Справа № 766/3138/24
н/п 4-с/766/34/25
03 березня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Булах Є.М.,
секретар судового засідання Арутюнова К.А.,
справа №766/3138/24; провадження №4-с/766/34/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Херсоні цивільну справу за
скаргою ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) поданою представником за ордером адвокатом Юрченко Наталею Сергіївною (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на дії органу примусового виконання,
особа дії якої оскаржуються - державний виконавець Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко Валентина Володимирівна (ЄДРПОУ: 34669045, місцезнаходження: 75000, Херсонська область, Херсонський район, с.м.т. Білозерка, вул. Свободи, 85),
заінтересована особа у справі: ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_3 ),-
після закінчення судового розгляду, постановив ухвалу про наступне та, -
встановив:
виклад позиції заявника
У лютому 2024 року адвокат Юрченко Н.С., діючи в інтересах боржника ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просила:
- визнати протиправними дії державного виконавця Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) Кухаренко Валентини Володимирівни щодо винесення постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247;
- скасувати постанову від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247;
- визнати протиправними дії державного виконавця Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко Валентини Володимирівни щодо винесення постановим від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247;
- скасувати постанову від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247.
Вимоги скарги обґрунтувала тим, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №42565247 з примусового виконання рішення Білозерського районного суду Херсонської області у справі №2101/3576/2012 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
З моменту відкриття виконавчого провадження й до повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_1 працював у ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та належним чином сплачував аліменти.
Однак, з початком воєнних дій й окупацією міста Херсон, діяльність підприємства, на якому працював боржник, була тимчасово припинена, через що заробітна плата йому не нараховувалась. У період окупації та перші місяці після деокупації боржник не мав технічної можливості здійснювати оплату аліментів, адже фізично не працювали відділення банків та Укрпошти. Після деокупації правобережної частини Херсонщини, ОСОБА_1 залишився в м. Херсоні, якому було встановлено статус зони бойових дій.
За обставин, що склалися, існували об'єктивні причини, які унеможливили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
Звернула увагу на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що війна в Україні належить до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що виключає можливість притягнення до відповідальності за порушення зобов'язання.
Не зважаючи на це, державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко Валентиною Володимирівною 19.10.2023 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 12 145,94 грн.
В оскаржуваній постанові держаним виконавцем зазначається, що з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 01.10.2023 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів 60 729,69 гривень, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Проте, жодного розрахунку вказаної суми боргу держаний виконавець не надає, що є грубим порушенням норм діючого законодавства.
На думку скаржника, заборгованість є такою, що нарахована безпідставно та необґрунтовано.
Поряд з цим, в іншому документі, а саме в постанові від 15 січня 2024 року про стягнення виконавчого збору, державний виконавець вказує суму боргу ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.10.2023 року 40 690,96 гривень. А в автоматизованій системі виконавчого провадження державним виконавцем сформовано довідка про стан розрахунку на 01.10.2023 року у розмірі 77 683, 09 грн.
Тобто, у трьох різних документах вказана різна сума боргу, яка утворилась станом на 01.10.2023 року.
На адвокатський запит, державним виконавцем адвокату Юрченко Н.С. направлено ще два розрахунки, в яких заборгованість станом на 01.10.2023 року різна.
Також, всупереч вимогам пункту 3 статті 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державним виконавцем не здійснено розрахунок нарахування виконавчого збору та не долучено такий розрахунок до матеріалів виконавчого провадження. Такий розрахунок відсутній в автоматизованій системі виконавчого провадження.
За наведених обставин, вважає постанову від 19.10.2023 про накладення штрафу та постанову від 15.01.2024 про стягнення виконавчого збору в рамках ВП №42565247 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
виклад позиції особи дії якої оскаржуються:
17.07.2024 року від представника Білозерського відділу ДВС у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко В.В. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на скаргу, за змістом якого представник ВДВС з обставинами викладеними у скарзі не погоджується просить відмовити у задоволенні вимог скарги.
По суті скарги в оскаржуваній частині повідомила, що аліменти боржником сплачувалися самостійно.
Постанова про звернення стягнення на доходи боржника в період офіційного працевлаштування в ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з листопада 2020 до повномаштабного вторгнення РФ не виносилася та не направлялася. Періодично боржник надавав довідки про доходи з вказаної організації для здійснення нарахування аліментів відповідно до отриманого доходу.
У зв'язку з надходженням звернень стягувача про прийняття мір відносно боржника у зв'язку з несплатою аліментів державним виконавцем нараховано заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.01.2021 (у зв'язку з функціонуванням відділу в дистанційному режимі за основу взято останній розрахунок наявний в АСВП станом на 01.01.2021) по 01.10.2022 заборгованість зі сплати аліментів склала 80889,59 грн.
У зв'язку з наявною заборгованістю понад три місяці 19.10.2023 державним виконавцем керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника та направлено для подальшого виконання до банківських установ. Також направлено вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю. Згідно наданої інформації АТ «Універсал Банк» на рахунку боржника обліковуються кошти в сумі 25307,61 грн.
Того ж дня за допомогою застосунку для дзвінків та обміну повідомленнями Viber боржником надано квитанції зі сплати аліментів за 2021 рік та січень-лютий 2022 року.
Згідно здійсненого державним виконавцем перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.10.2023 становить 60729,69 грн.
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір. За період з 01.03.2022 по 01.10.2023(сукупний розмір заборгованості 19 місяців) боржником не було здійснено жодного платежу на підставі цього державним виконавцем здійснено нарахування виконавчого збору в сумі 6072,96 грн.
Відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявної заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів розмір нарахованого штрафу становить 12145,94 грн. Також боржнику роз'яснено, що сума штрафу, передбачена цією частиною стягується з боржника у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» і перераховується на користь стягувача.
При цьому, боржником не надано жодних доказів які б спростовували існування заборгованості зі сплати аліментів за період 01.03.2022 по 01.10.2023 року.
процесуальні дії суду
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.09.2024 року скаргу в частині вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 та скасування постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 - залишено без розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.09.2024 року в частині вимог про визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247, та скасування постанови від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247- відмовлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 10.12.2024 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09.09.2024 року в частині вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 та скасування постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 скасовано, справу в цій частині вимог скарги направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09.09.2024 року про відмову в задоволенні вимог скарги в частині визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247, та скасування постанови від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247 - Постановою Херсонського апеляційного суду від 10.12.2024 року - залишено без змін.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2024 року вказану справу передано в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М. 31.12.2024 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.12.2024 року прийнято до провадження скаргу в частині вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 та скасування постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247, призначено судове засідання по справі на 16.01.2025 року.
У зв'язку із клопотання представника скаржника про відкладення судового засідання, розгляд справи відкладено. Судове засідання призначено на 28.01.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у справі судді у нарадчій кімнаті з розгляду іншої справи, судове засідання не відбулося. Розгляд справи призначено на 03.03.2025 року.
У судове засідання скаржник та її представник не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представник скаржника адвокат Юрченко Н.С. 28.01.2025 року подала клопотання про розгляд справи без участі, вимоги скарги підтримали в повному обсязі.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений у встановленому законом порядку. Подав 28.02.2025 року через систему «Електронний суд» до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні скарги по суті просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем їх проживання, місцезнаходження, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
За приписами ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи тривалість перебування справи в провадженні суду, та встановлені ст. 450 ЦПК України строки розгляду скарг на дії державних виконавців, враховуючи згоду представника скаржника та державного виконавця на розгляд скарги та поданих заяв у їх відсутність, у зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату та час розгляду скарги інших учасників справи, суд вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_1 без осіб, що беруть участь у розгляді справи, крім того, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними, судом встановлено.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (Інформація про виконавче провадження від 31.01.2024) на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №42565247 з примусового виконання рішення Білозерського районного суду Херсонської області у справі №2101/3576/2012 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Виконавче провадження ВП №42565247 відкрито 14.03.2014.
Відповідно до довідки державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко В.В., згідно з матеріалами виконавчого провадження ВП №42535247, відкритого 18.03.2014, з примусового виконання виконавчого листа, що пред'явлено до примусового виконання 13.01.2020, станом на 19.10.2023 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 33 місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 77 683 грн 09 коп. Довідка дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.
19.10.2023 в межах виконавчого провадження ВП №42535247 державний виконавець Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко В.В. винесла постанову про накладення на ОСОБА_1 (боржника) штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 12 145,94 грн.
Державним виконавцем встановлено, що з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 01.10.2023 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 60 729,69 гривень, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, що обумовило прийняття оскаржуваної постанови на підставі частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
На запит адвоката Юрченко Н.С. від 24.01.2024 Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 30.01.2024 за вих. №4043З повідомив, що заборгованість зі сплати аліментів станом 01.10.2023 нараховувалася відповідно до частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України. 30.01.2024 державним виконавцем здійснено розрахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів та встановлено, що станом на 30.01.2024 заборгованість зі сплати аліментів відсутня. При здійсненні обчислення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.01.2024 було враховано довідку від 07.12.2023 про отриманий дохід боржником за основним місцем роботи. Також повідомлено, що під час здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів починаючи з 09.08.2012 року було виявлено арифметичні помилки в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2016 в сукупній сумі нарахування та сумі сплачених аліментів за 2014 рік, а саме: в розрахунку вказане нарахування аліментів за період з 09.08.2012 по 01.08.2016 - 15794,97 грн. та вказаний розмір сплачених аліментів - 2420,00 грн. Після перерахунку встановлено, що сума нарахування аліментів за період з 09.08.2012 по 01.08.2016 становить 23558,74 грн. та сума сплачених аліментів за 2014 становить 2720,00 грн. Зазначені помилки було виправлено та враховано при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
З долучених до відповіді державного виконавця розрахунків встановлюється, що з урахуванням перерахунку заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів починаючи з 01.01.2022 по 09.2023 становить 60 729,69 грн.
Також, станом на січень 2024 заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням ВП №42535247 у боржника ОСОБА_1 відсутня (станом на вересень 2023 року заборгованість становить 40 690,96 грн, а з жовтня 2023 по січень 2024 року сплачено аліменти у розмірі 50 007,61 грн, переплата - 784,15 грн).
Відповідно до довідки державного виконавця від 19.10.2023 року, згідно з матеріалами виконавчого провадження №42535247, відкритого 18.03.2014, про виконання виконавчого листа № 2101/3576/2012 від 04.09.2012 року, що пред'явлено до примусового виконання 13.01.2020, станом на 19.10.2023 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 33 місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 77 683,09 грн.
19.10.2023 року в межах виконавчого провадження ВП №42535247 державний виконавець Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко В.В. прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 12 145,94 грн.
Державним виконавцем встановлено, що з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 01.10.2023 утворилася заборгованість зі сплати аліментів 60 729,69 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, що обумовило прийняття оскаржуваної постанови на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до довідки ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» від 07.12.2023 за вих. №99, ОСОБА_1 з 25.11.2020 по 01.06.2023 працював на посаді торгівельного представника у товаристві. Зазначено, що з 24.02.2022 по 22.03.2022 призупинено здійснення господарської діяльності та тимчасово окупованій території, а з 23.03.2022 припинені трудові відносини.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Н.С. клопотала про поновлення строку звернення до суду з означеною скаргою. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду, з урахуванням повідомлених у скарзі обставин та у клопотанні про поновлення строку, зазначила наступне.
Оскаржувана постанову про накладення штрафу до АСВП внесена державним виконавцем 24.11.2023, а ОСОБА_1 отримав її 20 січня 2024 року, на підтвердження чого надала роздруківку із сайту Укрпошти та копію поштового конверту.
31.01.2024, в межах 10-денного строку визначеного законом, ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця, однак ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.02.2024 скаргу повернуто на підставі статті 183 ЦПК України та роз'яснено право повторного звернення до суду.
Означену ухвалу 26.02.2024 року направлено на електронну адресу адвоката Юрченко Н.С. і цією ж датою оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Оскільки, при первинному зверненні до суду заявником не пропущено строк на оскарження, визначений у частині п'ятій статті 74 ЗУ «Про виконавче справдження», просила суд поновити такий строк при повторному звернені після усунення обставин, що стали підставою для повернення скарги.
Статтею 449 ЦПК України визначено строки звернення до суду зі скаргою. Так, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Дослідивши обставини справи при розгляді питання про поновлення строку, суд зазначає, що пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.
За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 р. такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Скасовуючи ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 09.09.2024 року, апеляційний суд у постанові від 10.12.2024 року встановив доведеним, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене судове рішення (ухвала) Херсонського міського суду Херсонської області від 07.02.2024 року (реєстраційний номер рішення 117206806) у справі №766/1591/24 за скаргою ОСОБА_1 , поданої представником за ордером адвокатом Юрченко Наталею Сергіївною, на дії державного виконавця, особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко Валентина Володимирівна, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що представниця скаржника звернулася зі скаргою у четвер, 01 лютого 2024 року.
При апеляційному розгляді справи представниця скаржника зазначила, що 01.02.2024 року скаргу було зареєстровано в суді, однак подана вона була до суду саме 30.01.2024 року. Зазначеною ухвалою вказану скаргу на підставі ч.2 та ч.4 ст.183 ЦПК України було повернуто скаржнику без розгляду. Як зазначив суд, заявник звернувся до суду зі скаргою не через підсистему «Електронний суд», доказів направлення скарги з додатками на адресу суб'єкта оскарження не надав, а тому наявні підстави для повернення заявнику скарги без розгляду. Вказану ухвалу було надіслано до ЄДРСР для оприлюднення 23.02.2024 року, а оприлюднено - 26.02.2024 року.
Оцінюючи докази у справі, суд апеляційної інстанції врахував наявний долучений до скарги трекінг із сайту Укрпошти, з якого вбачається, що 20.01.2024 року скаржником ОСОБА_1 отримано від Білозерського відділу ДВС відправлення. Виконавчою службою не спростовано посилання скаржника ОСОБА_1 про отримання ним від виконавчої служби 20.01.2024 року двох постанов - від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 та від 15.01.2024 року про стягнення виконавчого збору у рамках ВП №42565247. Крім того, слід вважати доведеним факт того, що цю скаргу первісно скаржником подано саме 30.01.2024 року, оскільки це підтверджується квитанцією Укрпошти та трекінгом із сайту Укрпошти.
Зазначене, поряд з іншими, встановленими Херсонським апеляційним судом у постанові від 10.12.2024 року обставинами, свідчить про поважність пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, що є підставою для його поновлення.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При перевірці відповідності рішень, дій чи бездіяльності органів ДВС при вчиненні виконавчих дій суди повинні керуватися нормами, які були чинними саме на час вчинення таких рішень, дій чи бездіяльності. Необхідно враховувати, що рішення про прийняття виконавчих документів і відкриття виконавчого провадження є одномоментною дією, яка підтверджується відповідним процесуальним актом і не є триваючою у часі.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №707/28/17-ц.
Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, що мали місце у січні 2024 року на спірні правовідносини поширюється Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Як визначено у частині першій статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону №1404-VIII постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Частина чотирнадцята статті 71 Закону №1404-VIII визначає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Пункт восьмий розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 визначає наступне.
Виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.
Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
За обставинами справи, у період з 01.03.2022 по 01.10.2023 (сукупний розмір заборгованості 19 місяців) ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу у ВП №42565247, що обумовило виникнення заборгованості на загальну суму 60 729,69 грн, а тому державний виконавець у визначений Законом та Інструкцією спосіб та порядку, у зв'язку наявною у боржника заборгованістю, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік (у даному випадку 19 місяців), виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Посилання скаржника на відмінність розміру його заборгованості станом на 01.10.2023 року суд оцінює критично, адже на день прийняття оскаржуваної постанови (19.10.2023 року) у державного виконавця була відсутня інформація про самостійне перерахування ОСОБА_1 аліментів.
В той час як частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII покладає на сторони виконавчого провадження обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, зокрема письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Крім того, за загальним правилом, сформованим Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Тобто, звісно, після надходження 23.10.2023 року на рахунок відділу коштів в сумі 25 307,61 грн, а 28.11.2023 року - 20 000,00 грн, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.10.2023 року у розрахунку від 15.01.2024 року змінилася.
Частина перша статті 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, принцип диспозитивності цивільного процесу обумовлює вирішення вимог позивача/ заявника виключно в межах заявлених ним доводів.
Оскільки у цій справі предметом оскарження є виключно дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови про накладення на боржника штрафу, суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог та надати правову оцінку наявним в матеріалах справи розрахункам заборгованості зі сплати аліментів.
Суд констатує, що статтею 195 СК України законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Матеріалами справи підтверджено, що розмір штрафу визначено на підставі розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який боржником у встановленому Законом порядку не оскаржено, доказів на підтвердження відсутності заборгованості, або визначення її у меншому розмірі станом на 01 жовтня 2023 року боржником не надано, а тому визначена державним виконавцем сума штрафу підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, скарга ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259-261, 353, 447-453 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) поданої представником за ордером адвокатом Юрченко Наталею Сергіївною (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на дії органу примусового виконання, особа дії якої оскаржується - державний виконавець Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кухаренко Валентина Володимирівна (ЄДРПОУ: 34669045, місцезнаходження: 75000, Херсонська область, Херсонський район, с.м.т. Білозерка, вул. Свободи, 85), заінтересована особа у справі: ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_3 ) в частині вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 та скасування постанови від 19.10.2023 року про накладення штрафу у рамках ВП №42565247 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 03.03.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах