Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2585/24
Провадження № 1-кп/553/400/2025
Іменем України
18.02.2025м. Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170460000418 від 17.07.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лиман, Краматорського району, Донецької області, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрвоаного за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 03.10.2018 року Краснолиманським районним судом Донецької області за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком на 1рік;
- 02.04.2024 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
07 серпня 2024 року з Полтавської окружної прокуратури на розгляд до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170460000418 від 17.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12024170460000418 від 17.07.2024 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за наступних обставин.
Так, 16 липня 2024 року, близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_4 , правомірно на подвір'ї Полтавського міського центру позашкільної освіти, по вулиці Володимира Івасюка, 20 в м. Полтава, діючи умисно, повторно, під час іспитового строку, таємно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом і метою особистого збагачення, розуміючи, що на території України діє період воєнного стану, впевнишись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 в цей час спав на лавці, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку мобільного телефону марки «Tecno» моделі KG5j, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 в корпусі синього кольору, вартістю 2906,33 грн., що знаходився на столі неподалік від потерпілого, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.
У подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, що виразилось у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження, посилаючись на наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, оскільки із набранням чинності 09.08.2024 Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, збільшилася сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо власності.
Після роз'яснення підстав та наслідків закриття кримінального провадження обвинувачений погодився та наполягав на закритті провадження у справі щодо вчинення протиправного діяння 16 липня 2024 року, за ч.4 ст. 185 КК України.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність.
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, приходить до наступного висновку.
В кримінальному провадженні, що розглядається судом, ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, 16.07.2024 року, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Частина 1 ст.2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Поряд із цим, відповідно до ч. 1ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст.7Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Так, 09.08.2024 року набув чинності Закон України 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни достатті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП(у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленогозакономстаном на 01 січня звітного податкового року.
З 01.01.2022 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2022 в сумі 2481 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2022 році складала 1240,50 грн (2481 х 50%).
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2024 на рівні 3028 грн. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2024, становить 1514,00 грн (3028,00 х 50%).
Так, з 09 серпня 2024 року сума викраденого майна, яка не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою, та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 інкримінується вчинення крадіжки від 16.07.2024 року розмір викраденого майна становить 2906,33 грн. що станом на день розгляду провадження судом за вказаним кримінальним провадженням може бути лише підставою адміністративної відповідальності.
З огляду на передбачений статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України,
Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першоїстатті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановленазаконом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другоїстатті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановленазаконом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, враховуючи положення статті 58 Конституції України та статті 5 КК України, суд приймає рішення про закриття кримінального провадження з підстав, встановлених п. 4-1 ч. 1ст. 284 КК України, оскільки у зв'язку із набранням чинності 09.08.2024 Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, дії обвинуваченого ОСОБА_4 від 29.09.2023 року не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
За таких обставин кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 підлягає до закриття щодо пред'явленого обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України за епізодом від 16.07.2024 року на підставі п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі наведеного, керуючись 284, 350, 369-372, 376, 395, 479-2КПК України, суд,
Клопотання прокурора у кримінальному провадження - задовольнити.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170460000418 від 17.07.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України - закрити в частині пред'явленого обвинувачення за ч.4 ст.185, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК Україниу зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1