Справа № 397/1112/24
н/п : 1-кп/397/86/25
26.02.2025 с-ще Олександрівка
селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого- судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Олександрівка клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2024 року № 12024120000000702, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
В провадженні Олександрівського районного суду Кіровградської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку чи домашній арешт. В обгрунтування зазначила, що обвинувачена раніше не судима, має позитивну репутацію і доказом цього є клопотання командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 про взяття особи на поруку. ОСОБА_6 виявляє особисту згоду на проходження військової служби. Вказує, що батьки обвинуваченої відшкодувати потерпілій шкоду в розмірі 160 000,00 грн та 7000 доларів США, обвинувачена висловила вибачення потерпілій. На сьогодні потерпіла допитана в судовому засіданні, а тому відсутні ризики впливу на потерпілу. Враховуючи що на сьогодні доказів існування ризиків передбачених ст. 177 КПК немає, просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку чи домашній арешт.
Обвинувачена підтримала клопотання захисника, просила задовільнити.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу та пояснив що на сьогодні не відпали ризики передбачені ст.177 КПК України які стали підставою для обрання запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки свідки в судовому засіданні не допитані, судовий розгляд триває. Також зазначив що захисником ставиться питання про передачу обвинуваченої на поруки, однак в клопотанні не зазначені особи які беруть на себе зобов'язання передбачені ст. 180 КПК України. Крім того захисником не зазначено адресу за якою обвинувачена буде перебувати в разі обрання останній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Просив в задоволенні клопотання відмовити.
Потерпіла та представник потерпілої не заперечували щодо задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій на домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши всі матеріали долучені до справи, дійшов наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.08.2024 застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.09.2024 продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.11.2024. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисту поруку відмовлено.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисту поруку.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11.2024 продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.01.2025. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисту поруку чи домашній арешт відмовлено.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2025 продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.03.2025.В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисту поруку чи домашній арешт відмовлено.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики вчинення обвинуваченою дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачена обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачена наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою було враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується саме у вчиненні тяжкого злочину, а тому з огляду на тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченій та термін покарання, який може бути призначено останній в разі доведення її вини, є ймовірність того, що обвинувачена може ухилитись від суду. Суд вважає, що вказаний ризик не припинив своє існування, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Також судом враховувався ризик впливу обвинуваченою на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.
Щодо ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і зазначений ризик не припинив своє існування, оскільки на день розгляду клопотання в судовому засіданні допитана лише потерпіла ОСОБА_4 , свідки в судовому засіданні не допитувались, тому ризик впливу на свідків не відпав.
В обґрунтування заявленого клопотання сторона захисту також посилається на те, що батьками обвинуваченої відшкодовано шкоду потерпілій. Суд зазначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Добровільне відшкодування шкоди не зменшує ризики передбачені ст. 177 КПК які існують на даний час.
Судом береться до уваги той факт, що обвинувачена ОСОБА_6 не має стійких соціальних зв'язків, не одружена, дітей не має, не навчається, не працює, не має обмежень у виїзді за межі території України. Судом враховується також відсутність місця реєстрації проживання обвинуваченої у межах Кіровоградської області, наявність іншого, досить віддаленого від місцезнаходження суду місця реєстрації і фактичного проживання (м. Кривий Ріг).
Відповідно до практики Європейського суду, - тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Щодо передачі обвинуваченої на поруки то суд зазначає наступне. Відповідно до ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов'язуються в разі необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Особиста явка особи, яка поручається за обвинувачену є обов'язкова до суду, оскільки поручителю роз'яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права. Разом з тим, захисником не зазначено у клопотанні осіб, які беруть на себе зобов'язання, передбачені ст. 180 КПК України.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом береться до уваги той факт, що обвинувачена неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та керування транспортним засобом без посвідчення водія. Після вчинення адміністративних правопорушень, обвинувачена ОСОБА_6 висновки не зробила, продовжувала керувати транспортним засобом без відповідних документів та не маючи навиків водіння, грубо порушила правила ПДР, спричинила дорожньо-транспортну пригоду що стало наслідком загибелі людини.
Сторонами кримінального провадження не надано доказів та не наведено аргументів того, що припинили існувати всі ризики, що були підставою для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не припинили існувати на даний час ризики, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, а тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене вище у сукупності, пояснення прокурора, захисника, обвинуваченої та потерпілої, практики ЄСПЛ, суд дійшов висновку що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час повністю не припинили своє існування. Оцінивши наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, суд визнає за необхідне що в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст.177,178, 183, 194, 201, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку чи домашній арешт - відмовити.
Повний текст ухвали складено 03.03.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.
Суддя:/підпис/ ОСОБА_1