Cправа № 2а-1409/10/0770
рядок статзвітності 6.11
код - 11
23 листопада 2010 року м.Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцької Н.Д. за участю секретаря судового засідання Притула Т.Ю. та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: представник Шибаєв А.М.
відповідача: представник Демида А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпат - Авто»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 23 550 грн.,-
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена та підписана 25 листопада 2010 року.
Закарпатське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів 19 квітня 2010 року звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпат - Авто» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 23 550 гривень.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875 (надалі Закон України № 875) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, так як кількість інвалідів , як повинні працювати на підприємстві відповідно вимог ст.. 19 Закону України № 875 становить три особи , а працевлаштовано тільки одну. Виходячи з середньорічної зарплати на підприємстві в розмірі 11 775 грн., відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 23 550 грн..
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у сумі 23 550 грн. .
Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву та пояснила, що 30 березня 2009 року на підприємство було працевлаштовано ОСОБА_3 , інваліда третьої групи, який через місяць звільнився за власним бажанням; 11 грудня 2009 року було працевлаштовано інваліда 3-ої групи ОСОБА_4 , а 21 січня 2010 року -інваліда 2-гої групи ОСОБА_5 Вважає, що вищевказане свідчить про те, що на протязі спірного періоду робочі місця для інвалідів на підприємстві були створені. Також представник відповідача зазначила, що ними фактично вживаються заходи щодо створення місць для інвалідів, і Мукачівський міський центр зайнятості регулярно інформувався про створені робочі місця, що підтверджується відповідними звітами про наявність вакансій форми № 3-ПН, а також ТОВ «Закарпат-Авто»брало участь у ярмарках вакансій для інвалідів. Крім того, пояснила, що впродовж 2009 року Мукачівським міським центром зайнятості для працевлаштування були направлені три інваліди, які не були працевлаштовані, оскільки не відповідали встановленим вимогам. Вважає, що на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, оскільки обов»язок підбирати та працевлаштовувати інвалідів покладено на органи працевлаштування.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 24 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпат - Авто» подало до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.6). Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 63 чоловіка. Відповідно до рядка звіту 03 кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875 становить 3 особи, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2009 року середньооблікова кількість інвалідів становила одну особу.
Відповідно до статті 19 частини 7 Закону України № 875 обов'язок контролю за виконанням нормативів робочих місць покладено на відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до статті 19 частини 8 Закону України № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до статті 19 частин 1-3 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця. Вказані суб'єкти, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до статті 19 частини 5 Закону України № 875 виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до статті 20 частини 1 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України (далі -ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
. Довідкою Вищого адміністративного суду України "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 23 серпня 2008 року зазначено, що працевлаштуванню інваліда передує виконання відповідачами дій, до яких відносяться: розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів; включення їх до колективного договору; інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; у межах нормативу створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подання відділенням Фонду відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; запровадження у разі потреби посад інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.
Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При цьому, із аналізу нормативно - правових актів щодо повноважень відповідних органів вбачається, що суб'єкти, визначені ст. 18 Закону 875, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).
Відповідач надав суду докази щодо інформування органів працевлаштування про наявність робочих місць, а також про участь у ярмарках вакансій для інвалідів, які проводилися Мукачівським міським центром зайнятості, що підтверджується листом директора Мукачівського міського центру зайнятості № 935 від 29.06.2010 року.
Разом з тим з даного листа вбачається, що впродовж 2009 року Мукачівським міським центром зайнятості до відповідача направлятися три інваліди, як не були прийняті на роботу з підстави щодо невідповідності вимогам на такі посади як «завідувач господарством та «менеджер магазину». У зв»язку з цим працевлаштування інвалідів на заявлені вакансії не відбулося.
Дана обставина стверджує той факт , що відповідачем не дотримуються вимоги щодо створення спеціальних робочих місць для інвалідів у відовідності до вимог Закону.
Так, наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006), і розуміється як: робоче місце інваліда -місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда -окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону 875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 “Про реалізацію статті 181 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Таким чином, судом не приймаються доводи відповідача щодо звільнення від сплати адміністративно -господарських санкцій з тих підстав, що уповноваженими органами інваліди для працевлаштування до відповідача в необхідній кількості не направлялися, а направлені інваліди не були прийняті на роботу, у зв»язку з невідповідністю вимогам, оскільки нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів саме на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. ст. 18, 20 Закону 875, оскільки вказаними нормами не ставиться відповідний обов'язок відповідача у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, відповідачем в судовому засіданні та згідно поданих ним доказів не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (як от розміщення відповідних оголошень по телебаченню, радіо, в газетах, звернення до відповідних організацій, фондів тощо, створення спеціальних умов для працевлаштування інвалідів), судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11,70, 71, 86, 160 - 163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпат- Авто»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 23 550 грн.- задовольнити .
. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпат - Авто»( 89600 м. Мукачево, вул. Лавківська, 1б, Закарпатської області) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 23 550 ( двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят ) гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Маєцька Н.Д.