Справа № 448/778/23 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 22-ц/811/3046/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: апелянта ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - Курилець Х.З., представника ОСОБА_3 - Сенів Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2024 року у справі за заявою (поданням) приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано у встановленому законом порядку,-
В серпні 2024 року від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни до суду надійшло подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, а саме: 1/2 частки квартири загальною площею 71,3 кв.м, що за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку визнано за ОСОБА_3 , для виконання листа №448/778/23, виданого 11.12.2023 року Мостиським районним судом Львівської області.
В обґрунтування подання зазначала, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Шелінської Ю.А. перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №74296558:
З метою виконання рішення суду нею скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника. Вказувала, що 12.01.2024 винесено постанову про арешт майна боржника ВП №73813163, згідно якої накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно.
Покликалась на те, що згідно актового запису про шлюб №2284 від 29 вересня 2001 року ОСОБА_3 одружений із ОСОБА_4 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_4 , зареєстровано нерухоме майно квартира загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3759, виданий 30.08.2013, виданого Магировською О.В. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
Згідно ухвали Мостиського районного суду від 04.04.2024 року у справі №448/778/23 визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ідеальної частки нерухомого майна - квартири, загальною площею 71,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . На зазначене майно, як зазначає Виконавець, повинно відбутись стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом.
Згідно відповіді Франківської районної адміністрації від 17.04.2024 року на запит приватного виконавця №26057 від 09.04.2024 станом на 16.04.2024 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно відповіді Франківської районної адміністрації від 21.05.2024 року рішення комісії з захисту прав дитини від 13.05.2024 року, протокол №10, з метою захисту майнових та немайових прав та інтересів малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , орган опіки та піклування - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, вважає за недоцільне надання дозволу на реалізацію 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , оскільки це призведе до звуження майнових та житлових прав таабо порушення охоронюваних законом інтересів дітей.
Оскаржуваною ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2024 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, для виконання виконавчих листів №448/778/23, виданих 11.12.2023 Мостиським районним судом Львівської області - відмовлено.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржила приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна.
Вважає, що при постановленні ухвали не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вона є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що виконавець в силу приписів частини першої, пункту І частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов?язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей. З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 на заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством закріплено, виключно лише органами опіки та піклування право на надання дозволів на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, яким володіє чи користується дитина.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 02.06.2016 № 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Згідно із ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №74296558, зокрема:
- виконавче провадження ВП №73813163 з примусового виконання виконавчого листа №448/778/23, виданого 11.12.2023 року Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 суму боргу за договором позики від 17 березня 2023 року - 36 000,00 доларів США. , а також 3% річних у розмірі 3354,29 грн.
- виконавче провадження ВП №73813245 з примусового виконання виконавчого листа №448/778/23, виданого 11.12.2023 року Мостиським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 , судового збору - 13198, 20 грн.
12 січня 2024 року виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №73813163, ВП №73813245, скеровано такі боржнику.
В подальшому, приватним виконавцем Шелінською Ю., винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 , згідно якої накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно.
Приватним виконавцем Шелінською Ю., скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_3 .
Згідно електронної відповіді МВС у Львівській області від 12.01.2024 року за боржником ОСОБА_3 , не зареєстровано транспортних засобів.
Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 18.01.2024 року боржник ОСОБА_3 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 24.10.2016 року, органом 4690.
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.01.2024 року не виявлено відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 .
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 19.01.2024 року земельних ділянок у власності на території області не зареєстровано.
Згідно відповіді Судововишнянської міської ради від 23.01.2024 року боржник ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Західного міжрегіонального управління державної виконавчої служби з питань праці від 23.01.2024 року за боржником не зареєстровано рухомого майна, що підлягає реєстрації або взяттю на облік відповідно до наданих повноважень.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником не зареєстровано на праві власності нерухомого майна.
Згідно актового запису про шлюб №2284 від 29 вересня 2001 року ОСОБА_3 одружений із ОСОБА_4 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_4 зареєстровано нерухоме майно квартира загальною площею 71,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3759, виданий 30.08.2013, виданого Магировською О.В. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
Згідно ухвали Мостиського районного суду від 04.04.2024 року у справі №448/778/23 визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ідеальної частки нерухомого майна - квартири, загальною площею 71,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Пунктом 6 частини 3 статті 18 вказаного вище Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 48 вказаного вище Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Згідно із частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
За частиною 6 статті 48 вказаного вище Закону, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до пункту 28 розділу УШ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Пунктом 4 абзацу 3 пункту 3 розділу П Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2831/5 передбачено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовій формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Отже, в порядку виконання законодавства, що регулює примусове виконання рішень, для реалізації арештованого майна, право користування яким мають діти, дозвіл органу опіки та піклування на таку реалізацію є необхідним.
Частиною 2 ст. 6 СК України передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відповіді Франківської районної адміністрації від 17.04.2024 року на запит приватного виконавця №26057 від 09.04.2024 року станом на 16.04.2024 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації:29.03.2014), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації (24.06.2020), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації: 24.06.2020), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 29.03.2014), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата реєстрації 29.03.2014).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Таким чином, беззаперечним є те, що враховуючи вимоги ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (схожий висновок викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 2-537/11).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених ст. ст. 17, 18 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.
Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, є неможливою.
Велика Палата Верховного Суду в п. 70 постанови від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 сформулювала висновки про те, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним або приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному або приватному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного або приватного виконавця та/або органу опіки та піклування.
Згідно відповіді Франківської районної адміністрації від 21.05.2024 року рішення комісії з захисту прав дитини від 13.05.2024 року, протокол №10, з метою захисту майнових та немайнових прав та інтересів малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , орган опіки та піклування - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, вважає за недоцільне надання дозволу на реалізацію 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , оскільки це призведе до звуження майнових та житлових прав таабо порушення охоронюваних законом інтересів дітей.
Згідно матеріалів справи, реєстрація неповнолітніх дітей у квартирі здійснена до відкриття виконавчих проваджень відносно ОСОБА_3 з примусового виконання виконавчого листа №448/778/23, виданого 11.12.2023 року. Крім того, судом встановлено вірно, що звертаючись із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, приватний виконавець не вказала відомостей, чи мають неповнолітні діти інше житло для проживання.
Надання згоди державному виконавцю на звернення стягнення на майно боржника може призвести до фактичного виселення із житла малолітніх дітей, право користування на яке офіційно зареєстровано за останніми, а тому апеляційний суд, за наявних матеріалів справи, не вбачає підстав для задоволення подання державного виконавця.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни - залишити без задоволення.
Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13.02.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.