Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
19.11.2010 р. Справа № 2а-7482/10/1470
м.Миколаїв
11:35
Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Богзи Н..А.,
представника позивача: Мельникова В.І. -дов. №06-1901/07 від 01.12.2009,
представника прокуратури: Коробченко Д.М. -посв. №239 від 03.02.2010,
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомПрокурор Заводського району м. Миколаєва, вул. Бузніка, 14,Миколаїв,54021
в інтересах держави в особіЗаводський районний центр зайнятості, вул. 6-та Поперечна, 32,Миколаїв,54010
до ОСОБА_3, АДРЕСА_1,54000
простягнення заборгованості в сумі 12 268,35 грн.,
Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 18.11.2010: стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 30.04.2009 по 24.04.2010 в сумі 11868,35 грн.,-
Прокурор Заводського району м.Миколаєва звернувся до суду в інтересах держави в особі Заводського районного центру зайнятості звернувся з позовом про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 30.04.2009 по 24.04.2010 в сумі 12268,35 грн. Заявою від 18.11.2010 №06-1783/09 він зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 30.04.2009 по 24.04.2010 в сумі 11868,35 грн. Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51, ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом зменшити позовні вимоги до прийняття рішення, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 18.11.2010 №06-1783/09.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про реєстрацію відповідача суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідач в судовому засіданні факт реєстрації суб'єктом підприємницької діяльності не заперечив, позов визнав в повному обсязі.
Під час розгляду справи, сторони підтримали доводи, викладені у адміністративному позові.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 19.11.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.
Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Одним з обов'язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
06.04.2009 до Заводського районного центру зайнятості в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м.Миколаєва з заявою про надання статусу безробітного (арк.спр.7).
13.04.2009, відповідно з резолюцією директора Заводського РЦЗ Коро стильову Г.Л. був наданий статус безробітного, з 30.04.2010 призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та згідно з п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»між позивачем та Державною податковою інспекцією проведено звірку даних та виявлено, що під час перебування на обліку в Заводському РЦЗН ОСОБА_3 мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.спр.8).
Тобто, у період з 30.04.2009 по 24.04.2010 відповідач був зайнятою особою і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Між тим, відповідач за період з 30.04.2009 по 24.04.2010 отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 13068,35 грн., про що свідчить довідка позивача від 16.08.2010 (арк.спр.10).
У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
16.08.2010 на підставі Наказу Заводського РЦЗН №37 про відшкодування коштів безробітними виплачених, як допомога по безробіттю та занесення їх до дебіторської заборгованості (арк.спр.9), відповідачу направлено претензію №06-1338/09 з вимогою відшкодувати отримані кошти в сумі 13068,35 грн. протягом місяця (арк.спр.11).
Відповідач частково відшкодував отримані кошти в сумі 1200,0 грн., таким чином, заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості складає 11868,35 грн.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом скористався, позов визнав в повному обсязі, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54029 (відомості про банківські реквізити відсутні, ІПН НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості, вул.6-та Поперечна, 32, м.Миколаїв, 54010 (р/р 37172001000439 в ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач: Заводський РЦЗ, МФО 826013, код ЄДРПОУ 22440337) 11868,35 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 30.04.2009 по 24.04.2010.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 24.11.2010 року