Номер провадження 2-а/754/55/25
Справа №754/16880/24
Іменем України
03 березня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивує тим, що 08 листопада 2024 року керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_2 виніс Постанову №286 про притягнення до адміністративної відповідальності його, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 310-1 КУпАП України, а саме у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період.
Згідно з постановою, він відмовився отримувати о 10 год.00 хв. 08 листопада 2024 року направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рапортом офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта ОСОБА_3 від 08.11.2024.
Зазначено, що своїми діями він порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абзац четвертий частини першої статті 2 ЗУ « Про мобілізацію». Таким чином, його дії було кваліфіковано як адміністративне правопорушення відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Вважає Постанову №286 від 08.11.2024 року, винесену керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковник ОСОБА_2 , протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Постанова містить порушення норм Кодексу України про адміністративне правопорушення та законодавства, яке регулює питання військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Позивач зазначає, що його не було належним чином повідомлено про факт розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також про вчинення з його боку будь-яких дій що порушують законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. У тому числі він не знав про існування рапорту офіцера про мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта ОСОБА_3 , що складено 08.11.2024, та з його змістом позивача ознайомлено не було.
Слід також врахувати, що він дізнався про наявність Постанови та ознайомився із її змістом лише 21 листопада 2024 року у зв'язку із проходженням військово-лікарської комісії, що свідчить про його неналежне оповіщення та також є підставою для поновлення строк для оскарження відповідної постанови.
Окрім цього позивач зазначає, що він перебував у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) не за викликом, зазначеним у повістці для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Відповідно до затвердженого порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, направлення на проходження ВЛК може бути видано лише тим резервістам та військовозобов'язаним, які з'явилися за викликом ТЦК у строки та з метою, визначеними у повістці.
Оскільки його візит до ТЦК не відповідав вимогам цього порядку, а саме виклику для проходження медичного огляду, видане йому направлення на проходження ВЛК є протиправним. Воно суперечить нормам пунктів 21,27,28,69 та 74 Порядку, які регламентують процедуру виклику, видачі направлень та інформування громадян про їх обов'язки. Таким чином, видання такого направлення без дотримання встановленої процедури порушує передбачений порядок мобілізаційної роботи і є незаконним.
З огляду на вище викладене позивач просить суд:
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 № 286 від 08.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов був залишений без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду 16 грудня 2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
10.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що не визнають позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 з таких підстав. 08 листопада 2024 позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісій (медичного огляду для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби за станом здоров'я під час мобілізації та в особливий період), чим порушив приписи абзацу четвертого частини першої стати 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУПАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Так, при перебуванні позивача у приміщенні відповідача 08.11.2024 офіцером мобілізаційного відділення ОСОБА_5 здійснювалося оформлення та видача направлення позивачу на ВЛК та його картки обстеження і медичного огляду. Позивачем категорично було заявлено про відмову від проходження ВЛК. В цей же день, 08.11.2024 уповноваженою особою відповідача складено протокол №286 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУПАП - відмова від проходження ВЛК за направленням відповідача, чим порушено позивачем в особливий період вимоги абзацу четвертого частини першої ст..33 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При складанні протоколу позивачу було роз'яснено зміст ст..63 Конституції України та його права і обов'язки, передбачені ст..268 КУпАП та повідомлено про місце, дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач від підпису протоколу №286 відмовився, що засвідчено підписом особи, яка склала протокол. Позивачем при складанні протоколу були надані письмові пояснення, згідно яких позивач відмовився від проходження ВЛК, зазначивши - «Я не хочу!». 08.11.2024 року начальником відповідача відносно позивача винесена постанова №286, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУПАП у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. Позивач від отримання постанови відмовився, тому копія постанови була направлена позивачу 12.11.2024 року поштовим відправленням №0216607988563. Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0216607988563 воно було вручено позивачу 19.11.2024, тобто позивач отримав постанову 19.11.2024.
Таким чином, вимога відповідача про проходження позивачем військово-лікарської комісії була законного вимогою. Відповідач вважає дії позивача такими, що спрямовані на невиконання позивачем своїх конституційних обов'язків. Тому в позові має бути відмовлено, оскільки: Позивач здійснив порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію; Порушення позивачем вчинене в особливий період; Відповідачем при притягненні позивача до відповідальності дотримані усі вимоги законодавства.
24.01.2024 року позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якого вважає позицію відповідача протиправною та такою що не може бути прийнята судом. Позовну заяву задовольнити повністю та скасувати постанову, що оскаржується.
Додатково зазначає, що під час перебування у РТЦ 08.11.2024 року він не мав при собі документів, передбачених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, що затверджено наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, які могли б підтвердити стан його здоров'я чи обставини отримання травм. Через це він відмовився від проходження ВЛК, про що надав відповідне пояснення, вказавши про своє небажання проходити медичний огляд у той момент.
Окрім того взяття його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також подальше проходження військово-лікарської комісії, що відбулося 12.12.2024 року і підтверджується відповідним військово-обліковим документом, свідчить про його належне виконання та дотримання вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зазначає також і той факт, що ним жодних документів пов'язаних із складанням постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема протокол та рапортів щодо нього, йому не було надано для ознайомлення. Запропоновано було виключно надати письмові пояснення щодо відмови від проходження військово-лікарської комісії.
З наданого витягу із трекінгу АТ «Укрпошта» за №0216607988563 не можливо встановити які саме документи направлялися, на яку адресу та ким отримані. Окрім того, якщо брати до уваги трекінг №0216607988563 воно було надіслано 12.11.2024 року, тобто через 4 дні після складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначена обставина свідчить про порушення строку на направлення такого документу особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
26.02.2025 року ОСОБА_6 (батько позивача) подано заяву про доручення до матеріалів справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2024 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 було винесено постанову №286 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 25 500 грн.
Як вбачається із тексту постанови, громадянин ОСОБА_1 о 10:00 год. 08 листопада 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рапортом офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта ОСОБА_8 від 08.11.2024 року, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме: абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
При вирішенні позовних вимог суд застосовує такі норми права.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники -особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Виходячи з матеріалів справи та враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Так, відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 05.10.2024 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).
Таким чином, з 24.02.2022 року в Україні діє особливий період.
Указом ПрезидентаУкраїни від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Разом з тим, діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов'язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу не вручалась повістка для виклику на медичний огляд.
Твердженням відповідача щодо направлення постанови, якою був притягнутий позивач до адміністративної відповідальтності за ч.3 ст.210-1 КУпАП направилась поштовим відправленням за трекінгом №0216607988563 судом встановлено, що відправлення не містить підпису отримання саме позивачем.
Згідно із ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, враховуючи, що вищевказаний доказ не містить інформацію, яка стосується предмета доказування у даній справі, оскільки не містить дати його складення, він є неналежним доказом.
Крім того, форма вищевказаного направлення, не відповідає затвердженій формі направлення на медичний огляд ВЛК (додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).
Вказана обставина відповідачем будь-яким чином не спростована, а саме не надано доказів того, що позивачу взагалі надавалось направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, як і немає витягу з журналу реєстрації таких направлень, а також відсутній відповідний акт про відмову позивача від проходження ВЛК.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому протоколом № 286 про вчинення адміністративного правопорушення від 08.11.2024 року, немає.
Згідно ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Аналізуючи обставини притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про задоволення позову що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №286 від 08 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500,00грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя