24 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/218/22
Провадження № 11-кп/820/83/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
експерта ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року, у кримінальному провадженні №12021244060000816, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сільце, Славутського району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирався.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 2500000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.В решті позову відмовлено.
Питання речових доказів вирішено на підставі ст.100 КПК України.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 травня 2024 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти.
Відповідно до вироку суду, 02.10.2021 близько 14:05 год., ОСОБА_6 перебуваючи у літній альтанці, яка розташована в дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносив, вступив у словесну суперечку з потерпілою ОСОБА_11 , яка в той час сиділа на лавці в цій же альтанці, під час якої діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень наблизившись до потерпілої ОСОБА_11 , наніс їй не менше двох ударів кулаком правої руки в ліву лобно-тім'яну ділянку голови та ліву скулову ділянку обличчя, чим спричинив останній згідно з висновком судово-медичної експертизи від 25.10-07.12.2021 № 229 тілесні ушкодження у вигляді:
а) внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті;
б) укушеної рани язика, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості по відношенню до живої людини та в прямому причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями 04.10.2021 ОСОБА_11 доставлено швидкою допомогою до комунального некомерційного підприємства Нетішинської міської ради «Спеціалізованої медико-санітарної частини міста Нетішина», де 23.10.2021 у реанімаційному відділенні остання померла від отриманих тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не погоджуючись із вироком суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України.
Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, та мають істотні суперечності. Зауважує, що обвинувальний акт поданий органом досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Вказує, що суд при винесенні вироку посилається на показання свідків, які є неконкретними, мають місце суперечності у способі вчинення кримінального правопорушення та в кількості нанесених ударів. Зокрема, жоден свідок в суді не надав показів, що ОСОБА_6 наніс ОСОБА_11 не менше двох ударів кулаком правої руки.
Стверджує, що висновки судово-медичних експертиз не можуть вважатися достовірними, оскільки не носять принципу категоричності та суперечать показанням свідків в частині кількості та способу нанесення ударів потерпілій. Зокрема, у висновках експертів вказується, що дані тілесні ушкодження утворилися від щонайменше двох ударних травмуючих дій тупих твердих предметів.
Також не були з'ясовані та не взяті до уваги судом з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого при обранні міри покарання ОСОБА_6 . Зокрема, не взято до уваги вік обвинуваченого, сімейний стан, дані про стан здоров'я, позитивні характеристики з місця роботи та те, що він раніше не судимий.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі. Наполягав, що не наносив ударів потерпілій, а тільки замахнувся та не міг ударити ОСОБА_11 . З ОСОБА_12 нормальні стосунки.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні уточнила прохальну частину апеляційної скарги та просилавирокНетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 події і складу кримінального правопорушення.
Захисник наполягала, що судом першої інстанції вирок постановлено на суперечливих доказах, а саме висновках експертиз, які не відповідають обставинам справи, суперечливих показах свідків, а також не були з'ясовані та не взяті до уваги з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.
Прокурор, потерпіла ОСОБА_8 та представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 не визнали доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просили залишити без змін вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, частково дослідивши докази, допитавши свідка ОСОБА_12 , експерта ОСОБА_10 ,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , надав юридичну оцінку його діям та відповідно до вимог КК України кваліфікував його дії за частиною 2 статті 121 КК України.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги,але вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 оскаржує доведеність вини ОСОБА_6 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, вважає недоведеним спричинення обвинуваченим потерпілійтяжких тілесних ушкоджень, від яких остання померла, зазначає, що в ході сварки обвинувачений,надавши ляпас потерпілій,міг спричинити їй легкі тілесні ушкодження,при цьому висновки експертів є суперечливими.
З вказаними доводами колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Отже обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
В контексті принципу доведення вини поза розумним сумнівом колегія суддів акцентує увагу на тому, що показання свідків, письмові докази, не можуть оцінюватись відокремлено один від одного. Навіть якщо один із доказів не повною мірою підтверджує вину особи у вчиненні злочину, аналіз цього доказу у взаємозв'язку із іншими доказами може свідчити про доведеність такої вини.
Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого, у тому числі і ті, що зазначені стороною захисту в апеляційній скарзі, які свого підтвердження у процесі судового розгляду не знайшли та спростовуються матеріалами кримінального провадження та добутими по кримінальному провадженню доказами.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_13 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, висновки суду про доведеність його винуватості вумисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні узгоджених між собою, стосовних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які були оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України.
Суд першої інстанції на обґрунтування доведеності вини обвинуваченого проаналізував показання самого обвинуваченого,показання потерпілої ОСОБА_8 , свідківОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,ОСОБА_12 , показання експерта ОСОБА_10 ,висновки судово-медичних експертиз,протоколи слідчих (розшукових) дійта інші письмові докази, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та показав, що 02.10.2021 близько 14:00 год. біля літньої альтанки, яка розташована в дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , в присутності ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 між ним та ОСОБА_11 , яка кинула млинець в нього та почала ображати, виник конфлікт.Вінпідійшов до ОСОБА_11 взяв її за «грудки» та замахнувся, але категорично заперечує нанесення ударів потерпілій. Після чого розвернувся та пішов у своїх справах.
З показань потерпілої ОСОБА_8 , доньки ОСОБА_11 вбачається, що02.10.2021 та 03.10.2021 вона з матір'ю лише розмовляла по телефону, остання їй про завдання тілесних ушкоджень не повідомляла, 04.10.2021 під час розмови по телефону, мати повідомила, що у неї дуже болить голова, після цього вона не змогла додзвонитися до матері, потрапивши в квартиру до матері вона побачила, що мама лежить на дивані із заплющеними очима, на лівій стороні обличчя у неї синець, згодом працівники швидкої допомоги госпіталізували матір до реанімаційного відділення, де вона ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 18:40 год. померла.Про те, що маму побив ОСОБА_6 вона дізналась від працівників поліції, а також ОСОБА_14 їй казала, що ОСОБА_6 завдав матері тілесні ушкодження.
Крім того, з аудіо запису телефонного звернення, яке надійшло на спецлінію «102» від ОСОБА_11 02.10.2021 вбачається, що остання вказує на заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (т.2 а/п 102-103).
Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що 02.10.2021 між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 був конфлікт, ОСОБА_14 бачила, як ОСОБА_17 підійшов до ОСОБА_11 , взяв її за верхній одяг та почав шарпати.Вона в свою чергу почала вставати з лавки, щоб їх розборонити і на деякий час обернулась до них спиною, як вона зрозуміла, що в той момент ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_11 по обличчю, так як у неї тоді під лівим оком було почервоніння. Однак самого удару вона не бачила. Вона почала сваритися на ОСОБА_6 і він відпустив ОСОБА_11 та пішов у невідомому напрямку.
Свідок ОСОБА_15 також підтвердив, що 02.10.2021 у дворі будинку АДРЕСА_2 в літній альтанці сиділи ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , він присів поряд. Після того, як підійшов ОСОБА_6 , між ним та ОСОБА_11 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_11 висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою, ОСОБА_17 підійшов до ОСОБА_11 , схопив її за лівий рукав та почав шарпати до себе, коли вони між собою сперечались, він відвернувся, а коли він знову повернувся то побачив, що ОСОБА_11 відбігла від альтанки та почала викликати поліцію. Він не бачив щоб ОСОБА_6 завдавав ОСОБА_11 удари.
Згідно показань свідка ОСОБА_12 , 02.10.2021 вона вийшла на двір та приєдналась до ОСОБА_14 та ОСОБА_11 які сиділи в альтанці, що в дворі їхнього будинку, потім до них приєдналися ОСОБА_15 та ОСОБА_6 . Між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , яка кинула недоїдок в обличчя ОСОБА_6 , виник конфлікт. ОСОБА_6 у відповідь на слова ОСОБА_11 підійшов до останньої та наніс один удар кулаком чи долонею в ліву сторону її обличчя.
Також в ході слідчого експерименту 14.12.2021 року,за участі понятих,спеціаліста, свідок ОСОБА_12 підтвердила свої показання та на місці подіївідтворила обставини події, механізм, спосіб та кількість нанесених ударів ОСОБА_6 потерпілій, послідовність дій, при цьому зазначала, що 02.10.2021р. ОСОБА_6 наніс один удар кулаком в ліву половину обличчя ОСОБА_11 . При цьому свідок зазначила, що не пам'ятає кулаком якої саме руки - правої чи лівої, наніс удар ОСОБА_6 . ОСОБА_11 в момент нанесення удару сиділа в альтанці, яка має металевий каркас(т.2 а/п 88-100).
Відповідно до висновку експерта №201 від 04.10-19.10.2021, у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця з осадненням лівої скулової ділянки обличчя, укушеної рани кінчика язика. Вказані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії твердих предметів. Експерт утримався від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до проведення дослідження медичних документів, відповідно до вимог Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу Міністерства охорони здоров?я України № 6 від 17.01.1995року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Характер та локалізація осаднення та синця лівої скули не відповідають механізму виникнення внаслідок падіння з висоти власного зросту, могли виникнути від дії кулаків рук, ніг.Властивості давності виникнення вказаних тілесних ушкоджень можуть відповідати події вказаної в постанові - 02.10.2021 року(т.2 а/п 10).
Згідно висновку експерта ОСОБА_10 №229 від 25.10-07.12.2021, у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді:
а) внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті;
б) укушеної рани язика, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості по відношенню до живої людини та в прямому причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають.
Інші тілесні ушкодження в причинному зв'язку зі смертю не перебувають і є наслідком медичних маніпуляцій та тривалого перебування ОСОБА_11 в положенні лежачи.
Виникнення тілесних ушкоджень, зазначених в пункті а) внаслідок падіння з висоти власного зросту є малоймовірним.
Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, що призвело до набряку головного мозку (т.2 а/п 37-44).
Як вбачається з висновку додаткової судово-медичної експертизи трупа №275 від 21.12.-31.12.2021, що при проведені експертизи трупа ОСОБА_11 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді:
а) внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя. Дані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючи дій тупих твердих предметів, за своїм характером в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті.Виникнення цих тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту є малоймовірним, внаслідок самоспричинення виключено.
б) тілесне ушкодження у вигляді укушеної рани язика, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, утворилися від діїтупого твердого предмета, якими могли бути зуби. Вказане тілесне ушкодження виникло внаслідок самоспричинення.
Після спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень які зазначені в пункті а), остання могла здійснювати активні цілеспрямовані дії, самостійно пересуватися (ходити) по мірі наростання симптомів внутрішньочерепної травми.
Тілесні ушкодження, зазначені в пункті а), у вигляді синця та осаднення лівої скулової ділянки обличчя, що є точкою прикладання травмуючої сили тупого твердого предмета, з виникненням внутрішньочерепного крововиливу під тверду мозкову оболонку, що є в прямому причинному зв'язку із настанням смерті, могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_12 в ході проведення її допиту та проведення за її участю слідчого експерименту.
Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, що призвело до набряку головного мозку (т.2 а/п 115-122).
Також судом проаналізовано висновок експерта №36 від 31.01.2022, згідно якого виявлені на тілі трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті, виникли в один і той же короткий проміжок часу, в швидкій послідовності одне за одним (т.2 а/п 133-140).
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №20 від 27.03-06.04.2023, ОСОБА_11 була заподіяна: закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім'яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку (терміном виникнення за морфологічними даними та даними мікроскопічного дослідження не менше 2 тижнів), з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки, які могли утворитись від не менше ніж двох дій тупих твердих предметів із обмеженою або виступаючою контактуючою поверхнею.
Крововилив під тверду мозкову оболонку виник після нанесення травмуючих дій в ділянку обличчя та волосистої частини голови, в результаті чого як місця прикладання травмуючої сили утворились синець і осаднення лівої виличної ділянки, крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці, крововилив в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки. Враховуючи характер та локалізацію вище вказаних тілесних ушкоджень можна вказати, що синець і осаднення лівої виличної ділянки виникли одночасно. Також одночасно виникли крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці і крововилив в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки (т.1 а/п 100-109).
Надаючи оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірностінаведеним, а також іншим доказам, дослідженим судом, а сукупність досліджених під час судового розгляду доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, в даному випадку для ухвалення обвинувального вироку за ч.2 ст.121 КК України, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_6 , із зазначенням у вироку місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисного тілесного ушкодження, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_11 , тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відповідає встановленим обставинам справи, тоді як доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними й спростовуються матеріалами кримінального провадження та здобутими під час досудового розслідування і дослідженими у суді доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині визначення кількості нанесених ударів обвинуваченим ОСОБА_6 , визнання недостовірними висновку експерта №275 від 21-31.12.2021 року та показань експерта ОСОБА_10 , апеляційний суд зазначає наступне.
З метою повноти апеляційного розгляду, на виконання постанови Верховного Суду від 29 травня 2024 року, в ході апеляційного розгляду було повторно досліджено ряд доказів, а саме повторно допитано свідка ОСОБА_12 про обставини вчиненого кримінального правопорушення, досліджено протокол слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_12 , допитано експерта ОСОБА_10 , а також досліджено висновки судово-медичних експертиз, в тому числі висновки, які стосуються обвинуваченого ОСОБА_6 щодо можливості нанесення ударів потерпілій враховуючи його стан здоров'я.
Так, в ході апеляційного розгляду свідок ОСОБА_12 підтвердила свої показання у суді першої інстанції, а також зазначила, що в ході суперечки між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_6 наніс потерпілій ОСОБА_11 лише один удар долонею лівої руки у ліву сторону обличчя, всю подію, яка відбулась вона бачила повністю, не відвертаючи уваги, тому впевнено може сказати, що більше ніж одного удару обвинувачений ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_11 не наносив.
Крім того, в судовому засіданні було допитано судово-медичного експерта ОСОБА_10 , яка показала, що у висновку експертиз було надано відповіді на ті питання, які ставились перед експертом, тому механізм виникнення тілесних ушкоджень, враховуючи протокол слідчого експерименту з фото-таблицями, а саме можливість потерпілою після удару обвинуваченого, вдаритись головою о виступаючу частину альтанки, не встановлювався. Проте, враховуючи наявні дані та висновки судово-медичних експертиз, що нанесені потерпілій удари були здійсненні одномоментно, у дуже короткий проміжок часу, експерт ОСОБА_10 вказала, що можливість потерпілої ОСОБА_11 вдаритись головою о металевий каркас альтанки після удару обвинуваченого їй у обличчя. не виключається,так як і настання тих наслідків, які призвели до смерті потерпілої.
Експерт також показала, що від моменту отримання травми до кінцевих наслідків пройшло багато часу, і симптоми отриманих травм, зокрема крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці весь час наростали. Проте перші симптоми було видно у перший день ушкодження.
Отже, у справі проведено ряд експертних досліджень щодо наявних у потерпілої ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та встановлено ступень тяжкості цих тілесних ушкоджень, всі висновки щодо тілесних ушкоджень таступеню тяжкості цих тілесних ушкоджень не містять протиріч, зокрема встановлено, щоОСОБА_18 виявлено тілесні ушкодження у виглядівнутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті; а також у виглядіукушеної рани язика, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості по відношенню до живої людини та в прямому причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають.Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, що призвело до набряку головного мозку(висновки №229 від 25.10-07.12.2021,№275 від 21.12.-31.12.2021,№20 від 27.03-06.04.2023).
Також за висновками додаткової судово-медичної експертизи трупа №275 від 21.12.-31.12.2021 та комісійної судово-медичної експертизи №20 від 27.03-06.04.2023, виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виглядівнутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім'яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м'які покрови тім'яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючи дій тупих твердих предметів, за своїм характером в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті.
Крім того, у висновку експерта №30 від 27-28.01.2022 року зазначено, щовиявлені на тілі трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій лобно-тім?яній ділянці зі здавленням речовини головного мозку, крововиливом в м?які покрови тім?яної ділянки голови зліва, синцем та осадненням лівої скулової ділянки обличчя, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті, не могли виникнути внаслідок одного удару кулаком сторонньої людини, як вказала свідок ОСОБА_12 в ході проведення її допиту та проведення за її участі слідчого експерименту від 14.12.2021 р. Дані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючих дій тупих твердих предметів (т/2 а/п 124-131).
Дослідивши та проаналізувавши висновки проведених судово-медичних експертиз, колегія суддів вважає, що ці висновки не можна вважати суперечливими, оскільки вони підтверджують, що тілесні ушкодження у ОСОБА_11 , які мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті, могли утворитись від протиправних дій ОСОБА_6 , частково за обставин та у спосіб, на які вказала свідок ОСОБА_12 ,а саме від удару ОСОБА_6 рукою у ліву сторону обличчя ОСОБА_11 , що відповідає заподіяному ОСОБА_11 тілесному ушкодженню у вигляді синця і осаднення лівої виличної ділянки.
Також з урахування показань свідка ОСОБА_12 , проведеного з нею слідчого експерименту, висновків експертиз, під час апеляційного розгляду встановленомеханізм заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, які мають прямий причинний зв'язок із настанням її смерті, а саме ОСОБА_6 наніс удар рукою у ліву сторону обличчя ОСОБА_11 , внаслідок цього удару ОСОБА_11 вдарилась головою о металевий каркас альтанки, в якій вона сиділа під час нанесення удару, що відповідає наявному ушкодженню в лівій тім'яній ділянці голови.
Встановлений в ході апеляційного розгляду механізм заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, які мають прямий причинний зв'язок із настанням її смерті узгоджується з висновками судово-медичних експертиз, в тому числі висновком експерта №20 від 27.03-06.04.202, згідно якого заподіяна ОСОБА_11 закрита черепномозкова травма у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім'яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку, з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки, які могли утворитись від не менше ніж двох дій тупих твердих предметів із обмеженою або виступаючою контактуючою поверхнею. Крововилив під тверду мозкову оболонку виник після нанесення травмуючих дій в ділянку обличчя та волосистої частини голови, в результаті чого як місця прикладання травмуючої сили утворились синець і осадження лівої виличної ділянки, крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці, крововилив в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки. Враховуючи характер та локалізацію вище вказаних тілесних ушкоджень можна вказати, що синець і осаднення лівої виличної ділянки виникли одночасно. Також одночасно виникли крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці і крововилив в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки.
Крім того, з висновку експерта №36 від 31.01.2022 вбачається, що при проведені додаткової експертизи трупа ОСОБА_11 встановлено, що виявлені на тілі трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті, виникли в один і той же короткий проміжок часу, в швидкій послідовності одне за одним (т/2 а/п 133-140).
В ході апеляційного розгляду судово-медичний експерт ОСОБА_10 , враховуючи наявні дані та висновки судово-медичних експертиз, що нанесені потерпілій удари були здійсненні одномоментно, у дуже короткий проміжок часу, не виключала встановленого в ході апеляційного розгляду механізму отримання потерпілою тілесних ушкоджень, а саме, що потерпіла ОСОБА_11 могла вдаритись головою о металевий каркас альтанки після удару обвинуваченого їй у обличчя,та настання тих наслідків, які призвели до смерті потерпілої.
Заперечення обвинуваченим факту нанесення удару потерпілій зважаючи на стан його здоров'я, суд оцінює критично, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими судом належними і допустимими доказами, а саме показаннями свідка ОСОБА_12 , висновком експерта №19 від 27.03-07.04.2023, я якого вбачається, що пальці правої кисті ОСОБА_6 не повністю стискаються в кулак, а рухи в правих плечовому, ліктьовому, променево-зап'ястному суглобах не обмежені, ОСОБА_6 міг нанести удари кулаком лівої руки ОСОБА_11 та заподіяти їй закриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливу під твердою мозковою оболонкою в лівій лобно-тім'яній ділянці, що спричинив здавлення речовини головного мозку та зміщення серединних структур головного мозку, з можливими місцями прикладання травмуючої сили у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній ділянці і крововиливу в апоневроз в проекції лівої тім'яної кістки та синця і осаднення лівої виличної ділянки. Не виключається утворення цих же тілесних ушкоджень при ударі кулаком правої руки ОСОБА_6 (т.1 а/п 113-123).
Таким чином, доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_6 не наносив тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 , спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.2. ст. 121 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів погоджується з цим висновком та звертає увагу, що за встановленим в ході апеляційного розгляду механізмом спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 в діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст. 121 КК України.
За змістом частини 2 статті 121 КК України кримінально караним є умисне тяжке тілесне ушкодження 1) вчинене способом, що має характер особливого мучення, 2) або вчинене групою осіб, 3) а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, 4) чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, 5) або вчинене на замовлення, 6) або таке, що спричинило смерть потерпілого,
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, з об'єктивної сторони характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
Зазначену правову позицію виклав Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2019 року у справі № 752/18406/16-к.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїщодо наявності факту побиття обвинуваченим потерпілої, обвинувачений ОСОБА_6 умисно завдаючи удар в обличчя потерпілій об'єктивно усвідомлював суспільно-небезпечних характер своїх дій, передбачав можливість настання наслідків у вигляді спричинення шкоди здоров'ю потерпілої, хоча й не конкретизував у своїй свідомості якою саме буде така шкода. Потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок умисного удару обвинуваченого в обличчя потерпілій, в результаті нанесеного удару потерпілавдарилась головою о металеву конструкцію альтанки.
Як зазначено у висновку ВС в постанові №689/332/18, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, особа має нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду, тобто за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
У даному провадженні судом встановлено, що обвинувачений умисно із силою завдав потерпілій удар кулаками в обличчя.
Враховуючи сукупність всіх встановлених в процесі розгляду обставин вчинення кримінального правопорушення, спосіб, характер і локалізація ушкоджень, поведінка обвинуваченого і потерпілої, що передувала події, силу удару, спрямованість та нанесення удару в область життєво важливого органу, а саме: удару, завданого в область обличчя, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 діяв із невизначеним умислом, за яким незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, має нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду, тобто за умисне заподіяння потерпілій в тому числі і тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої.
Перевіривши доводи сторони захисту щодо наявності підстав для перекваліфікації дій обвинуваченогоОСОБА_6 з ч.2 ст.121 на ст.125 КК України, колегія суддів знаходить їх непереконливими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах кримінального провадження, які були встановлені під час судового розгляду.
Аналізуючи зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що зазначені у вироку протиправні дії ОСОБА_6 , знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, а тому вина ОСОБА_6 в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, повністю доведена і його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст.121 КК України, оскільки саме від його умисних дії ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останньої.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування вироку через не доведення вчинення саме обвинуваченим цього злочину із закриттям провадження або зміни вироку щодо ОСОБА_6 з метою перекваліфікації його дій на ст.125 КК України.
Доводи сторони захисту, що обвинувачення є неконкретним та обвинувальний актне відповідає вимогам ст. 291 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України, а формулювання обвинувачення є досить конкретним, послідовним.
Вимоги до обвинувального акту встановлені статтею 291 КПК України та їх перелік є вичерпним, зокрема обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Принцип конкретного та зрозумілого обвинувачення також закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94).
До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
Відповідно до постанови Верховного суду України від 24.11.2016 справа № 5-328-кс16 під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі.
Проаналізувавши зміст складеного обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів уважає неспроможними відповідні доводи захисника щодо невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.
Аналіз змісту обвинувального акту дає підстави для висновку, що він містить всі необхідні відомості, зазначені у статті 291 КПК України, зокрема про обставини, що підлягають доказуванню, анкетні відомості обвинуваченого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення статті (частини статті) КК України, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, дату та місце його складання і затвердження.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 23 лютого 2022 року (справа № 946/271/20, провадження № 51-5285км21) виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, як і формулювання обвинувачення, з одного боку повинно бути конкретним і зрозумілим для забезпечення здійснення стороною захисту ефективно захисту від такого обвинувачення, але з іншого боку, в частині способу вчинення кримінальних правопорушень воно не повинно бути настільки детальним, щоб стороння особа могла розцінити його як свого роду «методичні рекомендації» для способу вчинення кримінального правопорушення.
Також колегія суддів вважає, що доводи захисника про суворість призначеного обвинуваченому покарання, не заслуговують на увагу.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, його виду та розміру, суд першої інстанції керувався положеннями статей 50, 65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у пунктах 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться за класифікацією злочинів до категорії тяжких (передбачено статтею 12 КК)і представляє небезпеку для суспільства, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, інформацію про особу обвинуваченогоОСОБА_6 , який не судимий, офіційно працює, має ІІІ групу інвалідності, перебуває на «Д» обліку в лікаря нарколога та психіатра, є осудною особою, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання, що в сукупності стало підставою до прийняття судом рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавленням волі, у мінімальному розмірі, передбаченому ч.2 ст.121 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Приймаючи до уваги викладенні вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до твердого переконання, що необхідним і достатнім покаранням обвинуваченому за вчинене, з метою його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, буде призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України. Підстави призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом та звільнення від відбування покарання з випробуванням відсутні.
На думку колегії суддів, таке покарання, яке є нижньою межею санкції частини 2 статті 121 КК України, є справедливим, індивідуалізованим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових правопорушень, цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, тоді як виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі може становити небезпеку для усього суспільства.
Враховуючи наведене,колегія суддівнезнаходитьпідставдлязадоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого. Судом першої інстанції матеріальнийзакон застосований правильно,ухваленозаконне,обґрунтованетавмотивованесудоверішення,істотнихпорушеньвимогкримінальногопроцесуальногозаконуприпостановленнівирокуне встановлено, апеляційних підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 404,405,407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3