Справа №443/66/25
Провадження №2/443/237/25
іменем України
26 лютого 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивачів - адвоката Джуфера О.П.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просять: стягнути із відповідача на користь ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 27 003,64 грн., моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування поданого позову покликаються на те, що згідно вироку Жидачівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.122 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Обставини вчиненого кримінального правопорушення.
01.06.2024 року близько 06:00 години ОСОБА_2 , перебуваючи на вулиці, поблизу присадибної земельної ділянки житлового будинку свого родича ОСОБА_3 , що за адресою АДРЕСА_1 , побачив, що останній здійснює сільськогосподарські роботи на межі земельних ділянок, що викликало його обурення. Одразу ОСОБА_2 зайшов на територію земельної ділянки вказаного житлового будинку, наблизився в притул до ОСОБА_3 та між ними виник словесний конфлікт на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин з приводу визначення меж земельних ділянок. Під час словесного конфлікту ОСОБА_2 маючи злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , з метою нанесення останньому травм, утримуючи в руках сільськогосподарський інвентар (вила), наніс металевою частиною один удар в ділянку гомілки правої ноги ОСОБА_3 , внаслідок чого завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового відламкового черезвиросткового перелому правої великогомілкової кістки зі зміщенням та закритий перелом верхньої третини правої малогомілкової кістки, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Крім того, 01.06.2024 приблизно о 06.00 год., ОСОБА_2 , перебуваючи на земельній ділянці ОСОБА_1 , що знаходиться поблизу будинку остатньої за адресою: АДРЕСА_1 , вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_1 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході якого, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, долонею правої руки наніс потерпілій один удар по голові з лівого боку в область лівого вуха та один удар кулаком правої руки по голові ОСОБА_1 , а саме в область правого ока, в подальшому, схопивши вила, дерев'яним руків'ям наніс один удар потерпілій по правій нозі та один удар по лівій нозі. У результаті вчинення таких неправомірних дій ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді синця в правій підочній ділянці, синця на задній поверхні середньої третини правого стегна, синця на передній поверхні середньої третини лівого стегна, синця на зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, які відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування у комунальному не комерційному підприємстві Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» з 01 червня по 13 червня 2024 року, що підтверджується Випискою епікризом №5430 та №5921 з 14 по 26 червня 2024 року.
Вказаними протиправними діями відповідач ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_5 майнову та моральну (немайнову) шкоду, зокрема під час лікування на медикаменти позивач витратив 5305,64 грн., на придбання набору металоконструкцій остеосинтезу проксимального відділу великогомілкової кістки (комплект) 20900 грн. та на придбання милиць - 798 грн., а разом на суму 27003,04 грн.
Внаслідок заподіяння ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров'я він зазнав морального та фізичного страждання, які пережив під час спричинення йому тілесних ушкоджень, перебування на лікуванні і до цього часу. Відповідачем ОСОБА_6 нанесено йому психологічної травми, що проявляється у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу житія, порушення сну, депресії, невпевненість в собі та житті, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події.
Також, вказаними протиправними діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральної шкоди, що потягла за собою її нераціональне витрачання життєвого часу( проведення слідчих дій, та правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Уся ця ситуація (починаючи із моменту спричинення їй тілесних ушкоджень) є для неї стресовою, і кожна думка про неї призводить до поглиблення цього стресу. Страждання ці посилювалися ще і тим, що ОСОБА_7 , який винен в її побитті, навіть не вибачився за вчинене, не намагався відшкодувати заподіяну нам шкоду.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 15.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
20.01.2025 позивачем - ОСОБА_8 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 21.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.
Позивач - ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримала, з мотивів, викладених у такому, просила позов задоволити повністю.
Позивач - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивачів - адвокат Джуфер Богдан Миронович в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити повністю. Також зазначив, що оскільки він є представником обох позивачів, то вважає за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_3 .
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.
Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 року по справі №443/1625/24 (провадження №1-кп/443/146/24), який набрав законної сили 13.12.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.122 КК України та призначено остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки (а.с.6-8).
Вказаним вироком суду від 12.11.2024 року по справі №443/1625/24 (провадження №1-кп/443/146/24) встановлено, що 01.06.2024 року близько 06:00 години ОСОБА_2 , перебуваючи на вулиці, поблизу присадибної земельної ділянки житлового будинку свого родича ОСОБА_3 , що за адресою АДРЕСА_1 , побачив, що останній здійснює сільськогосподарські роботи на межі земельних ділянок, що викликало його обурення. Одразу ОСОБА_2 зайшов на територію земельної ділянки вказаного житлового будинку, наблизився в притул до ОСОБА_3 та між ними виник словесний конфлікт на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин з приводу визначення меж земельних ділянок. Під час словесного конфлікту ОСОБА_2 маючи злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , з метою нанесення останньому травм, утримуючи в руках сільськогосподарський інвентар (вила), наніс металевою частиною один удар в ділянку гомілки правої ноги ОСОБА_3 , внаслідок чого завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового відламкового черезвиросткового перелому правої великогомілкової кістки зі зміщенням та закритий перелом верхньої третини правої малогомілкової кістки, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Крім того, 01.06.2024 приблизно о 06.00 год., ОСОБА_2 , перебуваючи на земельній ділянці ОСОБА_1 , що знаходиться поблизу будинку остатньої за адресою: АДРЕСА_1 , вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_1 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході якого, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, долонею правої руки наніс потерпілій один удар по голові з лівого боку в область лівого вуха та один удар кулаком правої руки по голові ОСОБА_1 , а саме в область правого ока, в подальшому, схопивши вила, дерев'яним руків'ям наніс один удар потерпілій по правій нозі та один удар по лівій нозі.
У результаті вчинення таких неправомірних дій ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді синця в правій підочній ділянці, синця на задній поверхні середньої третини правого стегна, синця на передній поверхні середньої третини лівого стегна, синця на зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, які відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як видно із виписки-епікризу №5430 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата госпіталізації 01.06.24р., виписки 13.06.24р., в останнього наявий діагноз - внутрішньосуглобовий відламковий черезвиростковий перелом правої великомілкової кістки зі зміщенням з перелом в/3 правої м/гомілкової кістки. Клінічно тверезий.
Хворий доставлений БШМД у КНП «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» Відокремлений підрозділ «Лікарня інтенсивного лікування» 01.06.2024, зі скаргами на болі в правому колінному суглобі, обмеження рухів в правому колінному суглобі. Госпіталізований в травматологічне відділення. Накладено систему скелетного витягу. Зі слів хворого травма настала внаслідок побиття 01.06.2024.
Лікування - режим палатний, дієта №15, Анальгін, Дімедрол, Цефактоксим, Омепразол, Фленокс, Дексаметазон, парацетамол, Пентотрен, Фіз. Р-н, Фуросемід, Кедол, Перев'язки, Нефам, Дексалігн, Операційний набір, Де-спан, Контрофлекс.
10.06.2024 - Операція МОС правої в/гомілкової кістки.
Рекомендації - нагляд в ортопеда-травматолога за місцем проживання (а.с.9-10).
Згідно виписки-епікризу №5921 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата госпіталізації 14.06.24р., виписки 26.06.24р., в останнього наявий повний діагноз - стан після МОС правої гомілки 10.06.24 р., ПТравматична контрактура правого колінного суглоба.
Хворий скерований 14.06.24р. у травматологічне відділення (паліатив) у КНП «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня» Відокремлений підрозділ «Лікарня інтенсивного лікування» зі скаргами на болі в правому колінному суглобі, обмеження рухів в правому колінному суглобі. Зі слів хворого травма настала внаслідок побиття 01.06.2024.
10.06.2024 операція МОС правої в/гомілкової кістки.
Інструментально обстежений - Rtg графія правого колінного суглобу в 2-ох проекціях від 12.06.24р., стан після МОС в 3/гомілкової кістки.
Консультація терапевта від 14.06.2024 р.
Лікування - режим палатний, дієта №15, Анальгін, Дімедрол, Омепразол, Диклофенак, Фленокс, Дексалігн.
Рекомендації - нагляд в ортопеда-травматолога за місцем проживання (а.с.11-12).
На підтвердження понесених витрат на лікування, а саме придбання медичних препаратів, ОСОБА_3 долучено до позовної заяви копії фіскальних чеків та рахунків, оригінали яких було досліджено судом під час розгляду справи, на загальну суму 5305,64 грн., згідно яких придбавались медичні препарати необхідні для лікування ОСОБА_3 відповідно до вищевказаних виписок-епікризів (а.с.13-14).
Крім того, ОСОБА_3 було понесено витрати на придбання набору металоконструкцій для остеосинтезу проксимального відділу великогомілкової кістки (комплект) - 1шт., на суму 20900,00 грн., що підтверджується копією рахунку-фактури №ТН-0000273 від 30.07.2024,оригінал якої було досліджено в судовому засіданні (а.с.15).
Також, як видно із копії видаткової накладної №13181 від 22.06.2024, позивачем ОСОБА_9 було придбано - Милицю пахвова MEDOK двостійкова регульована сталева з м'якими опорами (розмір М) MED -02-008, 2 шт. на суму 798,00 грн. (а.с.16).
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с.32).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Згідно ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушення шкоди в порядку, передбаченому законом.
Як передбачено у ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, і обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем ОСОБА_3 належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що винні дії відповідача знаходяться в прямому причинному зв'язку із заподіяною йому матеріальною шкодою у виді витрат, пов'язаних із лікуванням та придбанням медичних препаратів, а тому суд приходить до переконання, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 27003,64 грн. підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України, щкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п.п.3, 4,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 провадження № 61-1382сво23).
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Надаючи оцінку доводам позивачів щодо завдання їм моральної шкоди, суд погоджується з такими, а саме, що така полягає у фізичному болі та душевних переживаннях, які вони зазнали внаслідок завдання відповідачем тілесних ушкоджень, що в свою чергу викликало біль, стресовий стан та переживання через такі неправомірні дії щодо них, порушення сталого побуту.
Таким чином, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння моральної шкоди позивачам є безсумнівним, така знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим відповідачем кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125 КК України, що підтверджується вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 12.11.2024 по справі №443/1625/24, та наслідками у вигляді фізичного болю та душевних переживаннях позивачів.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на безпечне для життя - це одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і громадянина.
Одночасно, зважаючи на сутність моральної шкоди, немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.23 ЦК України, враховує характер правопорушення, а саме те, що останньому, внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Після заподіяння таких ушкоджень він потребував медичної допомоги та в період часу з 01.06.2024 року по 26.06.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні, переніс хірургічне втручання, пов'язане з МОС правої гомілки. Такі медичні процедури мають затяжний характер для відновлення стану здоров'я, а також супроводжуються відчуттям сильного фізичного болю.
При цьому, звичний спосіб життя ОСОБА_3 змінився оскільки він був змушений стаціонарно лікуватися, а тому був позбавлений можливості вести активний спосіб життя, планувати свої дії.
При цьому, на думку суду, сума, визначена потерпілим ОСОБА_3 в частині розміру моральної шкоди в розмірі 20 000 грн є завищеною, і дотримуючись вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 5000 грн. завданої моральної шкоди. оскільки на переконання суду такий розмір моральної шкоди є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем страждань та переживань, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Одночасно, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_8 , суд відповідно до ст.23 ЦК України враховує характер вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що останній завдано легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого остання пережила страх за своє здоров'я, зазнала фізичного болю, що свою чергу призвело, хоч і до незначних, але все ж фізичних страждань, та душевних переживань, необхідність зміни звичного побуту.
При цьому, на думку суду, сума, визначена потерпілою ОСОБА_8 в частині розміру моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. є завищеною, і дотримуючись вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню 1000 грн. завданої моральної шкоди, оскільки на переконання суду такий розмір моральної шкоди є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивакою страждань та переживань, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач - ОСОБА_3 на підставі п. 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні даної позовної заяви.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1649,35 грн., виходячи з розрахунку 32003,64 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (ставка судового збору за дві позовні вимоги) : 47003,64 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1649,35 грн..
Крім того, з відповідача на користь позивачки - ОСОБА_8 необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 121,12 грн., виходячи з розрахунку: 1000,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 1211,20 грн. (ставка судового збору за одну позовну вимогу): 10000,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 121,12 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, зокрема чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України).
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачами подано такі документи:
Договір про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) №4/2024 К від 03.11.2024 (а.с.17-18);
Договір про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) №3/2024 К від 03.11.2024 (а.с.19-20).
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З умов договору про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) №4/2024 К від 03.11.2024, укладеного між адвокатом Джуфер Б.М. та ОСОБА_8 , вбачається, що представник бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу потерпілому у кримінальному провадженні, використовувати передбачені у Кримінально-процесуальному кодексі України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з'ясування обставин, що стали підставою для подання заяви про вчинення діяння, що містить ознаки злочину, забезпечити дотримання прав, свобод та законних інтересів потерпілого, а потерпілий зобов'язується виплатити представнику гонорар за надання правової допомоги (п.1.1 договору).
Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи потерпілого діє протягом всього кримінального провадження доти, доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, та не буде прийнято остаточне судове рішення (п.5.2 договору).
Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п.7.1 договору).
Загальна вартість послуг адвоката (гонорар адвоката) за цим договором становить 4000 грн. (п.7.3 договору).
Згідно умов договору про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) №4/2024 К від 03.11.2024, укладеного між адвокатом Джуфер Б.М. та ОСОБА_3 , вбачається, що представник бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу потерпілому у кримінальному провадженні, використовувати передбачені у Кримінально-процесуальному кодексі України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з'ясування обставин, що стали підставою для подання заяви про вчинення діяння, що містить ознаки злочину, забезпечити дотримання прав, свобод та законних інтересів потерпілого, а потерпілий зобов'язується виплатити представнику гонорар за надання правової допомоги (п.1.1 договору).
Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи потерпілого діє протягом всього кримінального провадження доти, доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, та не буде прийнято остаточне судове рішення (п.5.2 договору).
Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п.7.1 договору).
Загальна вартість послуг адвоката (гонорар адвоката) за цим договором становить 4000 грн. (п.7.3 договору).
Таким чином, як вбачається із змісту вищевказаних договорів про надання правової допомоги, у таких вказується, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу позивачам, де останні є потерпілими у кримінальному провадженні, розгляд якої здійснювався Жидачівським районним судом Львівської області (справа №443/1625/24).
Одночасно, суд зазначає, що статтями 124-126 КПК України перебачено порядок розподілу судових витрат у кримінальному провадженні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17 зроблено висновок про те, що питання розподілу процесуальних витрат у кримінальному проваджені може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.
Також Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 05.04.2021 у справі № 328/1109/19 зробила висновок відповідно до якого процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасниківкримінального провадження.
Приписами ст.118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені Главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Тобто йдеться про вирішення питання, пов'язаного із процесуальними витратами у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв'язку з вирішенням цивільного позову. При цьому процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, оскільки це питання може вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК суд, який прийняв остаточне рішення у кримінальному провадженні без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, потерпіла сторона може повторно звернутися із відповідним клопотанням до суду першої інстанції, який постановив вирок у даному кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (п.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц, п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, п.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18).
Отож, питання про розподіл процесуальних витрат має бути вирішено в порядку кримінального судочинства при ухваленні будь-якого рішення, яким закінчується розгляд справи та позивачі не позбавлені на даний час можливості звернутись за вирішенням питання стягнення на їхню користь з відповідача процесуальних витрат (витрат на правничу допомогу), понесених ними у кримінальній справі, в порядку кримінального судочинства, зокрема в порядку виконання судових рішень, передбаченому КПК України.
Зважаючи на наведені вище обставини, а також на те, що питання щодо стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішувалося в рамках кримінального провадження, яка розглядалася Жидачівським районним судом Львівської області (справа №443/1625/24), такі витрати не можуть бути стягнуті з відповідача за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства, а отже така вимога не підлягає до задоволення.
При цьому, позивачами не подано будь-яких доказів понесених ними витрат на правому допомогу, під час розгляду даної справи в суді, а тому у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 27 003 (двадцять сім тисяч три) гривні 64 копійки відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 5000 (п'ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 1000 (одну тисячу) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави 1649 (одна тисяча шістсот сорок девя'ть) гривень 35 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 121 (сто двадцять одну) гривню 12 копійок витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.
Головуючий суддя С.І. Сливка