ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.02.2025Справа № 910/15743/24
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ Бродських Сім'ї, будинок 31-33, ідентифікаційний код юридичної особи 31720260)
до проДержавного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ Повітряних сил, будинок 94, ідентифікаційний код юридичної особи 01128297) стягнення заборгованості у розмірі 175 256 грн. 14 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 175 256 грн. 14 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року відкрито провадження у справі № 910/15743/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.01.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.12.2024 року була надіслана до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» (Виконавець) та Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» (Замовник) було укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017, відповідно до умов якого Виконавець зобов?язується у 2017 році надати Замовникові послуги зазначені в Специфікації (далі - Специфікація), що додається до Договору і є його невід?емною частиною (Додаток), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. (а.с.12-17)
Найменування послуг - Послуги з доступу до мережі Інтернет згідно ДК 021:2015 72411000-4. Обсяг послуг що надаються Замовникові наведено у Додатку. (п.1.2 Договору)
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 127 512 (сто двадцять сім тисяч п?ятсот дванадцять) грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 25 502 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот дві) грн. 40 коп., що разом складає 153 014 (сто п?ятдесят три тисячі чотирнадцять) грн. 40 коп.
Вартість щомісячних Послуг становить 21 252 (двадцять одна тисяча двісті п?ятдесят дві) грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 4 250 (чотири тисячі двісті п?ятдесят) грн. 40 коп., що разом складає 25 502 (двадцять пять тисяч п?ятсот дві) грн. 40 коп. (п.3.2 Договору)
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за фактично надані послуги проводяться щомісячно після надання рахунку-фактури та підтверджуючих документів виконання зобов?язання у термін - протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання рахунку-фактури.
Додатковою угодою №5 від 29.01.2021 року до Договору про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року Сторони дійшли до взаємної згоди п. 1.1 Договору викласти в новій редакції: « 1.1. Виконавець зобов?язується у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках надати Замовникові послуги відповідно до Специфікації послуг Додаток №1 до Додаткової угоди №2, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.», Сторони дійшли до взаємної згоди доповнити розділ «ІІ. ЦІНА ДОГОВОРУ» Договору наступними пунктами: « 3.1. Ціна Договору на 2021 рік становить 121 752 (сто двадцять одна тисяча сімсот п?ятдесят дві) грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 20% 20 292 (двадцять тисяч двісті дев?яносто дві) грн. 00 коп. 3.1.1. Загальна вартість договору складає 619 730 (шістсот дев?ятнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 20% 103 288,33 (сто три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 33 коп. 3.2. Вартість щомісячних Послуг становить 10 146 (десять тисяч сто сорок шість) грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 20% 1 691 (одна тисяча шістсот дев?яносто одна) грн. 00 коп.». Сторони дійшли до взаємної згоди п. 10.1 Договору викласти в новій редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01 червня 2017 року.» (а.с.31-32)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року Позивач почав надавати Абоненту послуги згідно з умовами Договору, що підтверджується Актом початку надання послуг від 03.07.2017 року. (а.с.33)
Крім того, на виконання умов Договору про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року Позивач надав Відповідачу послуги з доступу до мережі Інтернет, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується рахунками - актами №ІНК.39710/2017*4677620 від 28.02.2021 року (за період січень-лютий 2021 року), №ІНК.39710/2017*4686178 від 31.03.2021 року (за березень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4723827 від 30.04.2021 року (за квітень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4749007 від 31.05.2021 року (за травень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4787992 від 30.06.2021 року (за червень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4826957 від 31.07.2021 року (за липень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4872881 від 31.08.2021 року (за серпень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4862152 від 30.09.2021 року (за вересень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4936714 від 31.10.2021 року (за жовтень 2021 року), № IНК.39710/2017*4961820 від 30.11.2021 року (за листопад 2021 року) на загальну суму в розмірі 121 752 грн. 00 коп. (а.с.34-44)
02.10.2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №021024/1 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 169 280 грн. 31 коп. У відповідь на яку останній листом №8-1281 від 07.11.2024 року повідомив, що не має можливості розглянути та з'ясувати всі обставини, викладені у листі. (а.с.45-65)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» перед Позивачем складає 121 752 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» інфляційні у розмірі 43 465 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 10 038 грн. 70 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року Позивач надав Відповідачу послуги з доступу до мережі Інтернет, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується рахунками - актами №ІНК.39710/2017*4677620 від 28.02.2021 року (за період січень-лютий 2021 року), №ІНК.39710/2017*4686178 від 31.03.2021 року (за березень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4723827 від 30.04.2021 року (за квітень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4749007 від 31.05.2021 року (за травень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4787992 від 30.06.2021 року (за червень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4826957 від 31.07.2021 року (за липень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4872881 від 31.08.2021 року (за серпень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4862152 від 30.09.2021 року (за вересень 2021 року), №ІНК.39710/2017*4936714 від 31.10.2021 року (за жовтень 2021 року), № IНК.39710/2017*4961820 від 30.11.2021 року (за листопад 2021 року) на загальну суму в розмірі 121 752 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств Сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку в електронному вигляді. (а.с.34-44)
Вартість щомісячних Послуг становить 21 252 (двадцять одна тисяча двісті п?ятдесят дві) грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 4 250 (чотири тисячі двісті п?ятдесят) грн. 40 коп., що разом складає 25 502 (двадцять пять тисяч п?ятсот дві) грн. 40 коп. (п.3.2 Договору)
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за фактично надані послуги проводяться щомісячно після надання рахунку-фактури та підтверджуючих документів виконання зобов?язання у термін - протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання рахунку-фактури.
Проте, Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплати.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року, обов'язок Відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг на загальну суму в розмірі 121 752 грн. 00 коп. на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» за Договором про надання телекомунікаційних послуг №ІНК.39710/2017 від 03.07.2017 року становить 121 752 грн. 00 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» в розмірі 121 752 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 121 752 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.02.2022 р. по 31.10.2024 р. у розмірі 10 038 грн. 70 коп. та інфляційні у розмірі 43 465 грн. 44 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 01.02.2022 р. по 31.10.2024 р. у розмірі 10 038 грн. 70 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.02.2022 р. по 31.10.2024 р. у розмірі 43 465 грн. 44 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд зменшити 3% річних та інфляційних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
В той же час, у цій справі Позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %.
Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.
Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.
Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством.
Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Щодо зменшення інфляційних, то Суд зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.
Таким чином, з Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 121 752 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 10 038 грн. 70 коп., інфляційні у розмірі 43 465 грн. 44 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ Повітряних сил, будинок 94, ідентифікаційний код юридичної особи 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТАГРУП» (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ Бродських Сім'ї, будинок 31-33, ідентифікаційний код юридичної особи 31720260) заборгованість у розмірі 121 752 (сто двадцять одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 10 038 (десять тисяч тридцять вісім) грн. 70 коп., інфляційні у розмірі 43 465 (сорок три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 лютого 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин