79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.02.2025 Справа № 914/2877/24
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРПРОМБУДМЕНХАНІЗАЦІЯ», м.Львів
до відповідача: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, м.Львів
про: стягнення 615210,30 грн заборгованості, 14523,00 грн 3% річних, 37125,50 грн інфляційних втрат за договором №92 про закупівлю послуг від 09.05.2023
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
від позивача: В.С.Шокало - представник, М.М.Козак -директор
від відповідача: Ж.В.Соломонко - представник
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 справу №914/2877/24 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.12.2024.
Ухвалою від 17.12.2024 витребувано докази та відкладено судове засідання на 21.01.2025.
Ухвалою від 21.01.2025 в задоволенні клопотання відповідача (вх.№1521/25 від 21.01.2025) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, відкладено судове засідання на 06.02.2025.
Судове засідання від 06.02.2025 не відбулося у зв'язку із оголошенням 06.02.2025 у м. Львові повітряної тривоги з 10 год 33 хв до 11 год 04 хв. Ухвалою від 06.02.2025 призначено наступне судове засідання на 20.02.2025.
В судове засідання від 20.02.2025 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Представник відповідача в судовому засіданні від 20.02.2025 проти задоволенні позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд зазначає, що в поданому клопотанні не зазначено належного обґрунтування підстав для призначення відповідної експертизи. Водночас суд відзначає, що відповідач мав право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. Однак, відповідач також не вказав причин неможливості проведення експертизи на його замовлення як учасника справи. Відтак Господарський суд Львівської області приходить до висновку в задоволенні поданого клопотання про призначення експертизи - відмовити.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудмеханізація» (надалі - позивач, виконавець, ТОВ «Укрпромбудмеханізація») та Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради (надалі -відповідач, замовник) укладено Договір № 92 про закупівлю послуг. У пункті 1.1 договору сторони погодили, що предметом договору є послуги з поточного ремонту, фарбування та миття павільйонів на зупинках громадського транспорту на території Залізничного району Львівської об'єднаної територіальної громади.
У п.3.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 698048,08 грн(згідно з тендерною пропозицією учасника).
Порядок здійснення оплати визначений розділом 4 Договору про закупівлю послуг. Зокрема у п. 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту наданих послуг. Згідно п. 4.3 замовник здійснює виконавцю оплату за фактично надані послуги на підставі акту про надання послуг протягом 30 календарних днів, за умови надходження фінансування.
У разі неякісного чи несвоєчасного надання послуг, передбачених пунктом 1.1 договору, викликається представник виконавця для складання акту. У даному акті зазначається дата і час складання акту, адреса та детальний опис неякісно наданих послуг, підписи представників сторін. Акт складається у двох примірниках для кожної з сторін, що мають однакову юридичну силу. У випадку відмови від підпису однієї із Сторін, про це робиться відмітка в акті, яка посвідчується підписами свідків (не менше двох). У випадку відмови від отримання примірника акту даний екземпляр протягом двох робочих днів надсилається рекомендованим листом на адресу Сторони, яка відмовляється від одержання даного акту. Вказаний акт слугує підставою Замовнику для зменшення оплати Виконавцю (площа виявленого неякісного надання послуг, зазначеного в акті помножена на вартість 1 кв.м. послуг згідно з договором) (п. 4.4-4.8 договору).
Відповідно до розділу 5 договору (пункти 5.1 і 5.2) строк надання послуг виконавцем замовнику - 2023 рік, місце надання послуг - Залізничний район Львівської об'єднаної територіальної громади.
Згідно з п.10.1 договору, він набирає чинності з моменту укладення та діє до 31.12.2023 або до повного виконання замовником фінансових зобов'язань за договором. У відповідності до п.10.3 договору про закупівлю, дія договору може бути продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Як зазначено в позові, 12.12.2023 позивачем через ЦНАП передано Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради разом із супровідним листом № 07-12 наступні документи: довідку про вартість будівельних робіт на суму 653153,39 грн; акт приймання будівельних робіт на суму 653153,39грн; підсумкову відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат; калькуляцію № 1, № 2 і № 3. Вказані документи були належним чином оформлені та надані Замовнику у 2-х примірниках, і підтверджують факт надання послуг по Договору про закупівлю послуг на загальну суму 653153,39грн.
У відповідь Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради на адресу ТОВ «Укрпромбудмеханізація» скерувала лист № 32-вих-159060 від 29.12.2023, яким повідомила, що послуги з поточного ремонту, фарбування та миття павільйонів на зупинках громадського транспорту на території Залізничного району Львівської об'єднаної територіальної громади ТОВ «Укрпромбудмеханізація» надавались невчасно та неякісно, про що свідчать низькі показники районної адміністрації КРІ - «Благоустрій зупинок громадського транспорту», моніторинг яких проводиться Львівською міською радою. За таких обставин Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради вказала, що правових підстав для проведення оплати ТОВ «Укрпромбудмеханізація» за вказані послуги немає.
Позивачем було направлено лист-відповідь № 01-02 на Лист відповідача № 32-вих-159060 від 29.12.2023, яким повідомлено відповідача, що 12.12.2023 року ТОВ «Укрпромбудмеханізація» через ЦНАП передало Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради разом із супровідним листом наступні документи: довідку про вартість будівельних робіт на суму 653 153,39 грн.; акт приймання будівельних робіт на суму 653 153,39 грн; підсумкову відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат; калькуляцію №1, №2 і №3; акти виконаних робіт та документи, що підтверджують факт надання послуг, починаючи з травня 2023 року та включно з груднем 2023 року, з розбивкою по місяцях. Зазначив про відсутність претензій з боку відповідача щодо якості виконаних робіт та просив оплатити надані послуги в повному обсязі. До вказаної відповіді позивач також долучив акти виконаних робіт та документи, що підтверджують факт надання послуг, починаючи з травня 2023 року та включно з груднем 2023 року, з розбивкою по місяцях.
У відповідь відповідач листом № 32-вих-12854 від 02.02.2024 повідомив позивача, що за результатами опрацювання поданих документів, акти про надання послуг за травень-грудень 2023 року оформлено 29 січня 2024 року, а відповідно до договору № 92 про закупівлю послуг від 09.05.2023 року термін дії договору завершився 31.12.2023 року. Листом № 32-вих-12857 від цієї ж дати відповідач, з посиланням на службові записки від 11.05.2023, 29.06.2023, 12.07.2023, 23.08.2023, 14.09.2023, 03.10.2023 з підтвердженням фотофіксації, а також на Результати низьких показників районної адміністрації КРІ - «Благоустрій зупинок громадського транспорту», моніторинг яких щомісячно проводиться Львівською міською радою, зазначив що такі на його думку є підставою для відмови у оплаті послуг, наданих ТОВ «Укрпромбудмеханізація».
Як зазначено в позові Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради не оплачено наданих позивачем послуг за договором послуг в розмірі 615210,30 грн, що і стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудмеханізація» з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу. За порушення відповідачем зобов'язань з оплати послуг, наданих йому, позивачем в порядку ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 14523,00 грн 3% річних та 37125,50 грн інфляційних втрат. Окрім того, у позовній заяві позивач просить покласти на відповідача і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн та витрати зі сплати судового збору.
Відзиву на позов відповідач не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, 09.05.2025 позивач та відповідач уклали Договір про закупівлю послуг №92, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 1,2 ст. 902 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.6.3.1 позивач зобов'язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором, а відповідач, згідно з п. 6.1.1 договору, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Пунктом 2.1 договору №92 від 09.05.2023 передбачено, що виконавець надає послуги з врахуванням та у відповідності до вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою у м.Львові, затверджених Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 та діючим нормативним документам, що стосуються порядку та якості надання послуг.
Як встановлено судом позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. На підтвердження долучено довідки про вартість виконаних ТзОВ «Укрпромбудмеханізація» робіт, Акти приймання виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт по калькуляціях №1,№2,№3 за період з травня 2023 по грудень 2023.
Доказів підписання вказаних актів зі сторони відповідача, як і доказів письмового обґрунтування відмови від підписання - матеріали справи не містять.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за період з травня 2023 по грудень 2023 відповідач не заперечив факту надання позивачем обумовлених послуг згідно із спірним договором.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач протягом терміну дії договору складав акти про неякісне надання позивачем послуг, представник ТОВ «Укрпромбудмеханізація» до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради для складання відповідних актів не викликався. Доказів звернення відповідача до позивача про неотримання повністю/частково послуг за договором суду не подано.
Водночас, надані за спірним договором послуги Залізничною районною адміністрацією Львівської міською радою так не оплачені.
Як стверджував відповідач у своїх усних запереченнях послуги з поточного ремонту, фарбування та миття павільйонів на зупинках громадського транспорту на території Залізничного району Львівської об'єднаної територіальної громади ТзОВ «Укрпромбудмеханізація» надавались невчасно та неякісно, про що свідчать низькі показники районної адміністрації КРІ - «Благоустрій зупинок громадського транспорту», моніторинг яких проводиться Львівською міською радою. За таких обставин Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради вказала, що правових підстав для проведення оплати ТзОВ «Укрпромбудмеханізація» за вказані послуги немає.
Відповідно до положень ст.903 Цивільного кодексу України, зокрема частиною 1, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У п. 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту наданих послуг. Згідно п. 4.3 замовник здійснює виконавцю оплату за фактично надані послуги на підставі акту про надання послуг протягом 30 календарних днів, за умови надходження фінансування.
Так, 29.01.2024 акти наданих послуг передані Залізничній РДА ЛМР. Відтак строк виконання зобов'язань відповідача щодо оплати наданих ТзОВ «Укрпромбудмеханізація» послуг за договором №92 від 09.05.2023 сплив 29.02.2024.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.
Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.
Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право позивача як виконавця отримати плату за надані послуги та обов'язок відповідача своєчасно сплачувати отримані послуги.
Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором в повному обсязі. Натомість відповідач не спростував обставин цієї справи, заборгованість становить 615210,30 грн.
Доказів неналежного виконання ТзОВ «Укрпромбудмеханізація» умов договору щодо якості послуг, які надавались, в передбаченому п.п. 4.4-4.8 договору порядку (складання акту) Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради не надано, як не надано і доказів оплати наданих позивачем послуг.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 615210,30 грн.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування сум інфляційних втрат, 3% річних суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 37125,50грн інфляційних втрат за період з 29.02.2024 до 18.11.2024 слід задоволити.
Стосовно вимоги про стягнення 14523,00 грн 3% річних за період з 29.02.2024 до 18.11.2024 слід зазначити, що позивачем допущені арифметичні помилки в нарахуванні. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 12909,33грн 3% річних. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 20000,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.
До матеріалів справи долучено копію договору №1-14/02/24 від 14.02.2024 про надання правової допомоги, копію додаткової угоди №1 від 14.02.2024, копію ордера серії ВС №1211830 від 08.07.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000686 від 08 вересня 2017 року.
Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.
Відповідач не заперечив проти поданої заяви.
Як встановлено судом 14.02.2024 між Адвокатським об'єднанням «Шокало та партнери» (далі - адвокатське об'єднання) та позивачем укладено договір №1-14/02/24 від 14.02.2024 про надання правової допомоги (далі по тексту - договір від 14.02.2024).
Згідно з п.п.1.1, 1.2 договору сторони домовились, що адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язався сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання. Перелік справ, відносно яких адвокатське об'єднання надає клієнту правову допомогу за договором, визначається замовленням клієнта та може відображатися у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п.п.4.2 договору розмір гонорару визначається додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору або на підставі виставлених рахунків.
14.02.2024 між позивачем та адвокатським об'єднанням укладено додаткову угоду №1. В пункті 1 зазначено, що надання правової допомоги полягатиме в представництві інтересів клієнта в судовому порядку по стягненню заборгованості з контрагента по договору №92 від 09.05.2023.
Відповідно до п.п. 2, 2.1 додаткової угоди №1 сторони погодили, що розмір гонорару визначено у фіксованому розмірі. Вказана сума сплачується в наступні строки: 20000,00грн - не пізніше 5 банківських днів з дня підписання додаткової угоди.
До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції №1025 від 05.07.2024 про оплату послуг за договором від 14.02.2024 та додатковою угодою №1.
Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 16.11.2000 № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, зазначив, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, а суб'єктами надання правової допомоги в нашій державі є:
-державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);
-адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);
-суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;
-об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).
Верховний Суд звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі про правову допомогу. Як вказав Конституційний Суд України, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Таким чином, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, термін «правова допомога» має тлумачитися якнайкраще і охоплювати будь-яку діяльність, спрямовану на реалізацію правових норм в інтересах тієї чи іншої особи.
Отже, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, правова допомога - це юридичні (правові) послуги, а адвокатура є лише одним з суб'єктів, що надають в Україні правничу професійну допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.
Як встановлено судом між позивачем та адвокатським об'єднанням погоджено, що за надання правничої допомоги клієнт зобов'язується сплатити гонорар у фіксованому розмірі 20000,00грн.
Оскільки договором визначено суму гонорару саме в такий спосіб, позивач не зобов'язаний посилатись на час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, оцінивши обґрунтованість доводів позивача та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 19951,59грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м.Львів, вул.Виговського,34; ідентифікаційний код 04056084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбудмеханізація» (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, офіс 1; ідентифікаційний код 38099219) 615210,30 грн основного боргу, 12909,33 грн 3% річних, 37125,50 грн інфляційних втрат, 19951,59 грн витрат на професійну правничу допомогу та 7982,94 грн судового збору.
3.В задоволенні решти вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 03.03.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ