Україна
19 листопада 2010 р. справа № 2а-23845/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11.40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Тельманівському районі
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Росія»
про стягнення заборгованості в сумі 37039,00 грн.
за участю:
від позивача: Костенко О.М. (за дов. № 9460/10/10-013 від 03.11.2010 року)
від відповідача: не з'явився,
Державна податкова інспекція у Тельманівському районі звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 37039,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що станом на 11 жовтня 2010 року за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» обліковується сума податкового боргу у розмірі 37039,00 грн., яка виникла через порушення підприємством Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини». Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача наявної суми боргу.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», якою на платників податків покладений обов'язок щодо своєчасної та повної сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, приписи підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з податку на додану вартість в сумі 37039,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або будь - яких інших клопотань до суду не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00694480 з 14 грудня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 5). З 15 грудня 1998 року зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 07121506 про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.
19 липня 1999 року відповідачем було надано до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 1999 року (арк. справи 11-12), яким було визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 5329,00 грн.
19 жовтня 1999 року відповідачем було надано до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 1999 року (арк. справи 13-14), яким було визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 15481,00 грн.
19 січня 2000 року відповідачем було надано до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 1999 року (арк. справи 15-16), яким було визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 12355,00 грн.
20 жовтня 2000 року відповідачем було надано до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2000 року (арк. справи 17-18), яким було визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 8940,00 грн.
Станом на 11 жовтня 2010 року за даними облікової картки за відповідачем обліковувалась заборгованість зі сплати податку на додану вартість, з урахуванням часткового перерахування, у сумі 37039,00 гривень.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлені Законом України «Про систему оподаткування».
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", яким визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, передбачено сплату податку на додану вартість.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».
Згідно підпункту а пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є, зокрема, будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України N 271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України N 271 залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету.
Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).
Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, підписаний у м. Женеві 05 лютого 2008 року, ратифіковано Законом України від 10 квітня 2008 року № 250-VI.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковим боргом (недоїмкою) є зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, сума самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість за звітні податкові періоди червень 1999 року, вересень 1999 року, грудень 1999 року, вересень 2000 року, з урахуванням часткового погашення складає 37039,00 гривень, що підтверджується обліковою карткою платника податку на додану вартість. Зобов'язання відповідача по сплаті податку на додану вартість відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N 271 від 26 лютого 1999 року, виникло у 2008 році, після підписання 05 лютого 2008 року Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі, ратифіковано Законом України від 10 квітня 2008 року № 250-VI. Станом на час розгляду справи самостійно узгоджені відповідачем зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37039,00 гривень не сплачені.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Тобто, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з плати податку на додану вартість, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу
Частиною 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, що є підставою для прийняття судом визнання позову та можливості прийняття постанови про задоволення заявлених позивачем вимог.
Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
З огляду на зазначене, на підставі положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Тельманівському районі до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 37039,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» (код ЄДРПОУ 00694480, адреса: 87170, Донецька область, Тельманівський район, с. Михайлівка, вул. Центральна, 1) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість грошові кошти в розмірі 37039,00 грн. (тридцять сім тисяч тридцять дев'ять гривень 00 копійок) на р/р 31113029700371, отримувач - УДК у Донецькій області, банк - УДК у Донецькій області, МФО - 834016, код - 34687279.
В судовому засіданні 19 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.