Україна
17 листопада 2010 р. справа № 2а-23547/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Мельниковій І.І.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (м. Донецьк)
до
Донецького міського управління Головного управління Міністерства внітрішніх справ України в Донецькій області (м. Донецьк)
Сектора громадянства та реєстрації фізичних осіб Пролетарського районного відділу Донецького міського управління Головного управління МВД України в Донецькій області (м. Донецьк)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача
ОСОБА_2 (м. Донецьк)
про визнання неправомірною реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії, -
представники сторін:
представник позивача: особисто
представник 1 відповідача: не з'явився
представник 2 відповідача: не з'явився
представник третьої особи: не з'явився
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - перший відповідач), Сектора громадянства та реєстрації фізичних осіб Пролетарського районного відділу Донецького міського управління Головного управління МВД України в Донецькій області (м. Донецьк) (далі - другий відповідач) про визнання неправомірною реєстрації місце проживання ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_2.) за адресою: АДРЕСА_1, скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Згідно договору дарування частини квартири від 25.12.2009 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_3, позивач є власником 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: 83044, АДРЕСА_1.
30.08.2010 року другим відповідачем була зареєстрована ОСОБА_2, про що позивач не знав і свою згоду на це не давав. Позивач вважає, що відповідачі при реєстрації місця проживання ОСОБА_2 повинні були отримати згоду власника, тобто позивача, чого зроблено не було. Такі дії другого відповідача порушують право власності позивача.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
У запереченнях від 17.11.2010 року перший відповідач просить відмовити у зодоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
13.08.2010 року до СГІРФО Пролетарського РВ звернулась з заявою ОСОБА_2 щодо реєстрації її за адресою: АДРЕСА_1. До заяви було долучено копію рішення від 21.11.2006 року Пролетарського районного суду м. Донецька, яке стало підставою для реєстрації заявниці за вказаною адресою. Підстав для відмови у реєстрації ОСОБА_2 не було, згода власника будинку не є обов'язковою умовою для реєстрації заявниці.
Перший відповідач у судове засідання представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у заяві від 17.11.2010 року вх.№ 43451 просив розглянути справу без участі його представника.
Другий відповідач представника у судове засідання не направив, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача,у судове засідання не з'явилася, представника у судове засідання не направила, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення позивача, суд -
25 грудня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір дарування частини квартири, згідно якого ОСОБА_3 передає у власність позивачу безоплатно Ѕ частину від належної йому на праві приватної власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, тобто 1/3 частину вказаної квартири.
Договір було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального окуругу Воскаян А.А., особу сторін встановлено, їх дієздатність перевірено.
Позивач 30.08.2010 року дізнався, що 13.08.2010 року другим відповідачем була зареєстрована ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. Вважає, що реєстрація здійснена з порушенням норм чинного законодавства, порушує та обмежує його право власності на вищевказану квартиру.
З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2006 року по справі № 2-1412/06 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилою площею Пролетарським районним судом міста Донецька було постановлене заочне рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
05.07.2006 року згідно цього рішення громадянка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
23 жовтня 2006 року до Пролетарського районного суду м. Донецька надійшла заява ОСОБА_2 про поновлення строку на перегляд заочного рішення та про скасування вищевказаного заочного рішення.
Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 21.11.2006 року заочне рішення цього суду від 13.06.2006 року було скасовано та призначено справу до розгляду.
12. 10. 2007 року Пролетарський районний суд м. Донецька виніс ухвалу про залишення без розгляду позова ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. 18.10.2007 року ухвала суду набрала законної сили
На підставі цих ухвал ОСОБА_2 подала другому відповідачеві заяву про реєстрацію місця проживання, паспортний документ (паспорт серія ВК № 135806 виданий Пролетарським РО м. Донецька 01.04.2005 року), ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 21.11.2006 року по справі № 2-1412/06 (ухвала набрала законної чинності 21.11.2006 р.), ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 12.10.2007 року по справі № 2-20 а/70 (ухвала набрала законної чинності 18.10.2007 року).
Згідно висновку начальника СГІРФО Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 30.07.2010 року за заявою громадянки ОСОБА_2 по факту поновлення її реєстрації за місцем проживання було поновлено реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, - датою первинної реєстрації.
Пунктом 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Аналіз наведених норм Закону доводить, що судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Таким чином, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 була здійснена на підставі ухвали Пролетарського районного суду м. Донецька від 21.11.2006 року, яка 21.11.2006 року набрала законної сили та на підставі ухвали Пролетарського районного суду м. Донецька від 12.10.2007 року, яка набрала законної сили 18.10.2007 року., тобто в порядку виконання судового рішення.
За таких обставин, оскільки посадові особи відповідачів зобов'язані виконувати судові рішення, які набрали законної сили, другий відповідач правомірно поновив реєстрацію ОСОБА_2 датою первинної реєстрації без згоди власника частини квартири, а саме позивача.
З огляду на зазначене, вимоги ОСОБА_1 до Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Сектора громадянства та реєстрації фізичних осіб Пролетарського районного відділу Донецького міського управління Головного управління МВД України в Донецькій області про визнання неправомірною реєстрації місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись Коституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Цивільним процесуальним кодексом України, ст. ст. 2, 7-12, 50, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Сектора громадянства та реєстрації фізичних осіб Пролетарського районного відділу Донецького міського управління Головного управління МВД України в Донецькій області про визнання неправомірною реєстрації місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відмовити.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 листопада 2010 р.
Суддя Наумова К.Г.