Справа №333/11517/23
Провадження №2/333/130/25
рішення
Іменем України
03 березня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представників позивача Прокоп'євої Т.О., Губрієнко А.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/11517/23 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
26.12.2023 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який було уточнено 24.06.2024 року (а.с.55), про стягнення у солідарному порядку заборгованості у розмірі 47684,89 гривень, посилаючись на те, що в рамках позовної давності, у період з 01.04.2017 року по 30.11.2023 року, позивач надав відповідачам послуги з теплової енергії і послуги гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не здійснили повну оплату за надані послуги, тому позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 47684,89 гривень, а також понесені ним при пред'явленні позову судові витрати у розмірі 2147,20 гривень.
26.03.2024 року до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову. З 1996 року вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 . З цього часу і до своєї смерті, у 2010 році, там проживала її свекруха - ОСОБА_3 . З 2010 року в квартирі ніхто не проживає. 04.05.2012 року згідно з актом №11/40 уведення в експлуатацію квартирного приладу обліку гарячої води у квартирі був уведений в експлуатацію прилад обліку гарячої води типу СВК-15-3 з заводським номером 030410 та початковими показаннями 00311. В той час вона сповістила представника Концерну «Міські теплові мережі», що в квартирі ніхто не проживає, надавши про це відповідну заяву. Після цього вона все рівно передавала нульові показники приладу обліку гарячої води. Згідно з розрахунку з лютого 2019 року почалися щомісячні нарахування значних сум за гаряче водопостачання, про що вона дізналася лише з позову. За весь час споживання гарячої води у її квартирі не було, що підтверджується тим, що поточні показники приладу обліку співпадають з початковими - 00311. У зв'язку з фактичною відсутністю споживання послуг, нарахування за послугу з постачання гарячої води у розмірі 19203,37 гривень згідно з розрахунком позивача за період з 01.12.2015 року по 30.11.2023 року, є безпідставним. Ніяких платежів на адресу позивача, зокрема 1000 гривень у липні 2018 року, відповідач не робила. Згідно з позовом особовий рахунок, типовий індивідуальний договір та абонентський номер споживача мають один і той самий номер НОМЕР_1 , а у розрахунку зазначено інший особовий рахунок - НОМЕР_2 (а.с.31-34).
У судовому засіданні від 05.09.2024 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про виключення ОСОБА_2 як неналежного співвідповідача по справі, оскільки вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.59-60).
Представники позивача в судовому засіданні від 28.02.2025 року уточнений позов підтримали у повному обсязі просили суд його задовольнити, а також зазначили, що особовий рахунок, вказаний у розрахунку, вноситься вручну і є технічною помилкою, яка на сам розрахунок не впливає, оскільки сума заборгованості нарахована на адресу відповідачів, яка також зазначена у ньому. Згідно з розрахунку з лютого 2019 року почалися щомісячні нарахування значних сум за гаряче водопостачання, оскільки не було проведено повірку лічильника.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні від 28.02.2025 року щодо позову заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9 зворотна сторона, 18, 19).
Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають заборгованість за послуги з теплової енергії і послуги гарячої води за період з 01.04.2017 року по 30.11.2023 року в сумі 47684,89 гривень (а.с.10 зворотна сторона - 13).
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року, здійснюється на підставі постанови КМУ від 11.12.2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання гарячої води» та Постанови № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Виходячи з визначеннями, наданим у пунктах 2, 6, 13 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) може бути індивідуальний або колективний. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з положеннями пунктів 1, 5, 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (втратили чинність 01 травня 2022 року), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, зазначав, що він надає відповідачам послуги з постачання теплової енергії і послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, оскільки з 2010 року в квартирі ніхто не проживає, а також просила виключити ОСОБА_2 як неналежного співвідповідача по справі, оскільки вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з чинним законодавством України особи, які зареєстровані за вказаною адресою, зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак останні зобов'язані сплачувати за надані їм послуги.
Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Суд звертає увагу на ту обставину, що долучені відповідачем ОСОБА_1 докази не можуть бути свідченням того, що вони не користувалися наданими житлово-комунальними послугами. Адже, доказів того, що ОСОБА_1 зверталася із відповідною заявою до позивача, що бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг, зокрема, на час її відсутності за адресою реєстрації відповідач суду не надає. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що має інше місце свого фактичного проживання, де сплачує вартість житлово-комунальних послуг.
При цьому суд також зауважує, що проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих житлово-комунальних послуг, оскільки такі документи остання мала надати надавачу послуг, а саме Концерну «Міські теплові мережі».
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено реєстрацію відповідачів у зазначеній вище квартирі, вони є користувачем наданих послуг.
Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають заборгованість за послуги з теплової енергії і послуги гарячої води за період з 01.04.2017 року по 30.11.2023 року в сумі 47684,89 гривень, яку добровільно ними не сплачено.
Частиною першою статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника).
Згідно з частиною четвертою вказаної статті, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що надавач послуг має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у цій квартирі. При цьому, позивач має право вимагати виконати обов'язок зі сплати житлово-комунальних послуг разом від всіх осіб, які зареєстровані в квартирі, або від однієї особи.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 78-80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, згідно з отриманою судом в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 03.01.2024 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , тому позивач як надавач послуг в силу приписів ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг від відповідача ОСОБА_2 .
Вищезазначена квартира, в якій зареєстровані відповідачі, підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
Матеріали справи не містять також доказів того, що відповідачі у встановленому законом порядку відмовилися від надання послуг Концерном «Міські теплові мережі», доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати. Також відповідачами не надано доказів, що квартира, в якій вони зареєстровані і яка належить на праві власності ОСОБА_1 , відключена від мереж теплопостачання, не надано відповідний акт.
Суд дійшов висновку, що відповідачі мають зобов'язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів з централізованого опалення і гарячого водопостачання. Доводи ОСОБА_1 щодо неотримання ними наданих Концерном «МТМ» послуг з опалювання і гарячого водопостачання у спірний період, суд відхиляє як необґрунтовані.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з пунктом 15 Правил № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.
До 28 листопада 2017 року періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснювалась за рахунок суб'єктів господарювання, а з 29 листопада 2017 року повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів.
Однак, відповідачами не було своєчасно проведено періодичну повірку приладу обліку водопостачання, який розташовано в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалось у ході судового розгляду, у зв'язку з чим лічильник в квартирі було знято з обліку в базі даних Концерну «Міські теплові мережі» і з лютого 2019 року нарахування за вказаним особовим рахунком проводилось згідно зі встановленими нормами та тарифами по кількості зареєстрованих осіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з 01 лютого 2019 року позивач правомірно здійснив нарахування за спожиті відповідачами послуги з гарячого водопостачання, згідно з встановлених норм та тарифів за кількістю зареєстрованих осіб, без врахування показів лічильника.
Розмір заборгованості підтверджено розрахунком, наданим позивачем, який відповідачами належними доказами не спростований.
Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору і оцінивши докази, подані сторонами, дійшов висновку про те, що відповідачі взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконали, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з теплової енергії і послуги гарячої води за період з 01.04.2017 року по 30.11.2023 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 47684,89 гривень.
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст.ст.526, 610, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, м.Запоріжжя, вул.Героїв полку «Азов», буд.137) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2017 року по 30.11.2023 року у розмірі 47684 (сорок сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, м.Запоріжжя, вул.Героїв полку «Азов», буд.137) витрати на оплату судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 03 березня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков