вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2025 р. Справа № 918/985/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Басича Володимира Григоровича
до Фізичної особи-підприємця Семенюка Романа Володимировича
про стягнення заборгованості.
За участю представників сторін:
від позивача: Троянчук Дмитро Миколайович;
від позивача: Басич Володимир Григорович;
від відповідача: Семенюк Роман Володимирович.
Фізична особа-підприємець Басич Володимир Григорович (Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Семенюка Володимира Григоровича (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 25.03.2024 №25/03/2024 в сумі 399 088,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу від 25.03.2024 №25/03/2024 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Басича Володимира Григоровича залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточнення позовної заяви із узгодженням сторін у судовому процесі;
- доказів відправлення Фізичній особі-підприємцю Семенюку Роману Володимировичу копії позовної заяви від 14.10.2024 та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку; касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 ГПК України)
До господарського суду 01.11.2024 на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2024 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та подано суду уточнення позовної заяви із узгодженням сторін у судовому процесі, докази відправлення позовної заяви Відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 05.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2025 відкладено підготовче засідання на 23.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2025.
До господарського суду 19.02.2025 від представника Позивача надійшла заява від 19.02.2025 про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 127 860,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.02.2025 закрито провадження у справі № 918/985/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Басича Володимира Григоровича до Фізичної особи-підприємця Семенюка Романа Володимировича у частині стягнення основного боргу в розмірі 127 860,00 грн., з підстав викладених у вказаній ухвалі суду.
Враховуючи, що провадження у даній справі було закрито в частині стягнення основного боргу у розмірі 127 860,00 грн., то предметом спору є стягнення 253 000,00 грн. заборгованості, 5 165,00 3 % річних та 13 063,80 інфляційних втрат.
Представник Позивача в судовому засіданні 20.02.2025 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник Відповідача в судовому засіданні 20.02.2025 позовні вимоги визнав в повному обсязі. Відзиву на позов Відповідачем суду не подано.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 25.03.2024 Фізичною особою-підприємцем Басичем Володимиром Григоровичем (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Семенюком Романом Володимировичем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 25/03/2024 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю деревне вугілля неагломероване (далі - Товар), а Покупець зобов'язується сплатити вартість Товару на користь Продавця на умовах та у порядку, передбачених даним Договором.
Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що всі подробиці (назва, кількість, вимоги щодо якості та інші умови) стосовно Товару вказуються у Специфікації.
Згідно з розділом 3 Договору датою постачання вважається дата завантаження автомобіля. Умови постачання :EXW(Incoterms 2010) склад Продавця. Час на завантаження: одна доба з моменту фактичного приїзду автомобіля на завантаження.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Договору порядок та момент оплати: Покупець проводить 50% оплати за Товар по факту повного завантаження автомобіля, а решту 50% на протязі 20 робочих днів з моменту поставки Товару. Оплата здійснюється у безготівковій формі.
Пунктами 4.6, 4.7 Договору сторони передбачили, що підставою для сплати вартості Товару є рахунок Продавця. Загальна сума Договору визначається як сума всіх рахунків - фактур за період дії Договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з умов цього Договору, сторона несе відповідальність визначену положеннями Договору та (або) чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 6.4 Договору усі суперечки, що пов'язані з належним виконанням умов Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо суперечку неможливо вирішити шляхом переговорів вона вирішується у суді згідно з його регламентом. Право, яке регулює цей договір, є матеріальне право України.
Позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором та поставлено Відповідачу товар на загальну суму 580 860,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними та рахунками-фактури:
- видаткова накладна від 26.03.2024 № РН-0000002 на суму 287 122,50 грн;
- рахунок-фактура від 26.03.2024 № СФ-0000002 на суму 287 122,50 грн;
- видаткова накладна від 03.04.2024 № РН-0000003 на суму 293 737,50 грн;
- рахунок-фактура від 03.04.2024 № СФ-0000003 на суму 293 737,50 грн.
Позивач зазначає, що Відповідачем частково було здійснено оплату за поставлений товар згідно з Договором в сумі 200 000,00 грн., у зв'язку з чим, сума заборгованості становить 380 860,00 грн., на підтвердження чого Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків від 30.04.2024, який підписаний Позивачем та Відповідачем.
Однак, свої зобов'язання щодо погашення заборгованості у розмірі 380 860,00 грн. Відповідач не виконав, після чого Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 03.09.2024 №1 про сплату заборгованості за Договором у сумі 380 860,00 грн., яка залишена Відповідачем без відповіді.
Таким чином, Відповідачем було порушено умови Договору, що призвело до утворення заборгованості перед Позивачем у розмірі 380 860,00 грн.
Факт не виконання умов договору Відповідач визнав, що підтверджується, зокрема, частковою оплатою суми основного боргу, яка відбулась вже після відкриття судом провадження у справі та визнання Відповідачем позовних вимог у судовому засіданні 20.02.2025, в якому справа розглядалась по суті.
З правового аналізу назви та змісту Договору вбачається, що він є змішаним договором, який містить в собі елементи різних договорів, а саме: договору поставки та купівлі-продажу і тому правовідносини, які виникають між сторонами при його виконанні регулюються відповідними нормами матеріального права, тому саме такі норми права є необхідними для застосування до спірних правовідносин у даній справі.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною першою статті 173 ГК України та частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з положеннями статті 525, частини першої статті 526 ЦК України, частини першої статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 ГК України).
Згідно частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом встановлено доведення Позивачем належними та допустимими доказами факт неналежного виконання Відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 380 860,00 грн.
Вказані обставини не тільки не спростовані Відповідачем, але й підтверджені останнім, шляхом часткової оплати основного боргу після відкриття провадження у справі та відмови Позивача в цій частині від позову, у зв'язку з чим судом постановлено ухвалу від 20.02.2025, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 127 860,00 грн, а також визнання Відповідачем розміру заборгованості у судовому засіданні 20.02.2025.
Враховуючи, що Відповідачем порушено строки оплати заборгованості за поставлений товар згідно Договору, Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати 13 063,80 грн. та 3 % річних 5 165,00 грн. за період з 02.05.2024 по 14.10.2024.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, враховуючи порушення Відповідачем умов Договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем, вказані норми чинного законодавства та перевіривши надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних, вважає їх правильними та арифметично вірним, а відтак правомірним та обґрунтованим є стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 13 063,80 грн. та 3% річних у розмірі 5 165,00 грн., за період прострочення сплати суми основного боргу з 02.05.2024 до 14.10.2024.
Також у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 5 986,33 грн.
При цьому суд враховує, що ухвалою суду від 20.02.2025 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 127 860,00 грн. Тобто з урахуванням закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог і враховуючи пропорційність суми основного боргу до нарахованих інфляційних та 3 % річних, суд встановив, що сума судового збору, яка підлягає розподілу, складає 4 068,43 грн.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенюка Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Басича Володимира Григоровича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) 253 000,00 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок) заборгованості, 5 165,00 (п'ять тисяч сто шістдесят п'ять гривень 00 копійок) 3 % річних, 13 063,80 (тринадцять тисяч шістдесят три гривні 80 копійок) інфляційних втрат та 4 068,43 грн. (чотири тисячі шістдесят вісім гривень 43 копійки) витрат зі сплати судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Фізична особа-підприємець Басич Володимир Григорович ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач (боржник): Фізична особа-підприємець Семенюк Роман Володимирович ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 03 березня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон