06.09.2010 р. Справа № 13/68-10
за позовом : Приватного підприємства «Агрохім», м. Кіровоград
до відповідачів: 1. Відділу Державної виконавчої служби Путивльського районного управління юстиції Сумської області
2. Головного управління Державного казначейства України в Сумській області
про стягнення 44 509 грн. 07 коп.
Суддя ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників сторін:
від позивача: Сержант В.А., довіреність від 27.07.2009 р.
від 1-го відповідача: Маслов В.В., довіреність № 91 від 10.01.2010 р.
від 2-го відповідача: Гарбуз П.В., довіреність № 14-35/3-131 від 12.01.2010 р.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з держави в особі Головного управління Державного казначейства Сумської області матеріальну шкоду, яка була заподіяна державним виконавцем під час виконання рішення по справі № 13/709-06 в розмірі 44 509 грн. 07 коп.
У судове засідання 06.09.2010 року надійшов лист позивача №39/07-10 від 28.07.2010 р. з обґрунтуванням заявлених вимог, в якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та вважає, що вина державного виконавця у заподіянні матеріальної шкоди позивачу була доведена під час розгляду кримінальної справи № 1-92/2008 Путивльським районним судом Сумської області за обвинуваченням начальника Відділу ДВС Путивлського районного управління юстиції ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України «Зловживання владою або службовим становищем».
Представники першого та другого відповідачів проти позову заперечують та просять відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідачів, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2007 року господарським судом Сумської області було прийнято рішення по справі № 13/709-06, яким задоволено позов Приватного підприємства «Агрохім» про стягнення з ТОВ «Агротехресурс» 32500 грн. боргу, 9750 грн. 00 коп. штрафу, 741 грн. 71 коп. пені, 959 грн. 86 коп. - 22 % річних, 439 грн. 50 коп. витрат на держмито та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього - 44 509 грн. 07 коп., про що було видано наказ від 27.02.2007 року.
26.03.2007 року було відкрито виконавче провадження, а 11.04.2007 року винесено постанову про арешт та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.04.2007 року начальником Відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції ОСОБА_1 все арештоване майно ТОВ «Агротехресурс» було незаконно звільнене з-під арешту, що не дало змоги виконати рішення суду по справі №13/709-06, та спричинило заподіяння збитків позивачу на суму задоволених позовних вимог у розмірі 44 509 грн. 07 коп.
Відповідно до ст.. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги з посиланням на ст.. 1174 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, обов'язок довести незаконність дій державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними покладається на позивача.
В обґрунтування незаконності дій державного виконавця, які полягали у винесенні постанов від 16.04.2007 про зняття арешту з майна боржника, позивач посилається на постанову про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії № 1-92 від 19.08.2008 року.
Відповідно до п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.
Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.
Як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень представника позивача, постанови від 16.04.2007 року про зняття арешту з майна боржника позивачем не оскаржувались.
Посилання позивача на постанову про звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії як на доказ, що підтверджує незаконність дій ОСОБА_1 господарський суд вважає неправомірним, оскільки згідно з п. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.
Крім того, згідно з п. 9 цих же Роз'яснень у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
Всупереч наведеним положенням позивачем не надано обґрунтованого розрахунку розміру завданих збитків, не доведено наявності у діях першого відповідача ознак складу правопорушення, які стали б підставою цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, зокрема, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими, неправомірними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові - відмовити.
Суддя Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 13.09.2010 року