"04" лютого 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/3302/24
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп" (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с Горенка, вул. Садова, 24А, код ЄДРПОУ 32379428)
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (08290, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125, код ЄДРПОУ 35413136)
про стягнення боргу за договором про закупівлю послуг №007-24 від 01.02.2024,
за участю представників:
позивача: Джуса Дениса Васильовича;
відповідача: не з'явились.
Історія розгляду справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради про стягнення 278750 грн боргу за договором про закупівлю послуг №007-24 від 01.02.2024, 14779,5 грн втрат від інфляції, 5116,08 грн. - 3% річних та 28724,53 грн пені.
Господарський суд ухвалою від 10.12.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 20.01.2025 на 16:15. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.
Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 31.12.2024 від представника позивача надійшли заява про збільшення розміру позовних вимог, а 06.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Також через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача 07.01.2025 надійшли заява про залишення без розгляду раніше поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, заява про зменшення розміру позовних вимог, а 11.01.2025 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Окрім того, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 09.01.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог а 16.01.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
20.01.2025 у судовому засіданні брали участь представник позивача Джус Денис Васильович та представник відповідача Конюхова Оксана Валеріївна. Судом була прийнята до розгляду заява позивача подану про зменшення розміру позовних вимог від 07.01.2025 та враховуючи наявність усіх необхідних заяв по суті спору суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 04.02.2025 на 15:00.
Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 04.02.2025 надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи представника відповідача.
У судовому засіданні 04.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі про задоволення позову частково.
Фактичні обставини справи та узагальнені позиції сторін.
Позивач повідомляв суд, що 01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервіс Груп», як виконавцем, та Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства Гостомель» Гостомельської селищної ради, як замовником, було укладено договір про закупівлю послуг №007-24, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги з вивезення, розміщення та знешкодження (захоронення/утилізації) побутових відходів, які накопичуються на території Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги. Копію вказаного договору долучено до справи.
За твердженнями позивача відповідач сплатив борг, що виник внаслідок виконання позивачем своїх обов'язків, лише частково, залишок боргу відповідача, з урахуванням часткових оплат, становив 228750,00 грн. Також позивач нарахував позивачу три відсотки річних в сумі 4619,87 грн та інфляційні втрати в сумі 20165,25 грн, а також 59071,61 грн пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з оплати послуг в строк відповідно до умов договору.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав про те, що ним був оплачений борг за договором в повному обсязі, що не було враховано позивачем. Разом із тим, просив суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на підставі положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Суд акцентує увагу на тому, що статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наданої до суду копії договору судом встановлено, що між сторонами було узгоджено, що загальна вартість послуг становить 1 875 000 грн. 00 коп. (один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч гривень нуль копійок) з ПДВ/в т.ч. ПДВ в сумі 312 500 грн. 00 коп., яка є твердою та підлягає зміні виключно за погодженням сторін.
За змістом пунктів 3.1. та 3.2. договору фактичний обсяг наданих послуг за календарний місяць визначається виконавцем згідно поданого замовником, затвердженого та прийнятого до виконання виконавцем замовлення-дислокації, при умові відсутності обґрунтованих письмових претензій замовника щодо дотримання замовлення-дислокації, а в подальшому відображається в рахунку на оплату та/або актах наданих послуг, які складаються щомісячно виконавцем. Оплата послуг здійснюється замовником в безготівковому порядку, щомісячно, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надаються послуги, але замовник має право попередньо оплатити послуги.
За наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено, що вартість всього обсягу наданих послуг у розмірі 228750,00 грн, що була заявлена до стягнення позивачем (з урахуванням зменшення позовних вимог), була погашена відповідачем після відкриття провадження у справі.
Дана обставина встановлена судом на підставі наданих відповідачем доказів, що подані відповідачем разом із відзивом з підтвердженням оплати відповідачем основного боргу, що заявлявся до стягнення в межах даного провадження.
Принагідно суд констатує, що судом враховано лист відповідача №8 від 09.01.2025 направлений на адресу позивача, яким відповідач повідомляв позивача, що в платіжному дорученні №6301 від 25.12.2024 було некоректно вказано призначення платежу та зазначав що призначенням платежу за означеним платіжним дорученням необхідно вважати - «Вивіз ТПВ, зг. Акту звірки (борг 2024 по договору №007-24). Вивіз ТПВ, процед. держзакуп не передбач. У сумі 148958,33 грн., ПДВ - 20% 29791,67», інші реквізити платіжної інструкції відповідач просив вважати правильними. Так само, даним листом відповідач повідомляв позивача, що і в платіжному дорученні №6295 від 26.12.2024 необхідно вважати правильним наступне призначення платежу - «Вивіз ТПВ, зг. Акту звірки (борг 2024 по договору №007-24). Вивіз ТПВ, процед. держзакуп не передбач. У сумі 83333,33 грн., ПДВ - 20% 16666,67».
Суд констатує, що враховує означений лист відповідача та зараховує оплати за платіжним дорученням №6301 від 25.12.2024, та платіжним дорученням №6295 від 26.12.2024, як такі, що здійснені, зокрема і за договором №007-24.
Водночас, суд також констатує, що за наслідками проведених судом зарахувань оплат за договором №007-24 у відповідача виникла переплата у розмірі 50000 грн, яку сторони можуть зарахувати в межах виконання зобов'язань за іншими договірними правовідносинами.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Відтак, з огляду на те, що заявлений до стягнення з відповідача на користь позивача борг в розмірі 228750,00 грн відповідачем погашено у повному обсязі, суд констатує, що предмет спору у цій частині спору відсутній, а відтак в цій частині вимог позивача провадження підлягає закриттю в порядку положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відтак вбачається, що на розгляді суду залишились вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції в порядку положень ст. 625 ЦК України, а також пені.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
На розгляді суду перебувають вимоги позивача за якими: 3 % річних в сумі 4619,87 грн та втрати від інфляції в сумі 20165,25 грн за прострочення оплати послуг на суму 208750,00 грн за період з 11.03.2024 по 05.12.2024.
Судом здійснено перевірку розрахунків інфляційних нарахувань та 3 % річних та інфляційних втрат здійснених позивачем, які викладені в розрахунку доданому до позовної заяви та встановлено, що означені нарахування є підставними та підлягають до задоволення.
З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4619,87 грн та втрати від інфляції в сумі 20165,25 грн.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.1. договору, за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Позивачем, з урахуванням останньої заяви про «збільшення/зменшення» позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 59 071,61 грн в зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг, з урахуванням часткових оплат відповідачем, та в обрахунку від суми 208 750,00 грн за період 11.03.2024 до 10.09.2024, від суми 282 500,00 грн за період з 11.05.2024 по 31.07.2024, від суми 252 500,00 грн за період з 01.08.2024 по 09.09.2024, від суми 220000,00 грн за період 10.09.2024 по 03.10.2024, від суми 170000,00 грн за період з 04.10.2024 по 20.10.2024, від суми 120000,00 грн за період з 21.10.2024 по 03.11.2024, від суми 70000,00 грн за період з 04.11.2024 по 10.11.2024.
Перевіривши означені нарахування пені суд вважає їх підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Водночас, у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, представником відповідача було заявлене клопотання про зменшення розміру пені, враховуючи повну оплату боргу відповідачем.
Розглядаючи наведене клопотання відповідача суд вказує, що відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В силу частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, у яких застосовані словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду", вказує на те, що лише суд може прийняти на власний розсуд рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), а отже, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Суд також зауважує, що відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов'язаних з діями чи бездіяльністю відповідача. Суд вважає за можливе прийняти доводи відповідача про те, що ним сплачено суму боргу в повному обсязі і це вказує на добросовісну поведінку відповідача, яка полягає у вчиненні дій щодо виконання взятих на себе зобов'язань.
Відтак, суд вважає, що справедливим та співмірним буде зменшення розміру штрафу на 50 %, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача.
Тож, розмір пені, які суд вважає за можливе стягнути з відповідача становить 29535,8 грн.
Принагідно, суд звертає увагу позивача, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов'язання за договором.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Так, оскільки розмір боргу, що підлягає стягненню з відповідача співвідноситься з мінімальним розміром судового збору визначеним законом, що підлягає сплаті позивечем у разі звернення з означеними вимогами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором про закупівлю послуг №007-24 від 01.02.2024 в розмірі 228750 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Гостомель" Гостомельської селищної ради (08290, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125, код ЄДРПОУ 35413136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп" (08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с Горенка, вул. Садова, 24А, код ЄДРПОУ 32379428) - 3% річних у розмірі 4619,87 грн, 20165,25 грн втрат від інфляції, 29535,8 грн пені та 3028 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз