463/1950/25
1-кс/463/2063/25
про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою
01 березня 2025 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141360000490, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Косів Івано Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця, судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 152 КК України,
встановила:
Слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського РУП №1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України у кримінальному провадженні №12025141360000490 від 28.02.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та перебуває на посаді кулеметника 3 відділення охорони 4 взводу охорони 4 роти охорони 3 батальйону охорони.
У відповідності до вимог ст.ст.11, 16, 49, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Водночас, ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог зазначеного вище законодавства, вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 23:29 год. 27.02.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік ТРЦ «Форум Львів» поблизу ЖК Forum Apartments, що у м. Львів, вул. Під Дубом 26, зустрів неповнолітню ОСОБА_8 , після чого переслідував її до вул. Генерала Грекова, 8, звідки в подальшому змусив її шляхом обману та примусу пройти до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 .
Надалі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що остання не досягла повноліття з огляду на її зовнішність та фізичні особливості, в ході спілкування із останньою, яка просила зателефонувати мамі порушуючи її нормальний психічний та соціальний розвиток, керуючись спонуканнями задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість іншої особи, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідків і бажаючи їх настання, діючи повторно та будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.153 КК України застосовуючи психологічне та фізичне насильство по відношенні до неповнолітньої потерпілої, яке виразилось у словесних погрозах та придушуванні рукою ділянку шиї з метою задоволення своєї статевої пристрасті, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , використовуючи ту обставину, що поруч окрім нього та неповнолітньої ОСОБА_8 нікого не було, і ніхто не зможе завадити доведенню його задуму до кінця, ігноруючи волю останньої наказав зняти штани з білизною, після відмови потерпілої здійснив це самостійно та оголив свій геніталій (статевий член) наказав стати на коліна та торкався руками її лиця, після чого наказав повернутись спиною відносно себе, спертись об тумбу, яка стояла поруч із огорожею нахилив обличчям до низу, торкався її статевих органів (вагіни) та органів у верхній вентральній частині тулуба (грудей), після чого за допомогою фізичної сили, яка виразилася в примусовому утриманні руками, піднятті одягу та розведенні ніг, подолав волю потерпілої до опору та з 23:30 год. по 23:43 год. 27.02.2025 здійснив відносно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 дії сексуального характеру, які полягали у вагінальному проникненні в тіло неповнолітньої потерпілої з використанням своїх геніталій (статевого члена) зґвалтував її.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинених повторно та особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.153 КК України, стосовно неповнолітньої особи, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
У встановленому законом порядку 28.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинених повторно та особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.153 КК України, стосовно неповнолітньої особи, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами, впливати на потерпілу, свідків, у кримінальному провадженні, які володіють інформацією, обставин вчинення ним зазначеного злочину, вчинити інше кримінальне правопорушення з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень. Разом з тим, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала, навівши мотиви, зазначені у ньому, просила його задовольнити та зазначила, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечила, просила застосувати варту із визначенням розміру застави.
ОСОБА_4 з приводу запобіжного заходу підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, яка вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що слідчим відділом Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025141360000490 від 28.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України /а.с. 8-9/.
Останнє розпочато за фактом: вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинених повторно та особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.153 КК України, стосовно неповнолітньої особи, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України/а.с. 10-12/.
Також встановлено, що 28.02.2025 ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України /а.с. 70-74/.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_4 сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України/, про що свідчать, зокрема: повідомленням на лінію «102» від 28.02.2025 /а.с.10,11-12/; показаннями потерпілої ОСОБА_8 від 28.02.2025 /а.с.23-25, 34-38/; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 /а.с.61-66/; даними протоколу огляду місця події від 28.02.2025/а.с.16-19/; даними протоколу огляду відеозаписів від 28.02.2025 /а.с.43-46/; даними протоколу обшуку, житла чи іншого володіння особи від 28.02.2025 /а.с.47-48, 50-56/; даними протоколу впізнання особи від 28.02.2025 /а.с.67-69/; показаннями свідка у кримінальному провадженні /а.с.39-42/; речовими доказами у справі, а також іншими доказами в їх сукупності, зібраними під час досудового розслідування.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. При цьому, слідча суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду»; 3) слідча суддя також дійшла висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального права, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, батьків похилого віку чи малолітніх/неповнолітніх дітей на утриманні не має, відтак у нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Окрім цього раніше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.153 КК України.
Тому слідча суддя доходить висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним обов'язків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідча суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим у судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
А тому, слідча суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідча суддя виходить з вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, відповідно до якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Окрі цього відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Прокурор, покликаючись на п 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, клопотала не визначати заставу.
Відтак, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановила:
клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141360000490, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо, ОСОБА_4 , задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 28 квітня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 28 лютого 2025 року 16 год. 20 хв.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 03.03.2025 о 10 год.00 хв.
Слідча суддя ОСОБА_1