Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
04.10.2010 р. 10:47 Справа № 2а-5781/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54000.
доДПІ у Березанському районі Миколаївської області, вул.Леніна, 80, Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400;
ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, вул.Г.Петрової, 2-А, м.Миколаїв, 54029;
провизнання дій протиправними, скасування рішення №0000087235 від 31.08.10р.;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 20.09.10р.);
від відповідача: Заяць Г.М. (довіреність №1836/9/10-00 від 07.07.10р.);
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 пред'явила позов до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, ДПІ у Березанському районі Миколаївської області з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Заводському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000087235 від 31.08.10р.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові (а.с.4-5), додаткових поясненнях та, крім інших підстав, зазначив, що чинним законодавством на цей час не передбачено конкретного порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб -суб'єктів малого підприємництва. Зазначена правова позиція, на його думку, також викладена у листі Міністерства юстиції України №6091-0-4-10-20 від 19.05.10р. “Щодо порядку ведення обліку доходів і витрат суб'єктів малого підприємництва”, в Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №3471 від 19.03.10 року та у відповідній судовій практиці.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000087235 від 31.08.2010р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
Позивач є фізичною особою підприємцем (а.с.10), взятий на облік ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва (а.с.10), в 2010 році перебував на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку (а.с.11).
17.08.2010 року, на підставі направлення старшим держподатревізором - інспектором ДПА у Миколаївській області Романовим К.Ю. та головним держподатревізором -інспектором ДПА у Миколаївській області Долгошея Ю.Я. здійснено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про що складено відповідний акт №0127/14/00/23/2645012649 від 17.08.2010р.
На підставі зазначеного акту прийнято рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про застосування штрафних санкцій №0000087235 від 31.08.2010р. в розмірі 8678грн. (а.с.9).
У висновку щодо розрахунку сум штрафних санкцій (додаток до Акту перевірки №0127/14/00/23/НОМЕР_1 від 17.08.10р.) також було зазначено такі виявлені порушення (а.с.20):
- невикористання КОРО та РК при продажу пива у пляшках та бляшанках (сума санкції 340грн.);
- реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (сума санкції 8338грн.).
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 та пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пункту 4 "Перехідних положень" Конституції України Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституції України мав право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
В період дії "Перехідних положень" Конституції України було видано Указ Президента України від 3 липня 1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ).
Статтею 4 Указу визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
При цьому, частиною третьою статті 6 Указу визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
В той же час, преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон) встановлено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно із статтею 6 Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
При цьому, відповідно до пункту 6 статті 9 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продажу підакцизних товарів, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Згідно з пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01р. №1269, визначено, що книга обліку доходів витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
Суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості:
- порядковий номер запису;
- дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом;
- сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника;
- сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);
- сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99р. №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №752/4045, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93р. №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93р. за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Таким чином, слід зазначити, що форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів. Не передбачено також законодавством ведення обліку товарних запасів суб'єктами малого підприємництва, які не є платниками податку на додану вартість.
З урахуванням того, що позивач не є платником податку на додану вартість, застосування до нього штрафної санкції за не ведення обліку товарних запасів було неправомірним.
У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено порядок ведення доходів і витрат суб'єктами малого підприємництва, який не передбачає включення в Книгу ОДВ переліку накладних на товар та інших первинних документів.
Саме ця підстава була застосована відповідачем при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій для позивача.
Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97р. №17-0117/10-8886.
Посилання відповідача на лист ДПА від 03.03.2009р. №4364/7/23-7017/159 суд також вважає безпідставним, оскільки у вказаному листі ДПА підтверджує той факт, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, в той час, як дія Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Крім того, суд зазначає, що листи ДПА на які посилається відповідач не є нормативно-правовими актами, вони носять лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не повинні містити нових правових норм.
Таким чином, відсутність за місцем реалізації певних первинних документів на товар або недоліки в оформленні таких первинних документів не можуть бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо фізичних осіб-підприємців. Крім того в судовому засіданні позивачем було надано для огляду відповідну книгу обліку доходів і витрат а також накладні на товарну продукцію.
Щодо доводів позивача про необхідність виконання відповідачем вимог ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" при здійсненні перевірок розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу слід зазначити наступне.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не пов'язаний з нарахуванням та сплатою податків, тому перевірки щодо дотримання вимог цього закону не відносяться до перевірок, визначених у ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і на них не поширюються вимоги даної статті щодо підстав, порядку їх проведення та попередження про початок перевірки за десять днів.
Щодо порушень вимог ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до частини першої статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, у разі невиконання працівником податкового органу зазначених вимог Закону платник податків має право не допустити працівника до проведення такої перевірки.
Однак у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.
Щодо доводів позивача про незаконність проведення контрольної закупівлі.
Законодавство не містить заборони органам ДПС проводити контрольну закупівлю товару. Тому цей факт не може бути підставою для визнання дій працівників ДПА протиправними чи скасування спірного рішення.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не в повній мірі довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення.
За таких обставин суд не може вважати рішення відповідача в повній мірі обґрунтованим, законним та пропорційним.
У зв'язку з цим позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Заводському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000087235 від 31.08.10р. в частині стягнення 8338 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 27 коп. (три грн. 27 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. А. Зіньковський
постанова складена у повному обсязі
07.10.2010р.