25.02.2025
ЄУН №389/2067/24
номер провадження №2-п/389/1/25
25 лютого 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі:
головуючого судді Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.12.2024 по справі №2/389/493/24,
Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі №2/493/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Свої вимоги мотивував тим, що заочним рішенням суду від 24 грудня 2024 року вимоги позивача задоволені, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 300000 (триста тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. При цьому позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не отримував повістки про виклик до суду, не отримував копію ухвали про відкриття провадження та копію позову разом з додатками.
Про рішення суду відповідач дізнався 22.01.2025 ознайомившись із ним у застосунку «Дія». В засобах масової інформації відповідач не бачив жодного повідомлення про судове засідання по даній справі. Крім того, є військовослужбовцем та виконує поставлені державною завдання, не проживаючи та не перебуваючи за місцем реєстрації. Також вказав, що не згоден з предметом позову. Із позивачем по справі ОСОБА_2 ані усного, ані письмового договору позики не укладав, жодних коштів в рахунок будь-якої позики від нього не отримував. Кошти, які перераховувалися ОСОБА_2 у вересні 2022 року на рахунок ОСОБА_1 були запозичені ОСОБА_2 раніше у ОСОБА_1 коштами, які поверталися позивачем шляхом такого перерахування.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
Серед основних засад судочинства, згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, є «обов'язковість рішень суду».
Обов'язковими судовими рішеннями є лише ті, що набрали законної сили, тобто набули статусу остаточних.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі Преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Відповідно до п. 2 ч.7 та п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд справи та його неявку в судові засідання не поважною.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи відповідач неодноразово повідомлявся за адресою місця реєстрації проживання, яка вказана в позовній заяві та підтверджена відповіддю №650021 від 19.06.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, а саме АДРЕСА_1 , а також за місцем проживання, вказаним в позові АДРЕСА_2 . Конверти із судовими повістками повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд справи на відому суду адресу. Відзив не надавав, причини неявки не повідомляв, не надавав заяв про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання без його участі. У зв'язку з чим суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Також, відповідачем не надано доказів перебування на службі у лавах ЗСУ під час розгляду справи та не проживання за місцем реєстрації. Надана копія посвідчення серії НОМЕР_1 не підтверджує такого факту, а лише є свідченням відношення особи до особливого статусу.
За змістом положень статті 288 ЦПК України умовою перегляду заочного рішення є не лише встановлення судом при розгляді відповідної заяви обставин того, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а одночасно судом має бути встановлено, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто ці дві обставини мають існувати одночасно.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України (лист від 01 травня 2007 року "Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах") другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку. Заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.
В заяві про перегляд заочного рішення заявник вказує, що не погоджується з вимогами позову, однак не надає жодного обґрунтування неправильного вирішення справи. Вказав, що він не укладав із позивачем ні письмового, ні усного договору позики. Однак, договір позики не був предметом позову у цивільній справі, вимоги стосувалися повернення безпідставно набутого майна. Таким чином, відсутність належних та допустимих доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, виключає підстави перегляду заочного рішення.
За змістом ст. 285 ЦПК України, яка визначає форму і зміст заяви про перегляд заочного рішення, до такої заяви додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Позивач при зверненні до суду надав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 та вказав, що звільнений від сплати судового забору.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 20 січня 2021 року у справі №9901/258/20.
Чинний на сьогодні ЦПК України передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Приймаючи до уваги те, що предметом заяви у даній справі є вимога про скасування заочного рішення про стягнення з нього коштів, як безпідставно набуте майно, суд приходить до висновку, що дана справа не пов'язана з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій, а тому позивач не звільняється від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та у відповідності до пп 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду даної заяви, має сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Таким чином, на день подання до суду даної заяви, розмір судового збору за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення складає 605,6 гривень.
При зверненні до суду із даною заявою, заявник не сплатив судовий збір, тому він підлягає стягненню з нього на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 189, 287,260 ЦПК України суд,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.12.2024 по справі №2/389/493/24 -залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,6 гривень
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.
У відповідності до ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Український