Справа № 464/712/25
пр.№ 2-а/464/24/25
03 березня 2025 року м. Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу № 464/712/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову відповідача від 22 січня 2025 року №47, а провадження у справі закрити, покликаючись, що даного адміністративного правопорушення не вчиняв, вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 03 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
На підставі ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як регламентовано ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У ст.ст.72-76 КАС України визначено поняття доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність.
22 січня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Даною постановою встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , шо підтверджується витягом з ЄДРВ. Згідно з п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - надалі Закон, ОСОБА_1 має статус військовозобов'язаного, обов'язками якого, відповідно до п.10 ст.1 цього Закону, є прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду та призову на військову службу і виконувати правила військового обліку. встановлені законодавством. 22 листопада 2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформована повістка за № 1368342 з накладенням кваліфікованого електронного підпису начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних на 05 грудня 2024 року. Повістка про виклик військовозобов'язаного була надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення з повідомленням про вручення, за адресою місця проживання, котра вказана згідно з відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за результатом звірки персональних даних, однак оператором поштового зв'язку повернуто до відповідача рекомендоване поштове відправлення, вкладенням до котрого була персональна повістка гр. ОСОБА_2 від 22.11.2024 за № 1368342 з долученням Довідки ф.20 «Про причини повернення досилання» з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.
Таким чином, у силу пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 позивач вважається належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування, поважних причин, котрі б перешкоджали своєчасному прибуттю на виклик громадянином не повідомлено та доказів цього не надано під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Із такими висновками постанови суд не погоджується, виходячи з наступного.
За приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як убачається з листа Укрпошти від 29.01.2025 року, згідно вхідних відправлень на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на Укрпошту Львів-79031 не надходило за період 01.11.2024 по 31.12.2024. На даний момент рекомендована кореспонденція для даного клієнта відсутня як інформаційно так і фізично.
Таким чином, помилковим є твердження т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про прибуття до територіального центру комплектування на 05 грудня 2024 року.
Наведене у своїй сукупності свідчить про істотне порушення порядку оповіщення військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, адже є очевидним, що позивач не в змозі заявитися за повісткою до відповідача на 05 грудня 2024 року, не будучи повідомленим про це повісткою.
Отже, за встановлених обставин, беручи до уваги відсутність належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку, що в даному випадку неявка позивача за викликом для уточнення даних по повістці не може бути підставою для покладення на нього адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП, адже склад такого правопорушення у діях позивача відсутній та порушення вимог абз. 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» судом не встановлено.
Разом з тим, суд зауважує наступне.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані по 16.07.2024 року (включно), а саме:
шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Як вбачається з відомостей військово-облікового документа НОМЕР_3, позивач вчасно оновив свої персональні дані.
Таким чином, з матеріалів справи не вбачається наявності у відповідача фактичних підстав для виклику позивача за повісткою для уточнення даних, оскільки він свої дані оновив у строк, визначений ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ).
Відомостей, які саме дані позивач не оновив і які підлягали уточненню під час виклику позивача, відповідачем не наведено ані у протоколі про адміністративне правопорушення, ані в оскаржуваній постанові.
Як зазначає сам відповідач в оскаржуваній постанові повістку про виклик виписано виключно з метою «для уточнення даних», що зазначено у самій повістці.
Водночас абзац 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" жодним чином не передбачає такої мети явки за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Даним положенням закону однозначно визначено виклик військовозобов'язаних винятково: для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Наведені обставини зумовлюють висновок про відсутність правових підстав з метою «для уточнення даних» обов'язку позивача з'являтися за викликом до відповідача.
До того ж у відповідача наявний номер мобільного телефону та адреса електронної пошти позивача, однак такими альтернативними швидкими та ефективними засобами комунікації відповідач не скористався, що ставить під сумнів як мету так і доцільність виклику позивача.
У постанові Верховного Суду у справі № 592/5576/17 від 24 січня 2019 року передбачено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суб'єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови, жодних аргументів позивача не спростовано, відповідач не скористався гарантованими процесуальними правами на подання відзиву з доказами, представник відповідача, незважаючи на неодноразовий виклик до суду, у судове засідання не з'явився, позиції щодо позову не висловив.
Відповідно до п.3 ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення (постанова) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 205, 250, 255,272, 286 КАС України,
Позов задоволити.
Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 47 від 22 січня 2025 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Повне рішення суду складено 03 березня 2025 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.3 ст.243, ч.5 ст.250 КАС України.
Суддя Галина ШАШУРІНА