Справа № 404/4028/22
Номер провадження 1-кс/404/4412/24
21 лютого 2025 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні з використанням відеоконференцзв'язку в залі Кіровського районного суду міста Кіровограда скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.12.2024 року про закриття кримінального провадження №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України, -
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з вимогою скасувати постанову дізнавача від 10.12.2024 року про закриття кримінального провадження №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити скаргу.
Дізнавач заперечила у задоволенні скарги, зауважила, що всі слідчі дії у цьому провадженні були проведені, обставини ретельно досліджені, тому скарга не обгрунтована.
Прокурор, слідчий не з'явились, слідчий надав копію постанови від 10.12.2024 року про закриття кримінального провадження №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України.
В обґрунтування скарги заявник посилається на наступне:
В провадженні Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України.
10.12.2024 року, на підставі постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з вказаними діями слідчого, ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить: скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, як незаконну, посилаючись на те, що слідство не було проведено належним чином.
Перевіривши долучені до скарги матеріали вважаю, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних міркувань:
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні події кримінального правопорушення. Оскаржувану ж постанову слідчий виніс передчасно, оскільки не виконав вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, за умовами якого мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами кримінального провадження, зокрема в ньому має бути викладена суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та інтересів. Відповіді на всі поставлені нею питання мають бути одержані та вичерпні, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно з ст. 25 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Слідчий, прокурор повинні забезпечити повне та ефективне проведення досудового розслідування (ст. ст. 36, 40 КПК України).
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (п.п.1-2 ч. 1 ст. 91 КК України). Обов'язок доказування обставин кримінального правопорушення покладається на слідчого та прокурора (ст.91-93 КПК України).
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно актового запису про народження дитини, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 доводяться батьками малолітного сина ОСОБА_6 .
На початку збройної агресії російської федерації , ОСОБА_5 із сином вимушено залишила місто Кропивницький і в теперішній час може тимчасово мешкати в Німечинні.
Тривалі судові спори і непорозуміння між батьками стосовно прав та обов'язків по відношенню до їх малолітнього сина могли стати приводом яким керувалась ОСОБА_5 , відмовивши батьку дитини повідомити про місцеперебування і тимчасової реєстрації їх сина.
Обмеження батьківських прав, ОСОБА_3 сприймає як умисне викрадення дитини, тому після подання до суду посвідки з закритою інформацією про місце реєстрації дитини в Німеччині, батько сина переконаний у підробці документу ймовірно виданого іноземним державним органом.
Об'єктом посягання може стати достовірність і повнота змісту документу виданого органом влади іноземної держави в частині місця реєстрації дитини в Німеччині.
Предметом злочину є ймовірна підробка документу іноземної держави.
Доказування полягає у збиранні , перевірці та оцінці доказів, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого та прокурора.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, час місце спосіб.
Об'єктивна сторона злочину виражається в таких альтернативних діях як: підроблення посвідчення офіційного документа; збут підробленого офіційного документа; виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланка підприємств, установ, організацій, а так само інших офіційних печатки, штампа чи бланка; збут підроблених печатки, штампа чи бланка.
Для визначення об'єкта, предмета і об'єктивної сторони злочину, або ж спростування кожного з перерахованих елементів необхідно провести слідчі дії.
Справжність документу виданого іноземним державним органом, повнота та відповідність його змісту може бути досліджена шляхом надсилання запиту про міжнародну допомогу.
Отже особливістю цього провадження є потреба у проведенні допустимих слідчих дій, які можливо реалізувати в порядку надання правової допомоги, як то передбачено Розділом 9 КПК України, який регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 550 КПК України, відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.
Отже, до отримання результатів запиту про міжнародну допомогу, закриття кримінального провадження стане передчасним.
Постанова підлягає скасуванню із зазначених підстав через невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло чи могло вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість особи та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Слідчий не дослідив висловлену скаржником версію розвитку подій. Внаслідок бездіяльності слідчого, скаржник не міг адекватно реалізувати власні процесуальні можливості, які могли б компенсувати невигідне становище, у якому він опинився. Цей принцип має також застосовуватися, mutatis mutandis, до інших ситуацій, коли сторона через ті чи інші обставини обмежується у використанні можливостей для з'ясування важливих обставин справи. Наслідки поведінки сторони, яка своїми діями унеможливила або значно ускладнила дослідження важливих доказів, має тлумачитися на користь протилежної сторони, щоб не заохочувати сторону до використання таких прийомів. Проведення слідчим однобічного досудового розслідування є підставою для скасування постанови слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження від 29.12.2023 року, №12023121010003517, за ч. 1 ст. 382 КК України.
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на дізнавача, слідчого, прокурора.
Закриття провадження є кінцевим процесуальним рішенням. Разом із цим текст постанови не містить дослідження і правового аналізу дослідження проступку за ч. 1 ст. 358 КК України, отже передчасним стало припущення про відсутність складу кримінального правопорушення.
Слідчі дії є діями, спрямованими на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої дії є наявність достатніх підстав, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 1-2 ст. 223 КПК України).
На досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Рішення про закриття кримінального провадження можна буде визнати законним лише тоді, коли службова особа, якій доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі належних та допустимих доказів проведе повний і об'єктивний правовий аналіз фактично встановлених ним реальних обставин.
Принципи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема право особи на справедливий суд зобов'язують дати належну та об'єктивну оцінку фактично встановленим обставинам.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про скасування рішення дізнавача, слідчого чи прокурора, зобов'язання вчинити певну дію (ч. 2 ст. 307 КПК України). Скаржник має право на повний і всебічний розгляд факту можливого кримінального правопорушення. Слідчий при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження, цих положень Закону, не дотримався. Висновки про неможливість встановити вину особи є передчасними, а рішення про закриття кримінального провадження - необґрунтованим.
Слідчий використав надто формальні ознаки для закриття кримінального провадження. Правильність такого твердження міститься у правовому висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), а також у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 352/882/18 (провадження № К/9901/65687/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/13030/18 (провадження № К/9901/67011/18), від 21 серпня 2019 року у справі № 826/11852/18 (провадження № К/9901/67801/18), від 27 листопада 2019 року № №819/313/18 (провадження № К /9901/156/19).
При цьому Верховний Суд зазначив, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.12.2024 року про закриття кримінального провадження №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України, - підлягає задоволенню.
З огляду на перераховані обставини, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.12.2024 року про закриття кримінального провадження №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.12.2024 року про закриття кримінального провадження №12022121130000794, за ч. 1 ст. 358 КК України.
Копію ухвали направити прокурору Кропивницької окружної прокуратури для організації подальшого досудового розслідування.
Відповідно до ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1