Справа №127/2955/25
Провадження №1-кс/127/1409/25
19 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову т.в.о. заступника начальника СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , про закриття кримінального провадження №12024020050000208 від 27.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
Адвокат ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою на постанову т.в.о. заступника начальника СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження №12024020050000208 від 27.03.2024.
Скарга мотивована тим, що 27.03.2024 року порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України - відносно водія ОСОБА_6 . Особою, на яку здійснив наїзд ОСОБА_6 є - ОСОБА_4 .
З метою встановлення тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 була проведена судово - медична експертиза. Представник скаржника звертає увагу суду на те, що незалежно від того що сама подія сталася 26.03.2024 року тільки через 9 місяців були зроблені висновки експерта.
Весь цей час ОСОБА_4 проходив лікування і чекав результати досудового розслідування. Він навіть звернувся в центр БВПД з метою отримання допомоги від адвоката, однак на запит адвоката про хід досудового розслідування було отримано інформацію, що ОСОБА_4 по справі проходить як свідок, тому він не буде відповідати на дані запитання.
Лише після телефонної розмови 14.01.2025 року слідчий надіслав ОСОБА_4 на Viber супровідний лист та постанову про закриття кримінального провадження. З даної постанови встановлено, що у висновку експерта №1301 від 27.12.2024 року вказано, що ОСОБА_4 отримав наступні тілесні ушкодження: розрив правого ключично-акроміального з'єднання, синець в ділянці правого суглобу, садно на правій гомілці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Незважаючи, що дана експертиза щодо тілесних ушкоджень була проведена відносно ОСОБА_4 слідчий відмовився надавати ОСОБА_4 документи на ознайомлення. На запитання хто у справі є процесуальним керівником - слідчий так само відмовився відповідати.
Отже, не надаючи можливості потерпілій особі належним чином ознайомитися із матеріалами справи слідчий в незаконний спосіб закрив провадження по справі.
В подальшому в усному порядку поспілкувавшись із медичними працівниками, а також із інформації, яка міститься в типових рішеннях суду щодо відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України було з'ясовано, що розрив правого ключично-акроміального з'єднання відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Отже, враховуючи дані обставини, потрібно повторно провести судово - медичну експертизу. Однак в зв'язку із тим, що справа була закрита це зробити неможливо.
Також представник зазначає, що окрім висновку експерта слідчий не досліджував жодних доказів по справі.
На переконання представника скаржника, усі вищенаведені факти вказують на необхідність скасування постанови про закриття кримінального провадження №12024020050000208 від 27.03.2024 року.
Представник зазначає, що слідчий під час проведення досудового розслідування в порядку ст. 40 КПК України не виконав у повному обсязі вимог названої статті, не вичерпав можливості отримання доказів по справі, хоча вказані слідчі дії прямо передбачені у ст. 40 КПК України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 7 КПК України).
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.
Згідно ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначене адвокат ОСОБА_3 просить скасувати постанову слідчого від 30.12.2024 про закриття кримінального провадження №12024020050000208 від 27.03.2024 як незаконну.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні подала письмові пояснення, в яких вказувала на неповному проведеного досудового розслідування, а тому скаргу просила задовольнити а постанову слідчого скасувати.
Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що досудове розслідування було проведено повно, всебічно та неупереджено, тому підстави для закриття кримінального провадження є законними. Просив відмовити у задоволенні скарги.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що т.в.о. заступника начальника СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 проводилось досудове розслідування кримінального провадження №12024020050000208 від 27.03.2024.
Постановою т.в.о. заступника начальника СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 30.12.2024 кримінальне провадження №12024020050000208 від 27.03.2024 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність складу кримінального правопорушення.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З матеріалів скарги вбачається, що під час досудового розслідування слідчим було проведено ряд слідчих та процесуальних дій спрямованих на повне та всебічне встановлення обставин кримінального провадження, що мають значення для досудового слідства.
Зокрема в ході проведення досудового розслідування було допитано в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , призначено проведення судово-медичної експертизи, за результатами якої було отримано висновок №216 від 29.03.2024, а також після повторного допиту ОСОБА_4 та долучення до матеріалів кримінального провадження довідки з Літинської ЦРЛ та рентгенівського знімку №1086 від 26.03.2024 слідчим було призначено проведення додаткової судово-медичної експертизи, за результатами проведення якої отримано висновок експерта №1301 від 27.12.2024.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 27.03.2024 призначено проведення судово-медичної експертизи.
З висновку експерта №216 від 27.03.2024 встановлено, що ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_4 належать до легких тілесних ушкоджень, що виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), давність утворення можливо в строк вказаний у постанові про призначення експертизи.
Оскільки ОСОБА_4 не погоджувався з вищевказаним висновком експерта, обґрунтовуючи це тим, що у експерта не було усіх необхідних документів, що характеризують отримані останнім в наслідок ДТП ушкодження, зокрема рентгенівських знімків, тому слідчим постановою від 20.11.2024, було призначено додаткову судово-медичну експертизу.
З висновку експерта №1301 від 27.12.2024 встановлено, що на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_4 , даних ренгенограм плечового суглобу №1086 від 26.03.2024, експерт прийшов до висновків, що ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_4 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), давність утворення можливо в строк вказаний у постанові про призначення експертизи - 26.03.2024.
Щодо заперечень адвоката ОСОБА_3 відносно незаконності висновку експерта, з підстав відсутності у постанові слідчого про призначення судово-медичного експертизи від 20.11.2024 слова: «додаткова», слідчий суддя вважає такі твердження недостатніми для ствердження про незаконність даного висновку експерта, оскільки така обставина не змінює суті висновку експерта, його правової природи, тощо. При цьому зі змісту висновку експерта №1301 від 27.12.2024, а саме його четвертого абзацу слідує, що експертом проводилась саме додаткова судово-медична експертиза.
При цьому на запитання суду до представника заявника та заявника в судовому засіданні, останні повідомили, що ними надано слідчому всю наявну у них медичну документацію, про лікування ОСОБА_4 , та експертом враховано усю медичну документацію при проведенні додаткової судово - медичної експертизи. Інших медичних документів вони не мають та представити а ні слідчому а ні експерту не можуть.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що обставини, про які вказує адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні, не є достатніми для ствердження про незаконність висновку експерта №1301 від 27.12.2024, з підстав описки у постанові слідчого від 20.11.2024 про її призначення. В даному випадку вказані твердження адвоката розцінюються судом як надмірний формалізм.
Слідчий суддя, враховуючи вищевикладені обставини приходить до висновку, що слідчим було вжито всіх заходів спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, надано належну правову оцінку та забезпечено прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні не обґрунтувала в достатній мірі обставини викладені у скарзі, та не привела суттєвих доводів підкріплених належними доказами щодо того, що проведення ще однієї додаткової судово-медичної експертизи може вплинути на висновок експерта щодо ступеня тяжкості отриманих ОСОБА_4 , внаслідок ДТП тілесних ушкоджень.
Щодо тверджень представника ОСОБА_3 з приводу того, що таке тілесне ушкодження, як розрив правого ключично - акроміального з'єднання, за своєю правовою природою, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, з наведенням відповідної судової практики суд зазначає наступне.
Правила судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що затверджені Наказом МОЗ України від 17.01.1995, під № 6, не містять певного переліку, які саме, за назвою, тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.
Пункт 2.2.1. наведених Правил, містить лише ознаки ушкодження середньої тяжкості, серед яких: а) відсутність небезпеки для життя; б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил; в) тривалий розлад здоров'я; г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину. Тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%. (п.п. 2.2.2. - 2.2.3. Правил).
Окрім того, названа представником судова практика визнання аналогічних тілесних ушкоджень тим, що мають місце в ОСОБА_4 , тілесними ушкодження середнього ступеня важкості проведена експертами та судами за критерієм тривалості розладу здоров'я (тобто понад 21 день), що за даних обставин, у кримінальному провадженні, що є предметом дослідження, було відсутнє.
А тому доводи захисника ОСОБА_4 в цій частині також судом відхиляються.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що рішення слідчого стосовно необхідності закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства та підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Викладаючи мотиви прийнятого рішення суддя, в томі числі приймає до уваги рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 року по справі «Серявін та інші проти України» та Висновок Консультаційної ради європейських судів № 11 (2008). Згідно з пунктом 41 зазначеного Висновку обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін на підтримку кожної підстави. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч.1 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляє ухвалу згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру;2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Отже слідчий суддя приходить до висновку, що формальне скасування постанови про закриття кримінального провадження, для проведення процесуальних та слідчих дій, які просить провести адвокат ОСОБА_3 у скарзі, однак які не сприятимуть встановленню обставин наявності кваліфікуючих ознак суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, є недоцільним.
Враховуючи вказане, в судовому засіданні встановлено, що обставини викладені в скарзі адвоката ОСОБА_3 та висловлені у судовому засіданні не свідчать про наявність вагомих та достатніх підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову т.в.о. заступника начальника СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , про закриття кримінального провадження №12024020050000208 від 27.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення.
Слідчий суддя