Справа № 354/2458/24
Провадження № 2/354/230/25
03 березня 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої- судді Ковалюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шлемко Г.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Стислий виклад обставин справи
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021 в розмірі 16 683,46 грн та понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 9000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4096046. Відповідно до умов Договору, сума кредиту становить 6 000,00 грн, строк кредитування 20 днів з 24.04.2021, комісія за надання кредиту 600,00 грн, проценти за користування кредитом: 1 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. Підписанням договору позики відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами та їй було надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
13.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Згодом, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021.
Станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки станом на 10.01.2023 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16 683,46 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3 185,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 12 898,46 грн., комісія 600,00 грн.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 27.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачці у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звертаючись з позовом до суду, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи; рекомендоване повідомлення на 24.01.2025 та на 19.02.2025 повернуто в зв'язку «відсутністю адресата за вказаною адресою», повідомлення на 03.03.2025 згідно відстеження за трекінгом АТ «УКРПОШТА» «прибуло на відділення» 27.02.2025. Крім того, про призначення судового засідання на 19.02.2025 та 03.03.2025 відповідачка повідомлялась шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відтак, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі документів та доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в сукупності та взаємозв'язку, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до змісту договору про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021 такий договір було укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 який підписаний електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора «R30191» в електронній формі 24.04.2021 о 12.04 год.
Згідно з п. 1.2. договору, сума кредиту становить 6 000,00 грн. Згідно з п. 1.3. договору, кредит надається строком на 20 днів з 24.04.2021.
В пункті 1.4 Договору зазначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.05.2021.
Відповідно до п. 1.5. договору загальні витрати позичальниці за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2100,00 грн. в грошовому виразі та 22,082.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Згідно з п.п. 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом: 581,25 гривня, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.п. 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.7-11).
Окрім того, в пункті 2.2.2. Договору зазначено, що Кредитодавцем нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Водночас п. 2.2.3 передбачає, що проценти нараховуються за стандартною (базовою ставкою), що зазначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Розділ 2.3 Договору регулює порядок пролонгації кредитування.
Згідно з п. 2.3.1.2 пролонгація кредитування на стандартних умовах відбувається наступним чином. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Отже, умовами договору передбачено право позичальника на неодноразове продовження строку користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Зі змісту паспорту зазначеного вище споживчого кредиту, що є додатком №2 до договору про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021 сума кредиту становить 6 000,00 грн.; строк кредитування - 20 днів, мета отримання: задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника; спосіб надання переказу: на картковий рахунок (а.с.11-12).
Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ідентифікована ТОВ «МІЛОАН», та акцептувала договір № 4096046 від 24.04.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора «R30191», відправленого на номер телефону вказаний відповідачкою (а.с.17 на звороті).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4096046 від 24.04.2021, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 становить 16 683,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3 185,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 12 898,46 грн., сума комісії- 600,00 грн. (а.с 18 ).
За договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021 (а.с.19-20).
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022, порядковий номер 90, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 4096046 від 24.04.2021 станом на 13.01.2022 становить 9 994,96 грн, з яких: 3 185,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 209,96 грн заборгованість по відсотках та 600,00 грн заборгованості по комісії (витяг з додатку № 3 до договору факторингу, а.с.24).
10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог №10-01/2023, в тому числі й за договором № 4096046 від 24.04.2021 (а.с.25-27).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023,
порядковий номер 71283, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 4096046 від 24.04.2021 становить 16 683,46 грн. з яких: 3 185,00 грн. заборгованість за тіло кредиту, 12 898,46 грн. сума заборгованості за відсотками, 600,00 грн - комісія (а.с. 29).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.
Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.
Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов'язків.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 512 ЦК України передбачено , що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд у п. 35 вищезазначеної Постанови зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд констатує факт порушення прав позивача щодо повернення кредитних коштів з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що 24.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4096046, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, було перераховано грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн.
Згідно з анкети-заяви від 24.04.2021, яка була заповнена 24.04.2021 об 11.01 год., кредит
надано на суму 6 000,00 грн, строк кредитування 20 днів, комісія за надання кредиту 600,00 грн., проценти за користування кредитом становлять 1,25 % за кожен день користування.
Враховуючи відступлення ТОВ «МІЛОАН» за договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до позичальників, та укладення останнім 10.01.2023 договору факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого воно відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , суд вважає, що не повернувши до цього часу отримані кошти в кредит, відповідачкою було порушено право позивача, а позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є обґрунтованим.
Однак суд не може погодитись з тим, що у відповідачки внаслідок порушення умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку, станом на день звернення до суду становить 16 683,46 грн., з наступних мотивів.
Як вбачається з Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 20 днів з 24.04.2021. З системного аналізу умов Договору кредиту, зокрема п.п.1.6, в якому, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; змісту пунктів 2.2.2 та 2.2.3, а також розділу 2.3 Договору, відповідно якого Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням всіх пролонгацій) суд дійшов висновку, що строк кредиту пролонговувався, оскільки за умовами кредитування збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Отже, враховуючи зазначені умови договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 20 днів (до 14.05.2021), починаючи з дня укладення договору та протягом наступних 60 днів, тобто до 14.07.2021.
Виходячи з змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 (а.с.18), на дату відступлення права вимоги, а саме на 13.01.2022, борг становив 9 994,96 грн., а тому на думку суду нарахування позивачем відсотків за користування кредитом в період 13.01.2022 по 10.01.2023 в сумі 6 688,50 грн є таким, що суперечить умовам договору про споживчий кредит та є неправомірним, оскільки відсотки нараховані після 14.07.2021.
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог та стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4096046 від 24.04.2021 у розмірі 9 994,96 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 3 185,00 грн, суми прострочених платежів за відсотками - 9 209,96 грн та 600,00 грн комісії. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат. Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу в сумі 9 000,00 грн., які є видом судових витрат.
Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Ткаченко М.М. та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.37).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 289 від 01.11.2024 та витягу з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024, сторони погодили загальний розмір в сумі 9000,00 грн наданих правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості. із ОСОБА_1 в сумі 16 683,46 грн.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанова Верховного суду КЦС від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, що зазначено, зокрема, в рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 та у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Крім того, розмір відшкодування судових витрат не повинен бути непропорційним до предмету спору, як це зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Суд може зменшити розмір судових витрат, якщо заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат.
На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги з огляду на шаблонний тип справи, та на те, що ця справа є незначної складності, однотипною, а надана допомога здебільшого стосувалася виготовлення однакового змісту процесуальних документів, та враховуючи реальний час, необхідний на виконання процесуальних дій по підготовці позовної заяви та інших заяв та клопотань до суду, відтак вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн, що буде співмірним як зі складністю справи, так і ціною позову.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2 422,00 грн, а позов задоволено частково, то слід стягнути з відповідачки на користь позивача 1 453,44 грн. суму судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України,
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4096046 від 24.04.2021 у розмірі 9 994 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 96 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір в розмірі 1 453 (тисяча чотириста п'ятдесят три) гривні 44 копійки та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК