією йому встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Таким періодом щодо позивача є період з 01 серпня 2014 року до 31 липня 2015 року включно.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення середньомісячної заробітної плати для призначення мені, ОСОБА_1 , щомісячної страхової виплати з урахуванням календарних днів за період 12 місяців, які передують складанню Акту за формою П-4 від 12.04.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити обрахунок середньої заробітної плати для призначення мені щомісячної страхової виплати за розрахунковий період з 01 серпня 2014 року до 31 липня 2015 року, та здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати з дати її призначення. В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка