08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-а/381/19/25
381/5804/24
17 лютого 2025 року Фастівський міськрайонний суд Кмївської області в складі: Головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 квітня 2024 року № 2119,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 квітня 2024 року № 2119. В позові посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Вважає постанову прийнято передчасно без дослідження доказів. Так, 27.11.2024 року приблизно 0 07 год. 30 хв. рухаючись на автомобілі, зі сторони міста Фастова в сторону автомобільної дороги Київ-Одесса, в районі с. Митниця Київської області Фастівського району, на автомобільній дорозі (трасі) його зупинили співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 попросили надати військово-облікові документи та запитали чи оновив я свої військово-облікові дані. Позивач надав усні пояснення, що знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , військово-облікові дані оновив вчасно, за допомогою за стосунку РЕЗЕРВ+, при цьому надав документ, що підтверджує оновлення військово-облікових даних, та перебування на військовому обліку. Йому було наказано їхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 де позивач чекав до 12 години 27.11.2024 року. В кабінеті № 6 представник ІНФОРМАЦІЯ_2 вказав про необхідність пройти військово-лікарську комісію, оскільки оновивши військово-облікові данні він не пройшов її.
На вимогу направити його на проходження комісії до відділку перебування на обліку було відмовлено та вказано про необхідність проходження ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Від проходження ВЛК позивач не відмовляється, лише зазначив про необхідність отримання медичних документів про його лікування в медичних закладах для чого йому необхідно їхати додому для взяття даних документів. В подальшому не реагуючи на зауваження позивача начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підписав раніше заповнену постанову № 2119 за справою про адміністративне правопорушення де визнанно ОСОБА_1 винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Просить скасувати постанову, та винести нову постанову якою провадження у справі закрити за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення її недоліків.
26.12.2024 року через канцелярію суду надійшла позовна заява (в оновленій редакції) на виконання ухвали про усунення недоліків.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи до суду.
20.01.2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивача про проведення судових засідань в режимі відео конференції.
21.01.2025 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду в задоволені клопотання про проведення судових засідань в режимі відео конференції відмовлено у зв'язку з пропуском строку подачі заяви.
27.01.2025 від представника відповідача надійшов Лист №5/580 від 17.01.2025 року в якому зазначено, що просять справу слухати у відсутність представника при цьому проти позову заперечують, а оскаржувану постанову вважають такою, що не порушують норми чинного законодавства.
03.02.2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивача про проведення судових засідань в режимі відео конференції.
05.02.2025 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду в задоволені клопотання про проведення судових засідань в режимі відео конференції відмовлено у зв'язку з пропуском строку подачі заяви.
24.02.2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника позивача про проведення судових засідань в режимі відео конференції.
25.02.2025 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду клопотання про проведення судових засідань в режимі відео конференції задоволено та забезпечено представнику позивача брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явилися про час слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, клопотань щодо розгляду справи не надходило.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, в поданому до суду Листі від 28.01.2025 року просили справу слухати у відсутність їх представника у зв'язку з необхідністю постійного юридичного супроводу мобілізаційних заходів.
Дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 24.11.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2119 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн.
За змістом цієї постанови, 27.11.2024 об 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При розгляді справи судом встановлено, що 27.11.2024 головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 склала відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , протокол про адміністративне правопорушення №2119.
За змістом цього протоколу, 27.11.2024 об 10 годині 15 хвилин ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров'я, згідно з рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В протоколі зазначено, що від надання пояснень по суті правопорушення та в підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився.
Згідно Акту про вручення картки обстеження та медичного огляду (при відмові від підпису) складеного стрілець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 вручив військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 картку обстеження та медичного огляду, повістку зі строком прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10 годину 00 хвилин 20 листопада 2024 року для уточнення облікових даних та визначення призначення на особливий період.
Згідно Повістки № 13в/20240713/287 від 13.07.2024 ОСОБА_1 належить з'явитися за адресою АДРЕСА_1 , 27.11.2024 року о 08 годині для уточнення облікових даних.
Вважаючи постанову незаконною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок №560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Порядок №560 визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт 1).
Відповідно до п. 74 Порядку №560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Позивач відмовився отримувати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Позивач не проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.
Позивач посилається на те, що він уточнив дані через систему Резерв + вчасно. Вважає, що він повинен проходити ВЛК за місцем перебування його на військовому обліку, про що було повідомлено працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, на час подачі позову та розгляду справи в суді позивачем не було надано доказів про проходження ним ВЛК.
Таким чином, суд вважає, що дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А тому, дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.
Згідно з пп. 1 п. 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Отже, вручення (надсилання) повістки є тільки одним із способів виклику громадян до районних (міських) ОСОБА_1 з певною метою, в тому числі, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Чинний Закон не пов'язує виконання обов'язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби із обов'язковим попереднім врученням повістки. Відтак суд відхиляє відповідний аргумент позивача.
Суд вважає також непереконливими доводи позивача про невідповідність постанови №2108 вимогам ст. 283 КУпАП.
Оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи (абз. 5 ч. 2 ст. 283 КУпАП), тобто суть правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач не проходити медичний огляд і не пройшов його на час розгляду справи.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження медичного огляду за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.
В зв'язку з цим в задоволенні позову слід відмовити.
Виходячі із умов ст. 139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення № 1823/2024 є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 122, 242-246, 262, 286 КАС України, суд
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідент.номер: НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення проголошено 28.02.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Г.В.Соловей