Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/971/25
1-в/572/309/25
03 березня 2025 року Сарненський районний суд Рівненської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представника заявника - ОСОБА_5
особи, щодо якої вирішується питання можливості продовження примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6
розглянувши в м.Сарни у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні №1-в-309/25/572/971/25 заяву голови спец ЛКК Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради про продовження примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
До Сарненського районного суду Рівненської області надійшла заява голови спец ЛКК Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради про продовження примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Подана заява обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 страждає на хронічне захворювання : психічні розлади, обумовлені пошкодженням і дисфункцією головного мозку та епілептичною хворобою.
Відносно останнього рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В процесі лікування та реабілітаційно-лікувальних заходів у клінічній картині захворювання ОСОБА_6 не спостерігається достатньої стабілізації психічного стану хворого - дещо пригнічений, мовчазний; в розмову вступає після деякої паузи, достатньо орієнтований в часі, місці перебування, власній особі; поведінка адекватна, почуття дистанції дотримується; вступає в бесіду, на запитання відповідає по суті, активна увага зниженої концентрації та розподілу, психічні процеси схильні до виснажування; настрій емоційно знижений; емоційні реакції нестійкі, дратівливий, образливий; мислення схильне до ґрунтовності, конкретності, в цілому логічне та послідовне; в хронологічному порядку повідомив про себе біографічні дані; запас знань та рівень уявлень відповідають отриманій освіті і віку; пам'ять легко знижена, переважно на поточні події, інтелект без клінічно значимого зниження; протягом лікування суттєвого покращення психічного стану здоров'я не спостерігається.
Враховуючи стан хворого, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_6 на даний час потребує продовження примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу із суворим наглядом до 6 місяців.
В судовому засіданні представник лікувального закладу заяву підтримав, пояснив, що ОСОБА_6 перебуває у КП з вересня 2024 року. В стані останнього спостерігається незначна динаміка психопатології, яка недостатня до відновлення повної критики до скоєного, внаслідок чого останній потребує продовження застосованих раніше примусових заходів медичного характеру.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заяву КП, зазначає, що заява є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.
ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечує.
Захисник в судовому засіданні також не заперечує проти задоволення заяви з огляду на позицію ОСОБА_6 , а також на висновок комісії лікарів-психіатрів.
Заслухавши в судовому засіданні учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи - суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2024 року відносно ОСОБА_6 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, за ознаками ч.1 ст.115 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів відносно особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №91 від 18 лютого 2025 року ОСОБА_6 встановлено діагноз : психічні розлади, обумовлені пошкодженням і дисфункцією головного мозку та епілептичною хворобою.
В результаті проведеного лікування і комплексу реабілітаційно-лікувальних заходів в клінічній картині захворювання не спостерігається достатня стабілізація психічного стану хворого.
Отже, враховуючи психічний стан ОСОБА_6 , який дещо пригнічений, мовчазний; в розмову вступає після деякої паузи, достатньо орієнтований в часі, місці перебування, власній особі; поведінка адекватна, почуття дистанції дотримується; вступає в бесіду, на запитання відповідає по суті, активна увага зниженої концентрації та розподілу, психічні процеси схильні до виснажування; настрій емоційно знижений; емоційні реакції нестійкі, дратівливий, образливий; мислення схильне до ґрунтовності, конкретності, в цілому логічне та послідовне; в хронологічному порядку повідомив про себе біографічні дані; запас знань та рівень уявлень відповідають отриманій освіті і віку; пам'ять легко знижена, переважно на поточні події, інтелект без клінічно значимого зниження - комісія лікарів вважає, що останній за своїм психічним станом потребує продовження примусових заходів медичного характеру зі суворим наглядом.
Відповідно до ч.1 ст.95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Також частинами 2, 3 статті 514 КПК України визначено, що зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок зміни у стані її здоров'я відпала потреба у раніше застосовуваних заходах медичного характеру. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 КК України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається акт комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Крім цього, відповідно до ст. 22 Закону України «Про психіатричну допомогу» - продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або зміну застосування такого заходу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише за наявності підстав, протягом часу, за яким було проведено госпіталізацію; у разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад шість місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр) повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації.
Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» суд може продовжувати застосування примусових заходів медичного характеру кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців.
Частиною 3 статті 95 КК України визначено, що у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність у стані ОСОБА_6 позитивної динаміки від проведеного лікування, враховуючи наданий суду висновок комісії лікарів, суд вважає, що на даний час за своїм психічним станом останній потребує продовження примусового лікування в психіатричному закладі.
Суд, враховуючи дані, викладені у висновку комісії лікарів щодо ОСОБА_6 , з урахуванням тяжкості вчиненого останнім суспільно-небезпечного діяння, вважає, що підстави для заміни визначених судом примусових заходів медичного характеру немає.
Отже, суд дійшов висновку, що заява голови спеціальної ЛКК КП «ОПЛ с.Орлівка» Рівненської обласної ради про продовження примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.95 КК України, ст.ст.514, 537, 539 КПК України, ст.ст.17, 19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», -
Заяву голови спеціальної ЛКК КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради про продовження примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом - задовольнити.
Продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном до 6 місяців.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя