"06" травня 2010 р. Справа № 2а-771/10/0670
Категорія 2.8
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.
при секретарі судового засідання Нагірняк М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області Кальчука Анатолія Євгеновича про визнання дій неправомірними.
ОСОБА_2, громадянин Азербайджану, з 2006 року постійно проживає на території України, з 1998 року проживав однією сім'єю з громадянкою України ОСОБА_1, з якою 22.04.2008 року зареєстрували шлюб, та мають спільних дітей. Їхні діти: ОСОБА_5 1999 р.народження та ОСОБА_6 2006 р.народження народилися в місті Житомирі і є громадянами України. Позивач систематично, щорічно з 2006 по 2009 рік неодноразово звертався до відповідача із заявами про отримання посвідки на постійне проживання в Україні і надав необхідні документи. Відповідач на такі звернення позивача безпідставно відмовляв у видачі такої посвідки. Останню відмову відповідача позивач отримав 11.11.2009 року.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства, порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання встановлюються і регулюються Законом України "Про імміграцію" і постановою Кабінету Міністрів України N 1983 від 26.12.2002 р. "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання".
Так, відповідно до вимог ст.ст.1, 4 право на залишення в Україні у встановленому законом порядку на постійне проживання поза квотою імміграції надається іноземцю як одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, та дітям і батькам громадян України.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що позивач є батьком двох дітей, які є громадянами України і постійно проживають на території України . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( НОМЕР_1) та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( серія НОМЕР_2) зазначено, що їх батьком є позивач, а мати - ОСОБА_1., громадянка України, їх місце народження - Україна, м.Житомир.
Досліджена в судовому засіданні відмова відповідача в наданні дозволу на залишення позивача на постійне проживання на території України від 11.11.2009 р. мотивована необхідністю підтвердження громадянства України. Аналогічна мотивація відмови відповідача і в його листі від 28.08.2009 року.
Такі дії відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, на думку суду є грубим нехтуванням вимог чинного законодавства України. Відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається за народженням. Факт народження зазначених вище дітей позивача в Україні та їх громадянство України є безспірним. Крім того, відповідач своєю довідкою № 655 від 19.04.2006 року сам не лише визнавав, але й підтверджував громадянство України сина позивача ОСОБА_51999р.народження.
Більш того, на день винесення судового рішення позивач більше двох років перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_3, видане 22.04.2008 р. відділом РАЦС Житомирського міського управління юстиції).
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 11 Закону України "Про імміграцію", п. 11 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", п. 4 "Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" встановлено, що для отримання дозволу на імміграцію та отримання відповідної посвідки на постійне проживання, разом із заявою встановленого зразка, позивач неодноразово подавав всі необхідні документи для вирішення питання про надання йому дозволу на залишення на території України на постійне місце проживання поза квотою імміграції як батькові двох дітей, що є громадянами України та на отримання відповідної посвідки. Відповідно до вимог п.2 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" саме до повноважень відповідача віднесено прийняття рішення за заявами про надання дозволу на та імміграцію позивача та видачу посвідки. Дані вимоги чинного законодавства відповідач повинен досконало знати та неухильно виконувати.
Підстави, визначені в ст.10 Закону України "Про імміграцію" для відмови позивачу в наданні такого дозволу відсутні.
Відповідач, всупереч вимогам ст.71 КАС України не надав жодних доказів правомірності своїх дій щодо відмови позивачу в наданні йому дозволу на залишення на території України на постійне місце проживання поза квотою імміграції як батькові двох дітей, що є громадянами України та на отримання відповідної посвідки.
На підставі викладеного та враховуючи положення ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства України, є необґрунтованими, тобто прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій. Суд вважає такі дії відповідача упередженим і такими, що підлягають визнанню як протиправні. Позивач, як громадянин іншої країни і батько дітей, що є громадянами України, як чоловік, що проживає в зареєстрованому шлюбі із громадянкою України більше двох років, має право на залишення в Україні у встановленому законом порядку на постійне проживання поза квотою імміграції та отримання посвідки на таке проживання.
Такі дії відповідача щодо грубого ігнорування вимог чинного законодавства негативно впливають на імідж органів влади. Суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли даному порушенню закону та недопущенню їх в майбутньому.
За таких умов суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу по даній справі.
Керуючись ст.ст. 166, 186, 254 КАС України, суд
Про викладене вище довести до відома начальника УМВС України в Житомирській області для вжиття заходів реагування.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження окремої ухвали суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на окрему ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк