Справа № 456/6298/24
Провадження № 2-а/456/11/2025
іменем України
18 лютого 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Саса С. С.
при секретарі Яніцькій М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 554/24 від 10.08.2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення позивачадо адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 20 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №554/24 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25000 грн. Зі змісту постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 20.11.2024 року вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України адміністративні правопорушення за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а саме - не перебував на військовому обліку за місцем роботи, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто в семиденний строк для взяття на військовий облік та особисто не повідомив в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_4 про зміну персональних даних, зокрема про зміну місця проживання та перебування. Однак в постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані уточнити свої дані в строк 60 днів за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання. У випадку знаходження за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Таким чином, Закон надає особі, яка знаходиться в Україні, право вибору - уточнювати свої дані або за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем фактичного проживання (що може не співпадати з місцем військового обліку). В постанові №554/24 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України адміністративні правопорушення від 20.11.2024 р. не надано доказів, що позивач постійно перебував з дня набрання чинності Закону 18.05.2024 р. та протягом наступних 60 днів на території, яка знаходиться в юрисдикції відповідача. Отже, відповідач не надав доказів, що мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення. Село Угерсько Стрийського району Львівської області, як вказано у постанові №554/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.11.2024 р. не є місцем реєстрації та постійного проживання позивача. Згідно довідки №607/1.6-04/11.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25.11.2024 р. ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 . Відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (абз. другий підпункту 1 пункту 1 Правил) або за місцем роботи (навчання) (абз. третій підпункту 1 пункту 1 Правил). У Постанові №554/24 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 20 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6 , як військовозобов'язаний. Однак, при винесенні постанови відповідач посилається на абз. другий підпункту 1 пункту 1 Правил, невірно його трактуючи, що військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання). Також, позивач вказує, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, однак 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян не відповідає сумі 25000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та просила відмовити у задоволенні позову, покликаючись на викладені у відзиві обставини, зазначивши, що з пояснень, які позивач ОСОБА_1 подав при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, він з 10 лютого 2007 року, після одруження, переїхав на постійне місце проживання в с. Угерсько Стрийського району Львівської області, де був працевлаштований машиністом у ТзОВ «ВД «УКРПОЛ». З військово-облікового документу позивача (тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , видане 10 травня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ) видно, що ОСОБА_1 з 8 травня 2023 року перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 . В силу обов'язків покладених на позивача ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного, з дня набуття чинності підпунктом 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року), останній був зобов'язаний протягом семиденного строку прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який організовує та веде військовий облік на території Стрийського району Львівської області для взяття на військовий облік. В оскарженій постанові була допущена описка, а саме помилково зазначено, що позивачу ОСОБА_1 призначено покарання 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 25000 грн. Діючі положення КУпАП не регулюють порядок виправлення описок в постанові, а тому ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає, що допущена описка не зачіпає суті прийнятого рішення.
Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення № 554/24 від 20.11.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25000 грн.
Із постанови вбачається, що 20 листопада 2024 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , за розпорядженням ТзОВ «УКРПОЛ» для уточнення облікових даних. Перевіркою облікових даних ОСОБА_1 встановлено, що останній з 8.05.2023 року перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6 , як військовозобов'язаний. Однак, як зазначив ОСОБА_1 , він з лютого 2007 року фактично проживає та перебуває за адресом: АДРЕСА_3 .Територіально, вказаний населений пункт відноситься до військової юрисдикції та обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, в діях ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного, вбачаються порушення вимог:
абз. 2 підпункту 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року) далі - Правила, яким приписано, що військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
підпункту 7 п. 1 Правил, яким приписано, що військовозобов'язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
підпункту 8 п. 1 Правил, яким приписано, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до персональних даних військовозобов'язаного належить, зокрема місце проживання та місце перебування.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 20.11.2023 року, написаних ним власноручно начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 зазначає, що його зареєстроване місце проживання с.Старий Лисець, Тименецького району, Івано-Франківської області з 15 травня 1996 року. 10 лютого 2007 року після одруження він переїхав на постійне місце проживання до дружини, де фактично і проживає на даний час, а саме в АДРЕСА_2 . 08.05.2023 року він став на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . З моменту проживання в с.Угерсько він не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням взяти його на облік, так само він не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням зняти його з обліку.
Вищевказане письмове пояснення ОСОБА_1 повністю спростовує посилання позивача ОСОБА_1 у позовній заяві на те, що відповідач незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки він не проживає в с. Угерсько, Стрийського району, Львівської області.
Будь-яких доказів на спростування своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, позивач ОСОБА_1 суду не надав.
Крім того, позивач ОСОБА_1 як на підставу для скасування постанови №554/24 від 20.11.2024 посилається на те, що даною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що не відповідає сумі 25000 грн.
Однак суд вважає, що описка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування цього документу.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Згідно зі ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;3) скасовує постанову і закриває справу;4)змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що положення статті 293 Кодексу України про адміністративніправопорушення прямо не вказують, що суд при розгляді справи в порядку Кодексу адміністративного судочинства України наділений повноваженнями, визначеними статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Разом з тим, специфіка такого перегляду полягає в тому, що суд фактично і виконує повноваження органу (посадової особи), яка переглядає постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Виходячи з положень частини 2 статті 124 Конституції України, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, суд вважає за необхідне зазначити, що суд який переглядає постанову у справі про адміністративне правопорушення не може мати менше повноважень, аніж вищестоящий орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Суд, який переглядає постанову в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними Кодексом України про адміністративні правопорушення, не може мати менші повноваження аніж апеляційний суд загальної юрисдикції.
Наведене вище дає підстави дійти висновку, що суд наділений усією повнотою тих повноважень, які визначені статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі й правом змінити постанову в частині зміни заходу стягнення.
Крім того, дане положення закріплено в ч. 3 ст. 286 КАС України, згідно якої за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, проте, враховуючи обставини вчинення правопорушення, особу порушника, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вперше притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим в порядку ст. 293 КУпАП змінити постанову в справі про адміністративне правопорушення № 554/24 від 20.11.2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, призначивши позивачу ОСОБА_1 штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Керуючись ст. ст. 242 - 246 КАС України, суд
вирішив:
Позов задоволити частково.
Змінити постанову в справі про адміністративне правопорушення № 554/24 від 20.11.2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25000 грн., призначивши ОСОБА_1 штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 25.02.2025 року.
Головуючий суддя С. С. Сас