Справа № 607/572/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 33/817/92/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
03 березня 2025 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Кметика В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 02 січня 2025 року о 21 год. 46 хв. в м. Тернополі по вул. Лозовецька,4, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Nissan Juke», номерний знак д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Обстеження на стан сп'яніння проводилося на місці зупинки з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest 7510 №ARMF 0310, повірка якого дійсна до 14.11.2025, проба позитивна 1,16 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вважає оскаржувану постанову неправомірною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин події, яку визнано правопорушенням.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази, не повністю узгоджуються між собою та є такими, що викликають сумнів з приводу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що протокол не відповідає дійсним обставинам справи, а саме відсутністю факту незгоди з результатом її огляду на стан сп'яніння та згодою на повторний огляду в медичному закладі. Стверджує, що поліцейські схилили її до відмови прослідувати в медичний заклад та не забезпечили її доставки в заклад охорони здоров'я для проходження огляду повторно.
Окрім того зазначає, що у протоколі відсутня відмітка про роз'яснення прав та обов'язків, які передбачені ст. 268 КупАП, що надалі позбавило ОСОБА_1 реалізувати своє право на отримання правової допомоги адвоката.
Вказує, що на відеозаписах з нагрудної камери поліцейського №474760 відсутні записи факту виписки направлення в медичний заклад з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що є порушенням вимог закону які регулюють порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні належні дані, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 , як водія від керування транспортним засобом.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року відносно неї і закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності та подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася апеляційний судом про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення їй рекомендованих поштових повідомлень за місцем її проживання, яке вона вказала при оформленні адмінматеріалів, а також шляхом надсилання смс повідомлення на "Viber" за вказаним нею номером телефону.
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За наведених обставин, а також враховуючи, що в судовому засіданні приймає участь захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Кметик В.С., вважаю за можливе розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Кметика В.С., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №100321 від 02.01.2025 року, 02 січня 2025 року о 21 годині 45 хвилині, у м. Тернопілі по вул. Лозовецька, 4 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Nissan Juke» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Зокрема, даними відеозаписів працівниками поліції зафіксовано факт керування транспортним засобом марки «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а також зупинку працівниками поліції транспортного засобу марки «Nissan Juke» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме керування транспортним засобом з неосвітленим у темну пору доби номерним знаком.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу поліцейським повідомлено водієві ОСОБА_1 про наявні у неї ознак алкогольного сп'яніння, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння безпосередньо на місці.
Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського засвідчено, що за результатом проведеного огляду з використанням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510» №ARMF-0310 виявлено вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 1,16% проміле, з чим остання погодилася і не бажала проходити огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 з результатом тесту, отриманого під час огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також запропонували їй пройти повторний огляд у найближчому закладі охорони здоров'я, на що остання погодилась, однак через деякий час відмовилась від проходження такого огляду у медичному закладі. Відеозаписом підтверджено, що така відмова від прохолодження огляду в закладі охорони здоров'я є добровільною і жодним чином не пов'язана з діями працівників поліції, як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі.
Тому, доводи апеляційної скарги, що із результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння водій не погоджувалася і не відмовлялася від повторного огляду в медичному закладі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема - матеріалами відеозаписів.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на дані протоколу, акту огляду та роздруківки з результатами огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та змісту відеозапису, на якому не зафіксовано жодних заперечень відносно результатів огляду, доведено, що водій ОСОБА_1 була згідна з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціального технічного засобу і це давало підставу працівниками поліції зафіксувати виявлене правопорушення, склавши відповідний протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.9 а ПДР України.
Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (ПДР), є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Не відповідає дійсності доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, на що звертається увага в апеляційній скарзі. Так, матеріалами провадження підтверджено, що транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 , було передано іншій особі, яка зобов'язувалась доставити його за місцем стоянки.
Окрім того, вказана обставина жодним чином не спростовує безпосередньо самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що доведено судом належними та допустимими доказами.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого нею правопорушення, особи правопорушника, ступеню її вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя