Номер провадження 2/754/1419/25
Справа №754/11104/24
Іменем України
28 лютого 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, а саме відшкодування матеріальної і моральної шкоди в розмірі 4 800 грн. та 20 000 грн. відповідно.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 04.08.2023 позивачем на сайті likebus.ua зі свого карткового рахунку було придбано 2 квитки № 756009 для дружини та доньки загальною вартістю 2 400 грн. за маршрутом Одеса АС «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б (відправлення 31.08.2023 о 19-15 год.) до Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (01.09.2023 о 09-35 год.). Позивач вказує на те, що відправлення автобусу д.н.з НОМЕР_1 зі станції Одеса АС «Привокзальна» пл.Старосінна, 1Б о 19 год. 43 хв., однак відповідно договору відправлення мало відбутись о 19 год. 15 хв., однак поважних причин для такої затримки не було. При цьому, прибуття на місце висадки Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 01.09.2023 відбулось о 13 год. 30 хв., проте порушення умов договору прибуття відбулось зі значною затримкою на 4 години. 30.09.2023 посадка не відбулась на зазначеній в квитку автобусній зупинці «Золоті піски» Траса Е87, адже автобус проїхав та зупинився на автобусній зупинці «Готель Бріз» Траса Е87, яка знаходиться далі по маршруту, що змусило дружину позивача разом з дитиною та багажем шукати таксі та добиратись за власні кошти до місця зупинки автобуса, не вказаний в квитку, що спричинило позивачу та його родині матеріальну та моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які зазнали при споживанні неякісних послуги відповідача. З вказаних підстав, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 24 800 грн. в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
25 листопада 2024 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва прийнято справу та відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
14 січня 2025 року відповідач скористався правом на надання позову з проханням поновити пропущений строк для подачі відзиву, відповідно до якого заперечує щодо задоволення вимог позову, вважає доводи необґрунтованими з наступних підстав. Вказує, що пасажири отримали послуги перевезення, при цьому в односторонньому порядку не відмовлялись розірвати договір, проте за твердженням позивача про порушення умов договору їм було відомо до початку отримання послуги з перевезення. Також зазначено про те, що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, в тому числі неналежне отримання послуг з перевезення. Вказує, що позивачем не надано до позовної заяви доказів понесення витрат на придбання квитків, доказів на підтвердження перевізником умов договору оферти, порушення графіку руху автобуса за маршрутом, витрат пасажирів на послуги таксі та інших доводів та тверджень, які зазначені в позовній заяві. Не надання належних доказів позивачем позбавляє відповідача можливості надати обґрунтовані заперечення щодо змісту таких доказів, які на думку позивача могли стосуватися предмету доказування. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди вказує на те, що позивачем не обґрунтовано розмір суми моральної шкоди, заявленої до відповідача, та не надано будь-яких належних доказів в обґрунтування факту виникнення у нього душевних страждань з вини відповідача, тобто понесення моральних потрясінь, які можуть розцінюватися судом як моральна шкода. Зокрема позивач посилається на моральні потрясіння, які понесені його родиною, а не ним безпосередньо, оскільки він не отримував послуги перевезення. Також заперечує щодо заявленої суми витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн., понесених позивачем, при цьому відповідач вважає таку суму завищеною та необґрунтованою, оскільки адвокат Довгаль С.В. є спеціалістом з розгляду справ про захист прав споживачів (складання претензій, скарг, представництво органах захисту прав споживачів, у суді та інші послуги) та відшкодування шкоди (як матеріальної, так і моральної), тобто є спеціалістом в галузі права, зокрема правовідносинах, які виникли в цьому процесі, у зв'язку з чим залучення інших спеціалістів для надання правничої допомоги по даній справі не є «неминучими та необхідними» витратами на правничу допомогу в розумінні практики Верховного Суду та практики ЕСПЛ.
Позивачем 14.01.2025 подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою останній вважає, що відсутні поважні причини поновлення пропущеного строку для подачі відзиву, оскільки є всі підстави стверджувати, що відповідачу було відомо про існування до нього претензії ще з 30 вересня 2023 року. При цьому, відповідачем не заперечується та не спростовується, що перевезення виконано в порушення часу відправлення і прибуття та строку перебування пасажирів в дорозі. Також відповідач порушив умови договору та не здійснив посадку пасажирів у пункті, визначеному в квитках, що потягло додаткову моральну школу та матеріальні витрати позивача. Відповідач не обґрунтовує з яких поважних причин це відбулося вчасне виконання умов договору, що свідчить про неповажність причин порушення узгоджених умов перевезення та повинно мати наслідком відповідальність відповідача. Також не погоджується з твердженням відповідача, що договором оферти сторони звільнили відповідача від наслідків порушення взятих перевізником на себе зобов'язань. Позивач вважає, що відповідач помилково зазначає, що позивачем не доведено факт спричинення матеріальної шкоди, оскільки така шкода дійсно була спричинена, однак дружина позивача не змогла отримати від болгарського таксиста чек за його послуги, до того ж і часу цим займатися у неї в тих умовах не було, тому матеріальну шкоду позовній заяві не обґрунтовано. Також, позивач зазначає, що відповідно до поданої заяви просить стягнути з відповідача штраф, передбачений ст. 922 ЦК України та матеріальну компенсацію моральної шкоди. Вказує зокрема, що штраф останній помилково в прохальній частині позовної заяви було названо матеріальною шкодою. У вказаній справі позивач приймає участь в якості фізичної особи, а не в якості адвоката, тому має право на правову допомогу як і будь яка особа на території України в силу ст. 59 Конституції України, а посилання відповідача на сайт не може бути підтвердженням моєї кваліфікації чи компетентності в тих чи інших юридичних спеціалізаціях. При цьому, позивач користується послугами адвоката та отримує правничу допомогу в рамках укладеного договору.
Відповідачем 28.01.2025 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, за якими останній зазначає, що позивач не надає доказів на підтвердження несвоєчасного відправлення автобуса за розкладом, а також зупинки автобуса не на тій зупинці, що вказана в квитку. Щодо доводів позивача, що він має право на відшкодування збитків через порушення умов договору перевізником, зазначає, що положення ст. 922 ЦК України визначає, що за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника. Навіть якщо і допустити, що при здійсненні перевезення були допущенні порушення, то відповідно до положень ст. 922 ЦК України розмір штрафу встановлюється сторонами. Резюмуючи викладене, з урахуванням умов договору оферти, перевізник не несе відповідальність за затримку транспортного засобу, а враховуючи відсутність погодженої суми штрафний санкцій, штраф не може бути стягнутий з відповідача.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 04 серпня 2023 року позивачем на сайті likebus.ua з карткового рахунку було придбано квиток для дорослого вартість 1600 грн. за маршрутом Одеса АТ «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б відправлення 31.08.2023 о 19-15 год.) до Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (01.09.2023 о 09-35 год.).
Також, 04 серпня 2023 року було придбано квиток для дитини вартістю 800 грн. (за маршрутом Одеса АТ «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б відправлення 31.08.2023 о 19-15 год. до Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87 (01.09.2023 о 09-35 год.), що підтверджується роздруківками з сайту likebus.ua (а.с.7).
В подальшому позивач придбав на сайті likebus.ua квитки у зворотньому напрямку на загальну суму 2 250 грн. Зокрема вбачається, що відправлення відбувається з Автобусної зупинки «Золоті піски» Траса Е 87 до Одеси АС «Привокзальна» пл. Старосінна, 1Б.
Матеріалами справи підтверджується факт грошових транзакцій по списанню грошових коштів з карткового рахунку, що відображено у виписці про здійснені операції на суму 2 412 грн. та 2 261.25 грн. (а.с.5)
Щодо строків подання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити про те, що матеріали позовної заяви місять опис вкладення до листа із зазначенням того, що відповідачу було направлено позовну заяву з додатками на 3 сторінках, однак доказів отримання такого направлення не надано. Також варто звернути увагу на те, що позовна заява разом з доданими до неї документами налічує 12 листів згідно матеріалів справи. Зважаючи на викладене, факт повідомлення відповідача про спір в провадженні суду раніше 07.01.2025 не підтверджений належними доказами, зокрема відсутні повідомлення про отримання поштового направлення, а відтак відсутні підстави для відмови у поновленні пропущеного строку для подачі відзиву відповідачем.
В обґрунтування вимог позову зазначено про те, що відправлення 04.08.2023 та прибуття автобусу відбулось із запізненням на місце висадки Золоті піски Автобусна зупинка «Золоті піски» Траса Е 87. При цьому позивач вказує, що 30.09.2023 посадка не відбулась на зазначеній в квитку автобусній зупинці «Золоті піски» Траса Е 87, адже автобус проїхав та зупинився на автобусній зупинці «Готель Бріз» Траса Е87, яка знаходиться далі по маршруту, що змусило дружину позивача разом з дитиною та багажем шукати таксі та добиратись за власні кошти до місця зупинки автобуса, не вказаний в квитку, що спричинило позивачу та його родині матеріальну та моральну шкоду. В подальшому, позивач зазначив, що має право на відшкодування збитків через порушення умов договору перевізником на підставі положень ст. 922 ЦК України у виді штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 629 та 526 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору оферти предметом Оферти надання Виконавцем Користувачам на умовах визначених цим Договором послуг з бронювання, оформлення і продажу квитків на рейси, а також інші додаткові послуги (місця для багажа, тварин, тощо), що розташовані на сайті likebus.ua, у відповідності до дати, часу та напрямку, обраного Користувачем.
Згідно з п. 3.16 договору оферти повернення вартості квитка можливе тільки до відправлення автобуса за маршрутом на умовах зазначених у квитку та умовах визначених у договорі оферти.
Відповідно до положень п. 4.1.7 договору оферти, купуючи квиток за допомогою Сайту до пункту призначення чи здійснення пересадки, Користувач зобов'язаний самостійно визначити достатню кількість часу для прибуття та здійснення пересадки. Рекомендована кількість годин очікування в пункті пересадки становить, для внутрішньо державних рейсів 4 години, для міждержавних 12 годин від моменту прибуття за розкладом. При цьому зазначення у квитку часу прибуття автобусу до зупинки за маршрутом перевезення має орієнтовне значення та не є істотною умовою договору перевезення, невиконання якого тягне за собою правові наслідки для Перевізника.
Відповідно до п. 6.3 договору оферти Користувач розуміє і погоджується з тим, що Виконавець не несе жодної відповідальності за будь-які прямі, непрямі, побічні збитки та штрафи; а також за незручності пов'язані з виконанням перевезення (у тому числі, але не обмежуючись, затримки рейсів, скасування рейсів, пропущені стикування рейсів) або інші можливі проблеми, що мали місце у зв'язку з використанням Сайту.
Стаття 908 ЦК України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщоінше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 910 ЦК України визначає, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу -також за його провезення.
При цьому, укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно дотранспортних кодексів (статутів).
Положеннями ст. 911 ЦК України визначає права пасажира: 1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; 2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; 3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною; 4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби; 6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами); 7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.
Стаття 920 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 922 ЦК України визначає, що за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України для відшкодування шкоди необхідно встановити такі факти: а) протиправна поведінка; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'активним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'активним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Варто зазначити про те, що в процесі дослідження матеріалів справи, зокрема аудіо записів, наданих стороною позивача, можна прийти до висновку, що позивач спілкувався з оператором, котра в свою чергу повідомила позивача про те, що останній має право звернутися засобами електронного зв'язку до відповідача з метою повернення грошових коштів, витрачених на квитки, однак позивач зазначив про те, що в цьому не вбачає надібності.
Варто зауважити, що з наявних аудіо записів телефонної розмови позивача з дружиною (за твердженням позивача), неможливо достеменно встановити, що водій перевізник визнав свою вину у ситуації, що склалась. При цьому в телефонній розмові дружина позивача вказала щодо розбіжностей відомостей, зазначених у квитках та маршрутному листі, зокрема відповідно до якого зазначено місце зупинки автобуса: Золоті піски траса Е-87, навпроти готелю "Бріз".
При цьому, матеріали справи не місять відомостей та доказів тому, що посадка в автобус відбулась не в зазначеному місці.
В процесі розгляду справи позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, в тому числі неналежне надання послуг перевезення пасажирів. Вбачається також, що пасажири не відмовились в односторонньому порядку розірвати договір перевезення, при цьому отримали послуги перевезення.
Також, суд критично ставиться до доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, у відповідності з якими останній зазначає, що відповідно до поданої позовної заяви просить стягнути з відповідача штраф, передбачений ст. 922 ЦК України та матеріальну компенсацію моральної шкоди. Вказує зокрема, що штраф позивачем помилково в прохальній частині позовної заяви було названо матеріальною шкодою.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неналежного надання послуг перевезення відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв'язку між наданням послуг відповідачем та заподіянням матеріальної шкоди позивачу.
Також слід відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягненню витрат на правничу допомогу, оскільки такі вимоги є похідними.
З урахуванням викладеного, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, керуючись принципом пропорційності для забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 908, 910, 920, 1166 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 28.02.2025.
Суддя