м. Вінниця
03 березня 2025 р. Справа № 120/13682/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу". Зокрема, позивачка наголошує, що нею дотримано усіх правових підстав для призначення їй цього виду пенсії.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого вказав на відсутність необхідного стажу на посадах державної служби, що б давало право на призначення цього виду пенсії. Більше того, вказує на відсутність підстав для врахування довідок про розмір заробітної плати при призначенні пенсії державного службовця.
Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.09.2024 року позивачка звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
До вказаної заяви позивачкою було додано довідки від 21.09.2024 року № 496/Г/02-32-10-00/17/1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), № 496/Г/02-32-10-00/17/2 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка не має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатами розгляду заяви вказаним територіальним органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 03.10.2024 року, з огляду на відсутність необхідного стажу на посадах віднесених до посад державної служби. Окрім того зауважено, що надані довідки не відповідають вимогам Порядку № 622 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12.07.2024 року № 823.
Не погоджуючи з вказаним рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Як свідчить оскаржуване рішення стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 8 років 7 місяців 28 днів.
Так, відповідачем враховано періоди з 18.03.1993 року по 15.11.2011 року.
Водночас, судом встановлено, що головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не враховано подальші періоди працевлаштування позивачки в податкових органах.
Згідно з ст. 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Обставина щодо втрати чинності Порядку № 283, у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (далі - Порядок № 229).
Порядок № 229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу № 889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року здійснюється відповідно до Порядку № 283.
Так, відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 16.11.2001 року по 01.05.2016 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Крім цього, згідно п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до ст. 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно ст. 343 ПК України, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Відтак, періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби з 16.11.2001 року по 01.05.2016 слід зарахувати до стажу державної служби.
Отже, судом встановлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі станом на 01.05.2016 складає понад 23 роки.
Відтак, позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18.
Таким чином, рішення головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області № 19348/03-16 від 03.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує, що 02.07.2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", набрала чинності з 20.07.2024 року, підлягає застосуванню з 01.01.2024 року, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", зокрема, доповнивши якого пунктами 4-1 та 4-2.
Так, згідно з пунктом 4-2 Порядку № 823 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнилися до 1 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Постановою № 823 визначені форми довідок про заробітну плату державних службовців, які видаються для призначення пенсій згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що довідки головного управління ДПС у Вінницькій області, надані позивачкою, не відповідають визначеній формі довідок, передбаченій Постановою № 823, яка набрала чинності 20.07.2024 та застосовується з 01.01.2024, а тому відсутні підстави для врахування вказаних довідок.
Принагідно суд зауважує, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до органів Пенсійного фонду із наданням довідок установленої форми.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання перевести на пенсію державного службовця, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Таким чином, оскільки позивачка звернулася з відповідною заявою про призначення пенсії державного службовця 26.09.2024 року, тому з огляду на встановлені обставини справи саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
Відтак, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, з огляду на звільнення позивачки від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 19348/03-16 від 03.10.2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 26.09.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович