Справа № 462/117/25
28 лютого 2025 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючої судді - Гедз Б.М.,
за участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шейхо Каміран звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову № 23 від 06.01.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що постановою № 23 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Вказує на те, що оскаржуваною постановою зазначено як підставу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення ним вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено відповідальність за неявку за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці для взяття військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Поруч з цим, згідно тексту тієї ж постанови ОСОБА_1 викликався до ТЦК для уточнення даних, що не передбачено ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, звертає увагу на незаконність виклику ОСОБА_1 з метою уточнення даних, оскільки згідно військово-облікового документу ОСОБА_1 «Резерв+», дані останнього уточнено вчасно, тобто до 16.07.2024, надалі повторно уточнено 24.09.2024, та при цьому, позивачу надано відстрочку від мобілізації до 09.11.2024. Таким чином, відповідач будучи достовірно обізнаним про наявність у позивача відстрочки від мобілізації та маючи доступ до оновленої інформації позивача у «Резерв+» незаконно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за неявку на виклик ТЦК, за відсутності у позивача такого обов'язку, відтак і не може розцінюватись як ухилення від мобілізації. Просить позов задовольнити та скасувати постанову.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу роз'яснено які саме недоліки позову слід усунути, порядок та строки їх усунення.
17.01.2025, на виконання ухвали суду від 14.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, представник позивача - адвокат Шейхо Каміран подав до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» письмову заяву про усунення недоліків позову.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.01.2025 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, при цьому представник позивача - адвокат Шейхо Каміран подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його та позивача відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомлено, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, заява про продовження строку для подання відзиву до суду не надходила.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому суд постановив проводити судовий розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 06 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Львова Ю.М. Соляриком винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 23, якою до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Згідно змісту оскаржуваної постанови, гр. ОСОБА_1 06.01.2025 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, як з'ясувалось війсковозобов'язаний ОСОБА_1 оповіщений належним чином про виклик для уточнення даних на 29.10.2024 о 11.00 год. Повістку надіслано поштовим зв'язком за адресою проживання ОСОБА_1 , зазначеною ним у системі «Резерв+». Проте, останній до ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений законом строк не прибував, про причини неявки не повідомив. Тобто, ОСОБА_2 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), та загальної мобілізації, що введена Указом Президента від 24.02.2022 № 69/2022 і Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 (зі змінами).
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами першою - третьою ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Спірні правовідносини регулюються приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз.2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024р., який набув чинності 18.05.2024р.
Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р., громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16.07.2024.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Стороною відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надано, відтак станом на день винесення судового рішення у справі, в суду відсутня будь-яка інформація на підтвердження порядку надсилання позивачу ІНФОРМАЦІЯ_3 повістки про його виклик на 29.10.2024 та отримання ним такої повістки.
В той же час, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронним військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+», сформованої станом на 16.10.2024, тобто до дати виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно вказаного документа із «Резерв+», облікові дані ОСОБА_1 уточнено вчасно, адресу проживання підтверджено за адресою: АДРЕСА_1 , окрім того, міститься також інформація про наявність у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відстрочки до 09.11.2024.
За наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свої дані оновив у строк, передбачений ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, яка чинна з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ).
Наведене відповідачем не спростовано.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інформація щодо відомостей, які саме дані позивач не оновив і які підлягали уточненню під час його виклику за повісткою на 29.10.2024, відповідачем не наведено в оскаржуваній постанові, в ході судового розгляду справи відповідачем суду також не представлено.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка ОСОБА_1 по повістці ТЦК, направленій для уточнення даних останнього, однак з огляду на ті матеріали справи, які представлені суду, не вбачається наявності у відповідача фактичних підстав для виклику ОСОБА_1 за повісткою для уточнення даних, з огляду на проставлення відмітки у електронному застосунку «Резерв+» про вчасне уточнення військовозобов'язаним
ОСОБА_1 своїх облікових даних, в тому числі і адреси проживання.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принцип змагальності сторін у адміністративному судочинстві здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, і не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного суду України від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
З урахуванням встановлених обставин при розгляді даної справи, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено належними та допустимими доказами допущення позивачем Правил дорожнього руху України, а відповідно за представлених суду матеріалів, факту вчинення ним правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України), судом не встановлено.
Відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, враховуючи заявлені позовні вимоги та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження доведеності обставин, викладених в оскаржуваній постанові, відтак її правомірності, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Із урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути суму судового збору за подання позовної заяви в сумі 605,60 грн.
еруючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову № 23 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 06 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/117/25
Суддя: Б.М.Гедз