справа № 361/12053/24
провадження № 2/361/6220/24
17.02.2025
Іменем України
17 лютого 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: Петришин Н.М.,
за участю секретаря: Іванової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Дієса». В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 11 червня 2015 року по 06 лютого 2024 року позивач працювала у ТОВ «Дієса» на посаді фахівця з логістики. Наказом ТОВ «Дієса» № Z00/05/02/003 від 06.02.2024 року її звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні позивач отримала трудову книжку, проте не отримала повідомлення про суму заробітної плати, нараховану та виплачену їй при звільненні. Крім того, у день звільнення відповідач остаточного розрахунку з позивачем не провів. Адвокатський запит представника позивача щодо надання копій документів, що стосуються її роботи та оплати праці, ТОВ «Дієса» залишило без відповіді. У зв'язку з вказаним та відсутністю жодних документів про виплачену позивачу заробітну плату, в обґрунтування розрахунків заявлених вимог, ОСОБА_1 взяла відомості з довідки ОК-5. З вказаних відомостей видно, що відповідач здійснив останні нарахування і виплати позивачу в травні 2023 року в розмірі 19 564,70 грн., в червні 2023 року в розмірі 18 189 грн. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено 06 лютого 2024 року, ТОВ «Дієса» не виплатило позивачу заробітну плату за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень 2024 року та за 6 робочих дні лютого 2024 року, що складає 157 робочих днів (з 01.07.2023 по 06.02.2024). Крім того, позивач не використала належну їй відпустку в кількості 43 календарних дні, компенсації відпустки ТОВ «Дієса» при звільненні не здійснено.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 167 794 грн., з яких: 131 718,29 грн. - заробітна плата за період з 01.07.2023 по 06.02.2024 та 36 075,71 грн. - компенсація відпустки. Крім того, позивач просила стягнути з ТОВ «Дієса» середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі за період часу з 07.02.2024 по дату винесення рішення у справі, з розрахунку середнього заробітку позивача на день у розмірі 838,97 грн., який визначено з заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 37 753,70 грн., отриманої за травень-червень 2023 року. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Заперечення відповідача
11 лютого 2025 року від представника відповідача ТОВ «Дієса» - Вітинської В.В. надійшли додаткові пояснення, в яких представник вказувала на те, що внаслідок військової агресії товариство зазнало матеріальної шкоди, яка перевищує 26 мільйонів доларів США й втрата активів, пошкодження майна та інші обставини унеможливили належне функціонування підприємства. Згідно судового наказу, виданого Господарським судом міста Києва у справі № 910/14555/23, з російської федерації, в особі міністерства юстиції росії, на користь ТОВ «Дієса» стягнуто завдані збитки у розмірі 3 868 247,99 доларів США. Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2024 у цивільній справі № 910/2735/24 з російської федерації на користь ТОВ «Дієса» стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 15 950 007 доларів США 61 цент. Вищевказані рішення суду підтверджують факт знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, яка знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із військовою агресією рф. У зв'язку з вищевказаним, ТОВ «Дієса» звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат № 3000-240827 від 23.04.2024, де початком дії форс-мажорних обставин визначено 12 березня 2022 року, котрі діють дотепер. Таким чином, період форс-мажорних обставин охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами. Щодо заявлених вимог про стягнення заробітної плати, то відповідач не заперечує в частині стягнення боргу у розмірі 69 276,05 грн., що згідно розрахункових листів становить заборгованість по заробітній платі позивача та компенсації за невикористану нею відпустку. Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то в цій частині позовних вимог представник ТОВ «Дієса» просив відмовити у зв'язку з тим, що внаслідок дії непереборних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, відповідач не мав можливості своєчасно провести розрахунки з позивачем. З огляду на все вищевикладене, відповідач визнав позов в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації невикористаних відпусток на загальну суму 69 276,05 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відповідач просив відмовити.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 06 грудня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Р.А. заперечував проти долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, поданих відповідачем. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ТОВ «Дієса» у судове засідання представника не направив, у поясненнях, долучених до матеріалів справи, позовні вимоги визнав в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації невикористаних відпусток на загальну суму 69 276,05 грн., в іншій частині позову просив відмовити.
Обставини справи, що встановлені судом
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що позивач ОСОБА_1 11 червня 2015 року призначена на посаду фахівця з логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», про що свідчить запис за № 6 у трудовій книжці позивача.
Згідно записів № 7-11 у трудовій книжці позивача, 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого фахівця з логістики, 01 серпня 2018 року - на посаду старшого фахівця з логістики відділу клієнтської логістики департаменту ланцюга постачання, 02 листопада 2020 року - на посаду старшого фахівця з логістики відділу клієнтської логістики департаменту логістики, дистрибуції та сервісу, 02 жовтня 2023 року - на посаду старшого фахівця з логістики відділу управління клієнтською логістики Департаменту підтримки процесів продажу та логістики.
На підставі наказу № Z00/05/02/003 від 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 06 лютого 2024 року звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗПП України, що підтверджується записом за № 12 у трудовій книжці позивача та копією наказу ТОВ «Дієса».
Зі змісту вищевказаного наказу ТОВ «Дієса» вбачається, що при звільненні позивача їй підлягає компенсація за 43 календарних дні невикористаної відпустки.
Із Довідки форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформованої 02 липня 2024 року видно, що ОСОБА_1 у 2023 році отримала наступні доходи від ТОВ «Дієса» (ЄДРПОУ - 36483471): за січень - 18 189 грн., за лютий - 18189 грн., за березень - 18 189 грн., за квітень - 18 189 грн., за травень - 19 564,70 грн., за червень - 18 189 грн., з липня по грудень 2023 року включно іншого доходу позивач не отримувала. У 2024 році позивач ОСОБА_1 від ТОВ «Дієса» доходів не отримувала, у лютому 2024 року отримала від ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» 6 333,33 грн., а в березні 2024 року - 9 047,62 грн.
З адвокатського запиту № 14/11 від 14.11.2024, направленого адвокатом АБ «Ольги Пєнязькової» Назаренком Р.А. в інтересах ОСОБА_1 , до ТОВ «Дієса», видно, що адвокат просив відповідача виконати вимоги ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України та здійснити виплату позивачу коштів, які належать останній. Крім того, просив надати копії наказів про призначення ОСОБА_1 , про надання їй відпусток; документ, яким визначено тарифну сітку заробітної плати у ТОВ «Дієса» з 2015 року по теперішній час; копію колективного договору; копії розрахункових листів по заробітній платі позивача з червня 2015 року по день звільнення; копію письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні із відміткою про їх вручення та/або перерахування; а також довідку-розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.
З копій розрахункових листів за липень 2023 року по березень 2024 року щодо заробітної плати ОСОБА_1 , що надані ТОВ «Дієса», видно, що борг за підприємством станом на початок березня 2024 року складає 69 276,05 грн.
Відповідно до Сертифікату № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого 23 квітня 2024 року Київською торгово-промисловою палатою, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 КЗпП України, дата настання: 12 березня 2022 року, дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати робітнику оформлену трудову книжку та здійснити з ним розрахунок у встановлені ст. 116 КЗпП України строки.
Згідно з положеннями статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом, обов'язок доведення вчинення певних дій покладається на зобов'язальну сторону. Відповідно, обов'язок доведення виплати заробітної плати працівнику має бути покладений саме на роботодавця, який має володіти відповідною інформацією та доказами.
Так, судом встановлено, що у період з 11 червня 2015 року по 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Дієса».
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що за період з липня 2023 року по січень 2024 року ТОВ «Дієса» їй не було виплачено заробітну плату в сумі 131 718,29 грн, а також грошову компенсацію за невикористані 43 дні відпустки у розмірі 36 075,71 грн.
Представник відповідача у письмових поясненнях визнав позовні вимоги в частині невиплаченої заробітної плати та компенсації відпусток.
Однак, вказував на те, що сума боргу ТОВ «Дієса» становить не 167 794 грн., а 69 276,05 грн.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.
При визначенні середньої заробітної плати суд має керуватись положенням «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100» (далі- Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Із Довідки форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 02 липня 2024 року вбачається, що позивач у 2023 році отримала наступні доходи від ТОВ «Дієса» (ЄДРПОУ - 36483471): за січень - 18 189 грн., за лютий - 18189 грн., за березень - 18 189 грн., за квітень - 18 189 грн., за травень - 19 564,70 грн., за червень - 18 189 грн.
З наведеної вище Довідки видно, що у період з липня по грудень 2023 року включно ТОВ «Дієса» заробітну плату позивачу не сплачувало, як і не сплачувала її у січні-лютому 2024 року, тобто по 06.02.2024, коли припинено трудові відносини сторін.
Враховуючи те, що довідку по заробітній платі позивачу ОСОБА_1 ТОВ «Дієса» надано не було, обрахунок середньоденної заробітної плати здійснено позивачем виходячи із заробітної плати за останній два місяці (травень та червень 2023 року), коли позивач отримувала заробітну плату, а саме: 37 753,70 грн. /45 днів = 838,97 грн.
Відповідно, за період з 01.07.2023 по 06.02.2024 заробітна плата позивача складає 131 718,29 грн. (157*838,97) та компенсація за 43 дні невикористаної відпустки становить 36 075,71 грн. (43*838,97).
Належних доказів на спростування вищевказаного розрахунку щодо заробітної плати та компенсації відпусток ОСОБА_1 стороною відповідача до суду не надано, як і не надано контрозрахунку, на підтвердження меншої ніж заявлено суми, належної до сплати позивачу.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів часткової оплати заробітної плати позивачу. При цьому, надані відповідачем розрахункові листи за спірний період не є належним доказом таких обставин, оскільки дані документи не містять дати, часу його формування, відомостей щодо посади та прізвища імені й по батькові посадової особи, відповідальної за достовірність вищевказаних розрахункових листків.
З огляду на викладене, суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком суми заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки.
Таким чином, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та грошової компенсації за дні невикористаної відпустки знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, відтак є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заробітна плата у розмірі 131 718, 29 грн., а також компенсація за невикористану відпустку у кількості 43 календарних дні у розмірі 36 075, 71 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань (обов'язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа № 905/857/19).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до частини 2, 3 статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов'язку виплати заробітної плати.
Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом свідчать про те, що відповідач, заперечуючи проти вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначав, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільнені сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася не з вини ТОВ «Дієса», а внаслідок об'єктивних обставин, непереборної сили.
Відповідачем належними та допустимими доказами доведено про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань.
Із долученого представником відповідача до матеріалів справи Сертифіката № 3000-240827 від 23 квітня 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «Дієса» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 КЗпП України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають.
Отже, унеможливлення виконання ТОВ «Дієса» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів). Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором.
Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 12 березня 2022 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами трудового договору, обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача.
З матеріалів справи вбачається, що сторона відповідача під час судового розгляду справи довела обставини про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність ТОВ «Дієса» і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань, а також обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як на підставу для звільнення від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні позивача.
Отже, між обставинами непереборної сили, які засвідчені сертифікатом від 23.04.2024 року № 3000-240827, та неможливістю належного виконання ТОВ «Дієса» обов'язку із своєчасного проведення розрахунку при звільненні позивача, є причинно-наслідковий зв'язок.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «Дієса» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «Дієса» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, у своїй сукупності дозволяють суду зробити висновок про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Дієса» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
Таким чином, з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення заробітна плати за період з 01.07.2023 по 06.02.2024 у розмірі 131 718,29 грн., а також компенсація за невикористану відпустку у кількості 43 календарних дні у розмірі 36 075,71 грн.
На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 21, 115, 116, 117 КЗпП, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 263-265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.07.2023 по 06.02.2024 у розмірі 131 718 (сто тридцять одну тисячу сімсот вісімнадцять) гривень 29 копійок (сума визначена без відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів), компенсацію за невикористану відпустку у кількості 43 календарних дні у розмірі 36 075 (тридцять шість тисяч сімдесят п'ять) гривень 71 копійка.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса», код ЄДРПОУ - 36483471, адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН