Категорія №2.6.1
Іменем України
23 вересня 2010 року Справа № 2а-6623/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Широкої К.Ю.
при секретарі Смішливій І.М.
За участю
представників сторін:
від позивача: Земледенко С.С.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування акту арешту майна від 30.08.2010 року серії АА №485201, -
06 вересня 2010 року до суду надійшла заява Закритого акціонерного товариства «Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування акту арешту майна від 30.08.2010 року серії АА №485201.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також пояснив: зведене виконавче провадження № 3\673 було відкрито декілька років тому назад; АБ «Український комунальний банк», який є заставодержателем був повідомлений про арешт майна у телефонному режимі.
Судом було запропоновано представнику позивача надати документи, яки б підтверджували підстави для відкриття зведеного виконавчого провадження (рішення суду) та відкриття зведеного виконавчого провадження. Однак представник позивача зазначив, що вказаних документів в нього не має.
В судове засідання відповідач не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, з урахуванням 10-деного строку, встановленого ч. 5 ст.181 КАС України, для вирішення судом адміністративних справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби та через відсутність клопотань від сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу на підставі матеріалів, які знаходяться у справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було відкрито зведено виконавче провадження № 3\673 по примусовому стягненню з ЗАТ «Термо» на користь фізичних осіб декілька років тому назад.
30 серпня 2010 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Луганського міського управління юстиції, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 3/673 про стягнення з ЗАТ «Термо» боргу на користь фізичних осіб з метою виконання рішень суду, було складено акт опису арешту майна-серії АА № 485201 (а.с. 7-16). При складані акту були присутні: помічник керівника та керівник ЗАТ «Термо». Зауважень зі сторони позивача на момент складення акту не було, що підтверджується відміткою в акті опису та арешту майна. Однак згідно договору застави від 17.08.2010 року, який був підписаний між АБ «Український комунальний банк» та ЗАТ «ТЕРМО», нотаріально завірений та зареєстрований в реєстрі за № 1569, майно яке було арештоване згідно акту опису та арешту майна від 30.08.2010 р. було передано в заставу 17.08.2010 року, про що керівник ЗАТ «ТЕРМО» не повідомив відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з Позивача коштів, а тому акт опису та арешту майна від 30.08.2010 року був винесений правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтею 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
В задоволені позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування акту опису й арешту майна від 30.08.2010 року серії АА №485201 з додатками відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 28 вересня 2010 року.
Суддя К.Ю. Широка