Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
21.10.2010 р. 15:52 Справа № 2а-6370/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54056;
доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул.Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв, 54028;
проскасування рішення від 20.08.10р. №0001382303;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 13.10.2010 року);
від відповідача: Бойко О.В. (довіреність №3/9/10-007 від 11.01.2010 року);
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 пред'явив позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою скасувати рішення від 20.08.2010р. №0001382303.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові (а.с.4-7), додаткових поясненнях та, крім інших підстав, зазначив, що чинним законодавством на цей час не передбачено конкретного порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб -суб'єктів малого підприємництва. Зазначена правова позиція, на його думку, також викладена у листі Міністерства юстиції України №6091-0-4-10-20 від 19.05.10р. “Щодо порядку ведення обліку доходів і витрат суб'єктів малого підприємництва”, в Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №3471 від 19.03.10 року та у відповідній судовій практиці.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.2010р. №0001382303 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -
встановив:
Позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності згідно свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.8), перебуває на податковому обліку як платник податків згідно довідки про взяття на облік платника податків (а.с.10) в ДПІ Ленінського району м.Миколаєва, здійснював підприємницьку діяльність в барі «Антикризис»за адресою: Миколаївська область, Березанський район, зона відпочинку «Коблеве», Чорноморський бульвар 3/1, знаходиться на загальній системі оподаткування, має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с.11-12).
08.08.2010 року, посадовими особами ДПА у Миколаївській області здійснено перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, про що складено відповідний акт №0493/14/00/23/2812019595 від 08.08.2010р. (а.с.11-12) та інвентаризаційну відомість (а.с.13).
На підставі зазначеного акту прийнято рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних санкцій № 0001382303 від 20.08.2010р. в розмірі 5475грн. (а.с.14).
У висновку щодо розрахунку сум штрафних санкцій (додаток до Акту перевірки від 08.08.2010 року №0493/14/00/23/2812019595 було зазначено наступні порушення (а.с.23):
- непроведення через РРО розрахункової операції з продажу товарів (сума санкції 100 грн.);
- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів яка зазначена у денному звіті РРО (сума санкції 105 грн.);
- реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (сума санкції 5270 грн.).
Позивачем оскаржене рішення тільки в частині застосування санкції в розмірі 5270 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 та пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Стосовно порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації слід зазначити, що жодним нормативно -правовим актом на цей час не передбачений конкретний порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями. Не передбачено також конкретного переліку первинних документів які підприємець -фізична особа повинен мати за місцем реалізації товарів.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні” розповсюджується лише на юридичних осіб.
Таким чином, відсутність за місцем реалізації певних первинних документів на товар не може бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо фізичних осіб-підприємців. Крім того, направлення та акт на перевірку взагалі не передбачає проведення інвентаризації товарних запасів та перевірки з питань обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Пунктом 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст.6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно "Інструкції про прибутковий податок з громадян" затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 року встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року. Форма №10, яка містить 7 граф: період обліку (день, тиждень, місяць, рік); кількість виготовленої продукції, наданих послуг (в одиницях виміру); витрати на виробництво продукції; кількість проданої продукції, наданих послуг (в одиниці виміру); ціна продажу продукції (послуг); сума виручки (доходу); чистий дохід. Тобто книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Постанова КМУ від 26.09.01р. №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" була видана на виконання статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Встановлений постановою порядок не може бути розповсюджено на позивача, оскільки він застосовується за п.6 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі незастосування РРО, але позивачем РРО застосовується.
На підставі викладеного, слід зазначити, що книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (Форма N10) та її ведення не є тотожними з веденням обліку товарних запасів за Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, і, відповідно, порушення при заповнені Книги не може бути підставою для застосування санкцій відповідно до ст.21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
В той же час зазначена книга посадовими особами ДПА під час перевірки не вимагалась та не перевірялась. В той же час в судовому засіданні позивачем надано відповідні копії товарних накладних та книги обліку доходів і витрат за ф.№10. (а.с.24-31).
Таким чином, законодавство не передбачає ведення обліку товарних запасів суб'єктами малого підприємництва, які не є платниками податку на додану вартість.
З урахуванням того, що позивач не є платником податку на додану вартість, застосування до нього штрафної санкції за не ведення обліку товарних запасів було неправомірним.
Слід також зазначити, що обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97р. №17-0117/10-8886.
Посилання відповідача на лист ДПА від 03.03.2009р. №4364/7/23-7017/159 суд також вважає безпідставним, оскільки у вказаному листі ДПА підтверджує той факт, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, в той час, як дія Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Крім того, суд зазначає, що листи ДПА на які посилається відповідач не є нормативно-правовими актами, вони носять лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не повинні містити нових правових норм.
Таким чином, відсутність за місцем реалізації певних первинних документів на товар не може бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо фізичних осіб-підприємців.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не в повному обсязі довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень.
За таких обставин суд не може вважати рішення відповідача в повній мірі обґрунтованим, законним та пропорційним.
Враховуючи, що позивачем не заперечується законність перевірки та не оспорюються інші фінансові санкції, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001382303 від 20.08.2010р. в частині стягнення 5270грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 27коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. А. Зіньковський
постанова складена у повному обсязі
26.10.2010р.