Справа № 357/2498/25
1-кс/357/337/25
28 лютого 2025 року м. Біла Церква
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3
про скасування постанови слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 від 25.02.2022 про закриття кримінального провадження № 12021111030000244, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України,
сторони кримінального провадження: заявник ОСОБА_3 , представник заявника - адвокат ОСОБА_5
Заявник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 від 25.02.2022 про закриття кримінального провадження № 12021111030000244, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що у кримінальному провадженні слідчий не вжив всіх можливих заходів щодо встановлення особи, яка могла вчинити кримінальне правопорушення, а тому постанову про закриття кримінального провадження вважає передчасною та необгрунтованою.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 скаргу підтримав, посилаючись на вищенаведене обґрунтування та просив її задовольнити.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_6 скаргу підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що постанова про закриття є передчасною, незаконною та необгрунтованою. У постанові не вказано мотивів її прийняття, слідчий не зазначає на підставі яких доказів він прийшов до висновку про закриття кримінального провадження. У постанові мається згадка про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, разом з тим не зазначається чи така експертиза проводилася та її результати
Представник Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, натомість надіслав на адресу суду матеріали кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом, а згідно ч.3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
З огляду на це, слідчий суддя вважає за можливе розглянути вказану скаргу у відсутність представника органу досудового розслідування в порядку ч. 3 ст. 306 КПК України.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12021111030000244 від 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Постанова слідчого має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій прав та законних інтересів учасників процесу.
В оскаржуваній постанові слідчий перерахував слідчі дії які були ним проведені у кримінальному провадженні, та вказав, що із досліджених доказів та встановлених обставин можна зробити висновок про відсутність в даному випадку складу кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а згідно ст. 92 даного кодексу обов'язок доказування покладається на слідчого, дізнавача, прокурора.
На виконання даних вимог сторона обвинувачення в силу ч. 2 ст. 93 КПК України здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень, закріплених в ст.110 КПК України, процесуальні рішення прокурора приймаються у формі постанови, мотивувальна частина якої повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу (п.3 ч.5 ст.110 КПК України).
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно-небезпечне діяння як кримінальне протиправне. Склад кримінального правопорушення утворюють чотири її елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкти, суб'єктивна сторона.
Однак, мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить мотивів прийняття рішення про закриття кримінального провадження через відсутність складу кримінального правопорушення, а саме слідчий не вказує які саме елементи кримінального правопорушення не були встановлені. Слідчий не обгрунтовує на підставі аналізу яких доказів він прийшов до висновку про відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
Таким чином, є очевидним, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам процесуального закону, так як у мотивувальній частині не містить відомостей про зміст доведених обставин, які стали б підставою для прийняття рішення про закриття провадження у справі, а тому є необґрунтованою, формальною та передчасною.
Слід зазначити, що практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних прав є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Відповідно до пункту вісім частини другої статті 40 КПК України, прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу, це пряма прерогатива слідчого, як самостійної процесуальної особи, втручання в діяльність якої заборонено.
Згідно положень частини четвертої статті 284 КПК України, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Виходячи з даних норм закону, закриття кримінального провадження за пунктом один частини першої статті 284 КПК України, можливе лише шляхом прийняття слідчим відповідної мотивованої постанови.
Слідчий суддя відповідно до пункту вісімнадцять частини першої статті 3 КПК України, здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у разі надходження відповідної скарги перевіряє законність прийнятого рішення, за наслідками розгляду якої згідно вимог статті 307 КПК України постановляє відповідну ухвалу.
Згідно пункту третього частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскарженні такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що слідчим перевірка обставин справи проведена поверхнево, не всебічно і неповно, а саме під час досудового розслідування не з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для повного та об'єктивного розслідування.
Так, під час проведення досудового розслідування слідчим проведено ряд слідчих дій, а саме: встановлено та допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , також допитано потерпілого ОСОБА_3 .
У матеріалах кримінального провадження міститься доручення начальника СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про проведення слідчих дій, а саме встановити свідків та очевидців події, забезпечити явку до Білоцерківського РУП ОСОБА_10 для проведення з ним слідчих дій; провести радіорозвідку за період з 01.12.2020 по 24.02.2021; встановити наявність камер відеоспостереження. Однак вказане доручення начальника СВ Білоцерківського РУП залишилося бути не виконаним.
Окрім того, постановою слідчого від 19.04.2021 у кримінальному провадженні призначено будівельно-технічну експертизу та поставлено на вирішення експерту питання: який розмір завданої матеріальної шкоди об'єкту нерухомого майна унаслідок його руйнування через механічний вплив (демонтування), яка вартість ремонтно-будівельних робіт, яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об'єкта. Проте висновок судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у матеріалах справи відсутній.
Таким чином, слідчий в порушення вимог кримінального процесуального закону, не провів всього необхідного обсягу слідчих дій, необхідних для встановлення істини у справі, тим самим допустивши неповноту та однобічність, не дослідив обставини кримінального провадження в їх сукупності, не дав їм належної оцінки, для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При цьому слідчий суддя, виходячи з положень частини п'ятої статті 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, оскільки останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (пункт вісімнадцятий частини першої статті 3, частина третя статті 22 КПК України).
Однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у даному кримінальному провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, висновки не повинні ґрунтувались на припущеннях, а мають випливати з достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів, які були зібрані під час досудового розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови, невідповідність її вимогам статтей 91- 94, частини п'ятої статті 110 КПК України, що має наслідком її скасування.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 110, 303, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 від 25.02.2022 про закриття кримінального провадження № 12021111030000244, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України. Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_11